Справа № 136/1578/20
провадження № 2/136/416/20
(ЗАОЧНЕ)
"20" квітня 2021 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом на обов'язкову частку,
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернулась з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), з вимогою:
- визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 0,7821 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що становить 1/6 від земельної ділянки загальною площею 4,6923 га, яка до дня смерті належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН № 052597, виданого 03.12.2002, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21, у порядку спадкування за законом.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка загальною площею 4,6923 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Відповідач оформила у власність свою частку спадщини, а саме 5/6 вищевказаної спірної земельної ділянки. Позивач, будучи дочкою спадкодавця, отож спадкоємцем першої черги спадкування, спадщину прийняла шляхом подачі заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини, утім реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлена можливості, оскільки нею не було пред'явлено нотаріусу документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку та витягу із Державного земельного кадастру на земельну ділянку, що належала її матері ОСОБА_3 .
Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.
До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.
Ухвалою суду від 18.03.2021 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, однак у своїй заяві просила суд про розгляд справи за її відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.
Судом встановлено, що поштові відправлення спрямовані на адресу відповідача про день та час розгляду справи було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, ч.2, 4, 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв'язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Ухвалою суду від 20.04.2021 вирішено проводити розгляд справи при заочному розгляді.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі матеріалів, за відсутності сторін, при цьому, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, і оцінивши зібрані в справі докази, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , на що вказує свідоцтво про смерть (а.с. 15). Після її смерті відкрилась спадщина за законом. До складу спадкової маси увійшла земельна ділянка загальною площею 4,6923 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ВН № 052597, виданого 03.12.2002, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21 (а.с. 14). Факт родинних відносин позивача із ОСОБА_3 підтверджено її свідоцтвом про народження (а.с. 11). Крім позивача, спадкоємцями померлої є її донька (сестра позивача та відповідач по справі) ОСОБА_2 та чоловік спадкодаця (батько сторін спору) ОСОБА_4 , який відмовився від своєї частки на користь відповідача, про що надав нотаріусу заяву відповідного змісту. За життя, спадкодавець склала особисте розпорядження - заповіт 22.03.2007, відповідно до якого заповіла усе належне їй майно своїй дочці, відповідачу у справі ОСОБА_2 (а.с. 55). З матеріалів спадкової справи №572/2009 заведеної до майна померлої ОСОБА_3 , встановлено, що спадщину за заповітом прийняла відповідач та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 частки земельної ділянки площею 4,6923 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН № 052597, виданого 03.12.2002, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21 (а.с. 57). З відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відділу у Липовецькому районі Міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 10.09.2020, слідує, що земельна ділянка площею 0,7821 га, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і право на яку в 1/6 частці має намір оформити ОСОБА_1 в базу даних Державного земельного кадастру не вносилася і кадастровий номер не присвоювався, технічна документація не розроблялася. Наразі позивач, мала намір отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на обов'язкову частку земельної ділянки, однак постановою від 24.09.2020 нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим що нею не було пред'явлено нотаріусу документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку та витягу із Державного земельного кадастру на земельну ділянку, що належала її матері ОСОБА_3 (а.с. 12).
Суд, з огляду на встановлені обставини та зміст спірних правовідносин, вирішуючи питання про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом на обов'язкову частку, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).
Позивач зазначила у позові, що спірна земельна ділянка не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі за життя власника, тому вона не має можливості надати нотаріусу витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, оскільки відповідно до норм ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», та п. 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що затверджений Постановою КМУ від 17.10.2012 за № 1051, державна реєстрація земельної ділянки приватної власності здійснюється за заявою власника земельної ділянки.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину встановлено в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5. Відповідно до п. 4.20 розділу 4, глави 10 Порядку «Видача свідоцтва про право на спадщину», видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (п. 4.12 розділу II, глави 10 Порядку).
Нормами п. 4.18 розділу II, глави 10 Порядку передбачено право спадкоємця на вирішення питання в судовому порядку у випадку відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
За загальними приписами ст. 1278 ЦК України встановлено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Як визначено в ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Поряд з цим, право розпорядження нерухомим майном виникає в спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права (ст.182 ЦК України). Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно встановлено ст. 1297 ЦК України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Зібрані у справі докази підтверджують належність майна спадкодавцеві як власнику, позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняла, у тому числі у вигляді частки земельної ділянки, які є предметом даного спору, отож вона їй належить, однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості за наведених вище підстав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, що є очевидним, а обраний нею спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 280, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом на обов'язкову частку.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,7821 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Брицької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що становить 1/6 від земельної ділянки загальною площею 4,6923 га, яка до дня смерті належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН № 052597, виданого 03.12.2002, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 21, у порядку спадкування за законом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30-ти днів до суду апеляційної інстанції через Липовецький районний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Д.Т. Кривенко