20 травня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючої-судді Ткачук Н.В., суддів: Гриновецького Б.М.,Флісака Р.Й., з участю : прокурора Журавльова Є.Є.,
представника потерпілої ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом І інстанції, та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Рожнятівського районного суду від 4 грудня 2008 року, -
Вказаним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Липовиця, Рожнятівського району, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,
засуджено за ст. 296 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; за ст. 121 ч.2 КК України його виправдано.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишено тримання під вартою, а початок строку відбування покарання йому рахується з 16 січня 2008 року.
Вказаним вироком засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він разом з ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за викладених у вироку обставин, з мотивів явної
Справа № 11-220/2010р. Головуючий у 1 інстанції Калиній Г.В.
Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач: Ткачук Н.В.
неповаги до суспільства, групою осіб вчинили хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю. В результаті хуліганських дій потерпілому ОСОБА_11 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 завдані побої, а ОСОБА_6 - тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого потерпілий помер в лікарні.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вирок залишено без змін, а щодо ОСОБА_8 скасовано, застосовано Закон України «Про амністію» від 12.12.2008 року, від кримінальної відповідальності звільнено, а кримінальну справу щодо нього провадженням закрито.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 лютого 2010 року, ухвалу Апеляційного суду щодо ОСОБА_4 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
В апеляції та змінах до апеляції прокурор вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим в частині засудження ОСОБА_4 тільки за ст. 296 ч.2 КК України через невідповідність висновків викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального та істотного порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, що суд, виправдовуючи ОСОБА_4 за ст. 121 ч.2 КК України, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки і при наявності суперечливих доказів у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Щодо інших засуджених вважає вирок законним та обґрунтованим.
Просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_4 за ст.296 ч.2 КК України скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного йому покарання внаслідок м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_4 ще і за ст. 121 ч.2 КК України.
В своїй апеляції потерпіла ОСОБА_5 зазначає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим із-за істотного порушення кримінального закону, невідповідності призначених покарань, ступені тяжкості вчинених злочинів, що суд безпідставно прийшов до висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_4 лише за ст. 296 ч.2 КК України.
Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ст. ст. 296 ч.2, 121 ч.2 КК України до більш суворого покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість вироку в частині щодо засудженого ОСОБА_4, який повністю підтримав апеляцію прокурора у зміненому виді та частково апеляцію потерпілої, пояснення
засуджених ОСОБА_4, який вважає вирок суду щодо нього законним та обґрунтованим, захисника ОСОБА_3, який вважає вирок в частині засудження ОСОБА_4 за ст. 296 ч.2 КК України та його виправдання за ст. 121ч.2 КК України законним та обґрунтованим, представника потерпілої ОСОБА_5, який підтримав подану нею апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи й мотиви апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора у зміненому виді та потерпілої не підлягають до задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_4 вчиненні злочину, за обставин, зазначених у вироку, обґрунтований належно дослідженими доказами, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних досудовим слідством, належно досліджених та правильно оцінених в судовому засіданні доказах.
Посилання прокурора та потерпілої про те, що ОСОБА_4 необґрунтовано виправдано за ст. 121ч.2 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину спростовується матеріалами кримінальної справи.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 вчинив тільки грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Цей висновок суду підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_4, показаннями засуджених, потерпілої, свідків та іншими матеріалами справи.
Зокрема, з показань засудженого ОСОБА_4 в судовому засіданні вбачається, що 08 січня 2008 року ввечері в с. Липовиця біля кафе потерпілий ОСОБА_11 ударив рукою в обличчя ОСОБА_12, який в свою чергу наніс два удари в обличчя ОСОБА_11 від чого останній упав на землю, а ОСОБА_12 продовжував наносити потерпілому удари ногами в голову. Він ударів ОСОБА_11 в голову не наносив.
Під час досудового слідства ОСОБА_4 в своїх показаннях в якості обвинуваченого 05 лютого 2008 року \т.3 а.с. 133-139 \ зазначав, що він ОСОБА_11 в голову не бив. Бачив як ОСОБА_12 наніс потерпілому кілька ударів по голові. Аналогічні показання дав ОСОБА_4 на очних ставках з ОСОБА_12 /т. 3 а.с. 163-167/, з ОСОБА_13 /т.3а.с.168-171/ та інших показаннях.
