Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/4824/2021
м. Київ Справа № 756/237/18
22 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Левенця Б.Б.
- Борисової О.В.
при секретарі - Гоін В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Шевчука А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення,-
10 січня 2018 року ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення її та неповнолітнього сина в квартиру АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності в рівних частках 5 особам: відповідачам у справі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , її чоловіку ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та їх неповнолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 26.01.2005 року позов ОСОБА_7 було задоволено та встановлено порядок користування вказаною квартирою між співвласниками, за яким ОСОБА_7 та неповнолітньому ОСОБА_3 було виділено в користування житлову кімнату площею 13,5 кв.м., а відповідачам виділено в користування дві житлові кімнати, площею 10,4 кв.м. та 18,2 кв.м. ОСОБА_3 є співвласником вказаного помешкання, зареєстрований у вказаній квартирі і поряд з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , за життя спадкодавця володів 1/5 часткою вказаного помешкання.
Після смерті ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини до Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори звернулась вона, як дружина, в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його мати ОСОБА_4 . Вказує на те, що вона, як дружина, успадкувала 1/15 частку вказаної квартири, а неповнолітній ОСОБА_3 після отримання спадщини, із врахуванням належної йому на праві власності частки квартири до відкриття спадщини, став володіти 4/15 частинами квартири АДРЕСА_1 .
Зазначає, що вона з сином позбавлені можливості користуватися своєю власністю, оскільки відповідачі чинять перешкоди у користуванні житлом, не дивлячись на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.01.2005 року, яким встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене, просила про задоволення позовних вимог.
13 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про зменшення позовних вимог, просила вселити її та неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в кімнату, площею 13,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
16 вересня 2020 року позивачка звернулась до суду із заявою про уточнення позовних вимог , просила вселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в кімнату, площею 13,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення - задоволено.
Вселено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 з кожного по 234 (двісті тридцять чотири) грн., 03 коп. в рахунок сплати судового збору на користь держави.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 21 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення- залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Служба у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про вселення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що вона не була повідомлена судом першої інстанції про день та час розгляду справи в установленому законом порядку, жодної судової повістки з моменту пред'явлення позову у січні 2018 року і до ухвалення рішення у справі у вересні 2020 року не отримувала. Про наявність вказаного спору в суді їй стало відомо після отримання копії заочного рішення суду 28.10.2020 року. А тому незрозумілим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі не з"являлися в судові засідання, свідомо не отримуючи викликів до суду та, не надаючи підтвердження поважності причин неявки в судове засідання».
Вказує також на те, що, задовольняючи позов та, вселяючи ОСОБА_3 в спірну квартиру, судом не було враховано, що право на спадщину після смерті ОСОБА_7 ще не оформлено. Тому питання чи вступить позивачка та її син у спадщину -залишається відкритим.
Крім того відповідачка зазначає, що у спірній квартирі разом з нею проживає її неповнолітня дочка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також: мати ОСОБА_4 , брат ОСОБА_11 , його дружина ОСОБА_12 та їх дитина ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином, ухвалюючи заочне рішення у цій справі та, вселяючи ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 , суд не врахував, що у вказаній квартирі проживають інші особи та таке вселення порушує їх права.
Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що позов було подано ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 виповнилося 18 років і на момент прийняття рішення судом першої інстанції він був повнолітнім. Тобто, мав самостійно захищати свої права у суді, або через інститут представництва, встановлений діючим процесуальним законодавством.Суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув, не залучив ОСОБА_3 до участі у розгляді справи та не з'ясував його думку щодо пред'явлених позовних вимог про його вселення у спірну квартиру .
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представник третьої особи - Служби у справах дітей Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи їх відсутність.
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання також повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись в установленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення відповідачки ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.12.2004 року Органом приватизації Комунальним підприємством "Управлінням житлового господарства " Оболонського району м.Києва, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та членам її сім'ї: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в рівних долях. Загальна площа квартири 69,22 кв.м.
Відповідно до технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації 23.05.2016 року, квартира АДРЕСА_1 має житлову площу 42,1 кв.м. та складається з трьох ізольованих жилих кімнат площею: 18,2 кв.м.; 10,4 кв.м.; 13,5 кв.м., кухні площею 8,3 кв.м; вбиральні площею 1,2 кв.м.; ванної кімнати, площею 2,8 кв.м., коридору площею 6,2 та 4,6 кв.м., комори площею 1,2 кв.м.
