Справа № 136/1842/20
провадження № 2/136/469/20
"19" квітня 2021 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частини нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Ладана О.А.,
відповідача ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), з вимогами:
- визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить : коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м., - спільною сумісною власністю подружжя;
- провести розподіл спільного майна подружжя, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить: коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35, 7 кв.м.
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
02.11.2013 між сторонами було укладено шлюб, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 . Під час сумісного життя сторін, ними 27.06.2017 було придбано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і до складу якої входять: коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35, 7 кв.м. Таке майно, згідно правовстановлюючих документів, оформлене на відповідача, однак воно було придбане за рахунок спільних з позивачем коштів. 31.07.2020 шлюб між сторонами було розірвано, а згодом між ними виник спір щодо визнання за позивачем права власності на 1/2 частини нерухомого майна.
Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 15.12.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 20.01.2021, після усунення відповідних недоліків, було відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, а відповідач визнав пред'явлені до нього позовні вимоги повністю.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, і оцінивши зібрані в справі докази, встановив наступне.
02.11.2013 між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 6). Згідно договору купівлі-продажу від 27.06.2017 зареєстрованого за №629 та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 90679665 від 27.06.2017, відповідач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить: коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м. (а.с. 9-11). Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області 31.07.2020, яке набрало законної сили 01.09.2020 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 7-8). Позивач стверджує, що зазначене майно, хоч і оформлене на відповідача, проте було придбане за рахунок спільних подружніх коштів. Так, позивачем подано до суду копії її трудової книжки та відомості з місця роботи де зазначено про наявність у позивача стабільної роботи в період перебування її у шлюбі з відповідачем, а також факт отримання нею щомісячного доходу (а.с. 16-22). Разом з тим, у судовому засідання відповідач підтвердив те, що оспорюване майно є спільною сумісною власністю подружжя та не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Суд встановив, що наявні докази в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування для встановлення факту визнання спільною сумісною власністю подружжя оспорюваного майна. Також суд зважає на те, що відповідач визнав повністю пред'явлені до нього позовні вимоги під час судового розгляду. Суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Судом встановлено, що за змістом спірних правовідносин, суб'єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є сімейним, оскільки виник щодо майна набутого подружжям за час шлюбу, в результаті сімейних взаємин.
Суд, з огляду на встановлені обставини та зміст спірних правовідносин, вирішуючи питання про визнання оспорюваного майна спільною сумісною власністю подружжя та проведення його розподілу визнавши за позивачем право власності на його 1/2 частину, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.
За загальними приписами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За приписами ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Крім того, вищевказане узгоджується зі ст.ст. 355, 368-370, 372 ЦК України.
Згідно зі ст. 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 364 ЦК України встановлено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Судом встановлено, що до суду звернулася позивач, яка є співвласником набутого подружжям за час шлюбу майна, а саме: квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить : коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35,7 кв.м., зареєстровано за відповідачем, однак належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами, при цьому частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Вартість частки позивача 1/2 складає - 91000 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем та наявність для того законних підстав, а також те, що визнання за позивачем права власності на 1/2 частину оспорюваного майна, як об'єкту права спільної сумісної власності сторін як колишнього подружжя, не буде порушувати прав та інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтується на нормах діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частини нерухомого майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить : коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35, 7 кв.м., - спільною сумісною власністю подружжя.
Провести розподіл спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входить: коридор 7-1, санвузол 7-2, кухня 7-3, житлова кімната 7-4, житлова кімната 7-5, житлова кімната 7-6, гараж «Д1», загальною площею 50,0 кв.м, житловою площею 35, 7 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 910,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 23.04.2021
Суддя Д.Т. Кривенко