Свідок ОСОБА_14 - очевидець події в судовому засіданні підтвердив, що він на досудовому слідстві поясняв, що лежачого потерпілого у голову копав лише ОСОБА_6, ОСОБА_4 знаходився біля тулуба /т.8а.с.17/. Аналогічні пояснення давав ОСОБА_14 і під час очної ставки з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Коли його викликав слідчий, давав пояснення , що і ОСОБА_4 у голову копав потерпілого та писав заяву, щоб справу
розглядали без його участі, але це все не відповідає дійсності. Бійку він припинив, відштовхнувши ОСОБА_6 від ОСОБА_11
Показаннями потерпілої ОСОБА_11 встановлено, що мати ОСОБА_14 розповідала йому, що брати ОСОБА_6 проходили до них додому та погрожували сину у зв'язку з дачею свідчень проти ОСОБА_6
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_15 - брата засудженого ОСОБА_4, брат розповідав йому, що ОСОБА_6 убив потерпілого. Від свідка ОСОБА_14Я йому відомо, що батьки ОСОБА_6 чинять тиск на нього і тому він вважає ОСОБА_14 був змінив свої показання.
Ці показання суд правильно визнав такими, що зібрані законним шляхом, переконливими і підтверджуються іншими доказами по справі.
Згідно протоколу обшуку 11 січня 2008 року саме у ОСОБА_6 /т.2 а.с.16/ по місцю проживання вилучено штани з плямами бурого кольору /т.4 а.с. 54,56/ і згідно висновку судово-імунологічної експертизи від 14 лютого 2008 року підтверджено, що на цих штанах знайдено кров людини, яка може належати і потерпілому ОСОБА_11 а на взутті і одязі потерпілого ОСОБА_11 знайдено кров людини, що може належати ОСОБА_6
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12 від 07.02.2008 року та додаткової № 12 «Д» від 27.02.2008 року /т.2 а.с. 41-46,55-57/ смерть ОСОБА_11 наступила від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами в м'які покриви голови, під м'яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку, яка ускладнилася набряком та набуханням головного мозку. Тілесні ушкодження, які привели до смерті ОСОБА_11 були спричинені в м'які тканини голови: лобно-вискову ділянку справа, тім»яно - потиличну зліва, лобну зліва, тім'яну ділянку посередині, потиличну посередині, тім'яну справа, яких нанесено не менше шести ударів.
За таких доказів суд прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 кваліфікуючи його дії за ст. 296 ч.2 КК України, тобто що він вчинив грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
При цьому суд вказав, що ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачувався в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент спричинення, що спричинили смерть потерпілого, однак за недоведеністю участі ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину суд вважав за необхідне виправдати його.
Судом вірно оцінено всі докази по справі. Показання засудженого ОСОБА_4 суд визнав послідовними, переконливими і такими, що підтверджуються іншими доказами по
справі, а показання ОСОБА_6 об'єктивно не підтвердженими дослідженими судом доказами, а невизнання ним вини розцінено як намір уникнути відповідальності.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_4 суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та інші обставини, передбачені ст..65 КК України та обрав йому відповідне покарання.
Доводи потерпілої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_2 про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України суд визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами, визнати які недостовірними немає підстав.
Суд правильно встановив обставини справи, при цьому розмежував роль кожного із співучасників при вчиненні ними хуліганських дій та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень і дав відповідну юридичну оцінку діянням кожного з них. При цьому суд взяв до уваги як покази самих засуджених, так і свідків та дав їм належну оцінку.
Твердження прокурора про те, що суд визнав достовірними показання свідка ОСОБА_14, які він давав під час судового розгляду, а показання, надані ним на досудовому слідстві, відкинув, не обґрунтувавши свого рішення не відповідає дійсності. Як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ОСОБА_14 постійно пояснював, шо в голову потерпілого копав ОСОБА_6 Лише при додатковому допиті його слідчим, коли слідчий відібрав у ОСОБА_14 заяву адресовану суду, в якій він написав, що не може з'явитися до суду і підтримує свої показання, ОСОБА_14 змінив свої свідчення.
Однак як вбачається з вироку, суд не прийняв до уваги зміну показань свідка ОСОБА_14 і в сукупності свідчень осіб, яким ОСОБА_14 розповідав про подію злочину в тому числі і потерпілі пояснювали, що в голову ОСОБА_11 копав лише ОСОБА_6
Крім того, судом встановлено, що родичами ОСОБА_6 чинився психологічний тиск на свідка ОСОБА_14, а слідчим окремі слідчі дії проводилися в нічний час.
Процесуальні порушення, на які покликаються апелянти в своїх апеляціях, судова колегія не вважає істотними і такими, що тягнуть за собою зміну чи скасування вироку.
Апеляційних підстав для зміни чи скасування вироку не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції потерпілої ОСОБА_5 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Рожнятівського районного суду від 04 грудня 2008 року відносно ОСОБА_4, - без зміни.
Судді: Н.В.Ткачук
Б.М.Гриновецький
Р.Й.Флісак
Згідно з оригіналом:
Суддя: Н.В.Ткачук