З копії свідоцтва про одруження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області 09 березня 2002 року вбачається, що 09 березня 2002 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини- ОСОБА_15 .
ІНФОРМАЦІЯ_7 у подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію, виданої Комунальним концерном " Центр комунального сервісу" 13 квітня 2016 року, ОСОБА_3 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 з 19.09.2002 року.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 26.01.2005 року позов ОСОБА_7 задоволено. Виділено ОСОБА_7 і його неповнолітньому сину ОСОБА_3 в користування кімнату площею 13,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у спільне користування кімнати площею 10,4 кв.м. і 18,2 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 . Кухню, ванну кімнат, вбиральню, коридор та вмонтовані шафи залишено у спільному користуванні сторін.
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 12 грудня 2015 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Брусилівського районного управління юстиції у Житомирській області.
Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу.
Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись: мати спадкодавця ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З наданої апелянтом копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що 25 квітня 2009 року був укладений шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_17 . Шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м.Києві, актовий запис № 450.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на те, що її неповнолітній син є співвласником квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в ній з моменту народження, але не має змоги користуватися своєю часткою майна, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди, у зв'язку з чим просила суд вселити неповнолітнього сина ОСОБА_3 у вказану квартиру.
Задовольняючи позовні вимоги, вселяючи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до квартири АДРЕСА_1 , суд першої інстанції посилався на те, що він є співвласником вказаної квартири, має право користування своєю власністю, проте, відповідачі чинять йому перешкоди користуванні спірною квартирою, що призводить до порушення його права користування своєю власністю.
З такими висновками суд першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, так як рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З досліджених судом доказів вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 не була в установленому законом порядку повідомлена про день та час розгляду вказаної справи і доводи її апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно вимог ч.ч.1-3 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи в судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями.
Частина 6 ст. 128 ЦПК України визначає, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до вимог ч.ч.1-5, ч.9 ст.130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
Отже, належним повідомлення учасника справи про час, дату і місце судового засідання є розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року було відкрито провадження по справі, а її розгляд призначено на 21 травня 2018 року на 11-00 годину. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 28) ОСОБА_6 була повідомлена про розгляд справи 21.05.2018 року - 30.03.2018 року. В судове засідання 21.05.2018 року з'явилась лише позивачка, інші учасники справи не з'явились, причин неявки не повідомили, а тому розгляд справи було відкладено на 25.10.2018 року на 16-00 годину. В судове засідання 25.10.2018 року та в подальші, призначені судом судові засідання 25.02.2019 року, 20.06.2019 року , 17.12.2019 року, 26.03.2020 року, 21.04.2020 року, 23.09.2020 року відповідачка ОСОБА_6 не з'являлась, повідомлялась про день та час розгляду справи шляхом направлення на її адресу судових повісток про виклик до суду, які повертались до суду без вручення з відміткою про закінчення терміну зберігання, а повістка на 21.04.2020 року була вкладена у поштову скриньку, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні ( а.с. 133).
Вказане свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_1 не була у встановленому законом порядку повідомлена судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду даної справи 23 вересня 2020 року, в цей день судом було постановлено оскаржуване судове рішення, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідачки про розгляд справи.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З огляду на те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідачки ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду 23 вересня 2020 року, відповідачка обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, колегія суддів приходить до висновку про наявність визначеної п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України обов'язкової підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, з огляду на наступне.
Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частинами 1, 3 ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За правилами ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
При цьому відповідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Визначальним для захисту порушеного права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («KryvitskaandKryvitskyyv. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.
Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Факт чинення неповнолітньому на той час ОСОБА_3 перешкод у користуванні житлом підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, складеним комісією Служби у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_2 від 11 грудня 2017 року, з якого вбачається, що комісією, з метою обстеження умов проживання та з'ясування обставин, викладених у заяві матері дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був здійснений вихід за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обстеження встановлено, що вказана квартира знаходиться на 10 поверсі 10-ти поверхового будинку. Під час обстеження двері квартири ніхто не відчинив. Коли комісія вже збиралась йти, з ліфта вийшла жінка, яка на запитання членів комісії повідомила, що є мешканкою квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_4 . ОСОБА_4 відмовилась надавати будь-які пояснення, поводила себе агресивно, до квартири членів комісії не впустила, від підпису в акті відмовилась. (а.с.14).
З листа начальника Служби у справах дітей Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації від 11.12.2017 року, адресованого ОСОБА_2 , вбачається, що заяву ОСОБА_2 від 17.11.2017 року щодо порушення гр. ОСОБА_4 житлових та майнових прав її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто. ОСОБА_4 було запрошено до Служби у справах дітей для проведення з нею профілактично-виховної бесіди. Але на запрошення вона не з'явилась. Працівниками Служби 11.12.2017 року було складено акт про обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_4 комісію до квартири не впустила. Заявниці було рекомендовано звернутись з позов до суду.
На спростування доводів про те, що співвласнику квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 іншими співвласниками квартири чиняться перешкоди у користуванні його власністю відповідачами будь-яких доказів ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано.
З доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 також вбачається, що вона не заперечує факту чинення перешкод ОСОБА_3 у вселені у спірну квартиру. Зазначає, що вселення ОСОБА_3 у спірну квартиру призведе до порушенням прав інших мешканців цієї квартири.
Апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що позивач має вільний доступ до квартири, як на час звернення до суду з даним позовом, так і на час розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги. Також не надано доказів передачі позивачу, який є співвласником вказаної квартири, ключів від вхідних дверей квартири.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що своїми діями відповідачі чинять позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою, співвласником якої він є .
Доводи апеляційної скарги про те, що, задовольняючи позов та, вселяючи ОСОБА_3 в спірну квартиру, суд першої інстанції не врахував, що право на спадщину після смерті ОСОБА_7 ще не оформлено,питання чи вступить позивачка та її син у спадщину -залишається відкритим, колегія суддів відхиляє, так як , з огляду на уточнені позовні вимоги, вселенню підлягає лише ОСОБА_3 , який є співвласником квартири АДРЕСА_1 , а тому він, як співвласник, має право на вселення в дану квартиру та користування своєю власністю, незалежно від того, чи отримав він свідоцтво про право на спадщину після смерті свого батька ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 про те, що у спірній квартирі разом з нею проживає її неповнолітня дочка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також: мати ОСОБА_4 , брат ОСОБА_7 , його дружина ОСОБА_12 та їх дитина ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та вселення ОСОБА_3 в дану квартиру призведе до порушення прав вказаних мешканців спірної квартири на висновок апеляційного суду щодо обгрунтованості позовних вимог про вселення ОСОБА_3 у дану квартиру не впливають, так як він є співвласником вказаної квартири на рівні з відповідачами і, як співвласник, має право на користування своєю власністю.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позов було подано ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 виповнилося 18 років і на момент прийняття рішення судом першої інстанції він був повнолітнім, тобто,мав самостійно захищати свої права у суді, або через інститут представництва, встановлений діючим процесуальним законодавством, але суд першої інстанції на вказану обставину уваги не звернув, не залучив ОСОБА_3 до участі у розгляді справи та не з'ясував його думку щодо пред'явлених позовних вимог про його вселення спірну квартиру, колегія суддів вважає обгрунтованими. Дійсно, позов про вселення, з урахуванням уточнених позовних вимог, був поданий до суду ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_10 . Справа знаходилась в провадженні суду першої інстанції більше двох з половиною років. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 виповнилось 18 років, а рішення у справі було ухвалено 23.09.2020 року.
На стадії апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 , як позивач, особисто повідомлявся апеляційним судом про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, а тому апеляційний суд розглянув справ у відсутності позивача ОСОБА_3 .
З огляду на те, що з наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що позивач є власником 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , а відповідачі неправомірно чинять йому перешкоди у користуванні вказаним майном, що не заперечується відповідачкою ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та усунення перешкод ОСОБА_3 в користуванні житловим приміщенням шляхом вселення його в кімнату площею 13,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 є частково обгрунтованими, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, усунення ОСОБА_3 перешкод у користування власністю шляхом вселення в кімнату, площею 13,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції , не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що позивачка при звернені до суду з даним позовом в січні 2018 року повинна була сплати судовий збір в сумі 704,80 грн., але звільнена від сплати судового збору, як особа, яка постійно проживала у зоні безумовного відчуження Чорнобильської АЕС (категорія 2). За подання апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір у розмірі 1362,00 грн. Судовим рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про задоволення позову, а тому колегія суддів вважає, що з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір по 234,93 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст.317,319,321,358,391 ЦК України ст.ст. 128,130, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_3 в кімнату, площею 13,5 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь держави судовий збір по 234,93 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року.
Головуючий: Судді: