22 квітня 2021 року м. Київ
Унікальний номер справи № 377/607/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6548/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Теремецької Н.Ф., по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація «Чорнобильської АЕС» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначала, що її трудова діяльність на ДСП «Чорнобильська АЕС» (далі - ДСП ЧАЕС) розпочалася з 20 липня 1993 року на посаді оператора ЕВМ. 16 лютого 2012 року під час чергової реорганізації ДСП ЧАЕС вона була звільнена в порядку переведення на новостворене ДП «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» (далі - ДП УЗФО ЧАЕС). На даному підприємстві позивач працювала на посаді бухгалтера 2 категорії бухгалтерії ДП УЗФО ЧАЕС. У березні 2019 року було розпочато чергову реорганізацію шляхом приєднання ДП УЗФО ЧАЕС до ДСП ЧАЕС, а 02 вересня 2019 року вона була незаконно звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року, що набрало законної сили 08 липня 2020 року, позивач була поновлена на посаді бухгалтера 2 категорії АУП/бухгалтерія на ДСП ЧАЕС з 02 вересня 2019 року. На виконання даного судового рішення відповідач видав наказ № 20-к від 20 лютого 2020 року про поновлення її на посаді бухгалтера 2 категорії АУП, яка відповідно до п. 3.2. цього наказу була виведена поза штатом ДСП ЧАЕС, що суперечить вищевказаному рішенню суду про поновлення позивача на роботі, яке у повному обсязі так і не було виконано відповідачем по день повторного звільнення позивача.
Зазначала, що 11 вересня 2020 року наказом від 08 вересня 2020 року № 150-ос її було звільнено з посади бухгалтера 2 категорії АУП/УЗФО ДСП ЧАЕС на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників. Вважає, що звільнення є незаконним, оскільки як вбачається з повторного попередження № 147 від 02 червня 2020 року, підставою скорочення посади позивача є наказ ДСП ЧАЕС від 11 березня 2020 року № 381 «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС». Зі змісту даного наказу вбачається, що до організаційної структури управління ДСП ЧАЕС вносяться зміни шляхом виключення з її складу структурного підрозділу «Управління забезпечення функціонування об'єктів» (УЗФО). Однак при виконанні рішення суду відповідач в наказі про поновлення на роботі вказував на те, що її поновлено на посаді бухгалтера 2 категорії АУП без зазначення будь-якого структурного підрозділу. Тим більш, дану посаду відповідач вводить поза штатом ДСП ЧАЕС. Наказом від 26 лютого 2020 року № 30-к відповідач вніс зміни до вищевказаного наказу, де в п. 3.2 вдруге зазначається про введення з 20 лютого 2020 року поза штатом ДСП ЧАЕС посади бухгалтера 2 категорії АУП.
Звертала увагу на те, що відповідачем було неналежно виконано рішення суду стосовно поновлення її на роботі, оскільки вона не була фактично поновлена на посаді бухгалтера 2 категорії АУП, а по факту їй було виділене інше робоче місце з 20 лютого 2020 року. Вказувала, що по факту вона була поновлена на посаді без допуску до роботи та без визначення її функціональних прав та обов'язків, які мала до звільнення. Посадова інструкція за посадою, на яку позивач була поновлена за рішенням суду, до моменту її звільнення не була розроблена відповідачем. Такими діями відповідач порушив вимоги ст. ст. 29, 153, 169 КЗпП України, ст. ст. 17-18 Закону України «Про охорону праці».
Також зазначала, що вона є членом первинної профспілкової організації ДСП ЧАЕС. 04 серпня 2020 року на засіданні профкому було розглянуто подання відповідача про її звільнення з посади бухгалтера 2 категорії АУП/УЗФО на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України і одноголосно було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році (категорія 3), а тому має переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування. Поновлення позивача на посаді було проведено відповідачем лише формально, без відновлення її функціональних прав та обов'язків та без фактичного допуску до раніше виконуваної нею роботи, позивач впевнена що при вирішенні питання про її звільнення відповідачем взагалі не визначалося коло осіб, які мають переважне право залишатися на роботі, як того вимагає норма ст. 42 КЗпП України.
Враховуючи вищенаведене, позивач просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 150-ос від 08 вересня 2020 року ДСП ЧАЕС про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 2-ї категорії АУП/УЗФО ДСП ЧАЕС з 11 вересня 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера 2 категорії АУП/бухгалтерія ДСП ЧАЕС з 11 вересня 2020 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ДСП ЧАЕС середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12 вересня 2020 року і по день поновлення на роботі;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ДСП ЧАЕС понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги при підготовці позовної заяви до суду в сумі 1500 грн. (т. 1 а.с. 1-5).
У відзиві на позовну заяву представник ДСП ЧАЕС - Гарнага П.А. просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування відзиву зазначив, що з метою належного та своєчасного виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року про поновлення позивача на роботі, 20 лютого 2020 року ДСП ЧАЕС був виданий наказ № 20-к про поновлення позивача на посаді бухгалтера 2-ї категорії АУП, тобто на посаді, яку вона обіймала на ДП УЗФО ЧАЕС із збереженням всіх функцій і умов праці за попереднім місцем роботи. Враховуючи, що у штатному розписі ДСП ЧАЕС була відсутня посада, на яку позивача було поновлено за рішенням суду, оскільки фактично вона не перебувала у трудових відносинах із ДСП ЧАЕС і не звільнялась з нього, п. 3.2 наказу посаду бухгалтера 2 категорії АУП було введено поза штатом ДСП ЧАЕС. Наказом ДСП ЧАЕС № 183 від 10 лютого 2020 року введено в дію з 10 лютого 2020 року нову структурну схему управління ДСП ЧАЕС та створено структурний підрозділ УЗФО. Згідно наказу ДСП ЧАЕС № 184 від 10 лютого 2020 року введений в дію штатний розпис управління забезпечення функціонування об'єктів. Наказом № 53-ш/р від 11 березня 2020 року з метою впорядкування штату та чисельності працівників ДСП ЧАЕС були внесені зміни до штатного розпису УЗФО шляхом введення до нього певних посад, крім іншого посаду бухгалтера 2-ї категорії АУП. На виконання наказу № 53-ш/р від 11 березня 2020 року, керуючись ст. 65 ГК України, відповідно до статуту ДСП ЧАЕС, наказом № 49-к від 11 березня 2020 року з 10 березня 2020 року до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС були зараховані позаштатні працівники, які поновлені на підставі рішень Славутицького міського суду Київської області, зокрема і позивача. Таким чином, враховуючи, що рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника, а резолютивною частиною рішення суду про поновлення позивача на роботі не врегульований конкретний порядок поновлення працівника на відсутній посаді, з боку ДСП ЧАЕС у повній мірі дотримані вимоги законодавства у процедурі поновлення працівника за рішенням суду.
ДСП ЧАЕС був виданий наказ № 381 від 11 березня 2020 року про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС шляхом зміни організаційної структури управління ДСП ЧАЕС шляхом виключення з її складу структурного підрозділу УЗФО. Наказом ДСП ЧАЕС № 383 від 12 березня 2020 року введено в дію структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20-1. Ліквідовано з 12 березня 2020 року на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи «Управління забезпечення функціонування об'єктів» та Групу управління проектом «План здійснення заходів на об'єкті «Укриття»». Згідно наказу ДСП ЧАЕС № 384 від 12 березня 2020 року штатний розпис підрозділу УЗФО з 12 березня 2020 року втратив чинність. На підставі вищенаведеного, на виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України, п. 2.2. наказу № 381 від 11 березня 2020 року, позивачу було вручено попередження про скорочення її посади № 147 від 02 червня 2020 року. Одночасно із попередженням позивач також отримала перелік вакантних посад, що були в наявності на ДСП ЧАЕС на той час. Інформація про зміни в переліку вакансій надавались позивачу і в подальшому до моменту її звільнення, що підтверджується додатками до попередження № 147 від 02.06.2020 року, а саме: додаток № 178 від 16.06.2020 року, додаток № 201 від 23.06.2020 року, додаток № 246 від 07.07.2020 року, додаток № 276 від 21.07.2020 року, додаток № 285 від 28.07.2020 року, додаток № 302 від 04.08.2020 року, додаток № 321 від 11.08.2020 року, додаток № 365 від 01.09.2020 року, додаток № 384 від 08.09.2020 року. Оскільки позивач не виявила бажання перевестися на жодну з запропонованих посад та із відповідною заявою до відповідача не зверталась, наказом № 150-ос від 08 вересня 2020 року вона була звільнена з 11 вересня 2020 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників.
Подання про надання згоди на звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату було направлено на адресу первинної профспілкової організації ЧАЕС (далі ППО ЧАЕС) листом від 21 липня 2020 року № 47-643. За результатами розгляду зазначеного подання на адресу відповідача надійшов лист ППО ЧАЕС № 38-15/192 від 05 серпня 2020 року про прийняте рішення у відмові надання згоди на звільнення позивача, оформленого витягом з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС № 75 від 04 серпня 2020 та додатку до нього. Вважає, що профспілка цілком безпідставно пов'язує процедуру поновлення позивача за рішенням суду із процедурою її подальшого вивільнення. Враховуючи, що на ДСП ЧАЕС не відбувалось ліквідації, реорганізації, перепрофілювання чи зміни власності, які б зумовили масове звільнення працівників підприємства відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», тому обов'язок завчасного (не менш ніж за три місяці) сповіщення виборного органу профспілки про наступне звільнення працівників та погодження з профспілкою техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників відсутній. Згідно штатного розпису структурного підрозділу УЗФО наявна лише одна посада бухгалтера 2 категорії АУП, яку займала позивач, тому висновки про порушення вимог ст. 42 КЗпП України є необґрунтованими, оскільки переважне право можна було б реалізувати за наявності аналогічної посади, яка б не підлягала б скороченню, а така в штатному розписі відсутня. Жодної з вимог, передбачених ст. ст. 43, 49-2 КЗпП України, у процедурі звільнення позивача адміністрацією ДСП ЧАЕС порушено не було, вивільнення позивача відбувалось при повному дотриманні діючого законодавства (т. 1 а.с. 116-121).
Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому вона зазначила, що доводи відповідача не спростовують обґрунтованість підстав її звернення до суду. Так, на виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року, що набрало законної сили, відповідач видав наказ № 20-к від 20 лютого 2020 року про поновлення її на посаді бухгалтера 2 категорії АУП, яка відповідно до п. 3.2. цього наказу була введена поза штатом ДСП ЧАЕС, що суперечить вищевказаному рішенню суду про поновлення її на роботі, яке у повному обсязі так і не було виконано відповідачем по день її повторного звільнення. У наказі № 20-к від 20 лютого 2020 року так і не було зазначено структурний підрозділ бухгалтерія та назва самого підприємства, на якому позивач була поновлена на роботі - ДСП ЧАЕС. Також вона не була допущена до фактичного виконання своїх посадових обов'язків до моменту повторного незаконного звільнення з роботи 11 вересня 2020 року, її не ознайомили з посадовою інструкцією, не забезпечили її робоче місце, не надали відповідного обсягу роботи, який вона повинна була виконувати. Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі, до виконання попередніх обов'язків. Крім того, за наказом ДСП ЧАЕС № 150-ос від 08 вересня 2020 року позивач була звільнена з роботи з посади бухгалтера 2-ї категорії АУП/УЗФО ДСП ЧАЕС, на яку вона не поновлювалась за рішенням суду та не була переведена за її згодою у порядку, визначеному законом. Відповідач вирішуючи питання її звільнення з роботи, допустив грубі порушення вимог, покладених на роботодавця та гарантій для працівника, визначених ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42-43, 49-2 КЗпП України, що і стало підставою для прийняття рішення ППО ЧАЕС про відмову у наданні згоди на її звільнення з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Відповідач у своєму відзиві підтвердив те, що будь-яких дій по виконанню вимог ст. 42 КЗпП України роботодавцем не проводилося з посиланням на відсутність працівників, що займають таку ж посаду, як і вона, та виконують таку ж роботу на ДСП ЧАЕС. Це не відповідає дійсності, оскільки штатний розпис структурного підрозділу бухгалтерія ДСП ЧАЕС передбачає значну кількість працівників, в тому числі і посади, функціональні обов'язки, які вона виконувала як раніше, працюючи у даному підрозділі ДСП ЧАЕС до 2012 року, так і в бухгалтерії ДП УЗФО ЧАЕС до моменту її незаконного звільнення (т. 1 а.с. 179-184).
Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 січня 2021 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (т. 2 а.с. 88-104).
Не погодившись з рішенням міського суду, 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (т. 2 а.с. 108-123).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про законність її звільнення відповідачем, оскільки відповідач не виконав попереднє рішення суду про поновлення її на посаді бухгалтера 2-ї категорії АУП/бухгалтерія ДСП ЧАЕС. Фактичне виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року про поновлення її на роботі в частині видання відповідного наказу відбулося вперше за наказом № 90 від 27 січня 2021 року за вимогою державного виконавця у межах відкритого виконавчого провадження за попереднім рішенням суду, за яким її було поновлено на посаді бухгалтера 2-ї категорії АУП/бухгалтерія з 02 вересня 2019 року. Вважає, що за таких обставин відповідач не мав підстав зараховувати її на іншу посаду після поновлення та повторно звільняти. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що з наказом про зарахування її до підрозділу УЗФО ДСП ЧАЕС не була ознайомлена та не надавала на це згоди. Висновок суду щодо необґрунтованості рішення профспілки, оскільки воно не відповідає нормам трудового законодавства та фактичним обставинам справи, є таким, що повністю суперечить тим доказам, які були предметом судового розгляду.
15 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ДСП ЧАЕС Гарнаги П.А., в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін (т. 2 а.с. 143-154).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Прокопенко О.П. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача - Топало Р.В. заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази. ОСОБА_1 була сповіщена повідомленням на зазначену нею адресу електронної пошти та телефонограмою із забезпеченням фіксації таких повідомлень. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 підтвердив її представник - адвокат Прокопенко О.П. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання.
Первинна профспілкова організація «Чорнобильської АЕС» повідомлена належним чином електронною поштою (т. 2 а.с. 138-142)
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 2 категорії АУП УЗФО ДСП ЧАЕС на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України є законним.
Колегія суддів погодилась з такими висновками суду виходячи з наступного.
Судом встановлено,що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , копія якої долучена до справи, ОСОБА_1 з 20 липня 1993 року була прийнята на роботу на Чорнобильську АЕС. 16 лютого 2012 року ОСОБА_1 була звільнена в порядку переводу на ДП УЗФО ЧАЕС на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України. 17 лютого 2012 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС» бухгалтером другої категорії в бухгалтерію в порядку переводу з ДСП ЧАЕС. 02 вересня 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади у зв'язку із скороченням за п. 1 ст. 40 КЗпП України. 02 вересня 2019 року відповідно до наказу № 20-к від 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 була поновлена на попередній посаді за рішенням Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року. 11 вересня 2020 року наказом № 150-ос від 08 вересня 2020 року позивача було звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 11-17).
Рішенням Славутицького міського суду від 19 лютого 2020 року у справі № 377/752/19, що набрало законної сили 08 липня 2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ голови Комісії з реорганізації Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» № 403-ос від 30 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера 2-ї категорії АУП бухгалтерії Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» з 02 вересня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 з 02 вересня 2019 року на посаді бухгалтера 2-ї категорії АУП/бухгалтерія на Державному спеціалізованому підприємстві «Чорнобильська АЕС» (т. 2 а.с. 1-25).
На виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року у справі № 377/752/19, наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 20-к від 20 лютого 2020 року «Про поновлення на роботі», ОСОБА_1 поновлено на посаді бухгалтера 2 категорії АУП з 02 вересня 2019 року. Скасовано наказ голови Комісії з реорганізації ДП УЗФО ЧАЕС від 30 серпня 2019 року № 403ос про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Введено з 20 лютого 2020 року поза штатом ДСП ЧАЕС посаду бухгалтера 2 категорії АУП (т. 1 а.с. 27).
Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 30-к від 26 лютого 2020 року «Про внесення змін до наказу від 20 лютого 2020 № 20-к» внесено зміни до наказу від 20 лютого 2020 року 20-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », а саме викладено пункт 3 в такій редакції «Ввести з 20 лютого 2020 року поза штатом ДСП ЧАЕС посаду бухгалтера 2 категорії АУП» (т. 1 а.с. 29).
Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 183 від 10 лютого 2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» на виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 07 лютого 2020 року у справі № 377/759/19 введено в дію з 10 лютого 2020 структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20; створено з 10 лютого 2020 року на ДСП ЧАЕС структурний підрозділ «Управління забезпечення функціонування об'єктів» (УЗФО) у безпосередньому підпорядкуванні генеральному директору (т. 1 а.с. 69-70).
Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 184 від 10 лютого 2020 року «Про введення в дію штатного розпису УЗФО» введено в дію штатний розпис управління забезпечення функціонування об'єктів з 10 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 71-72).
Згідно з наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС «Про втрату чинності деяких наказів про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС» № 372 від 11.03.2020 року, визнано такими, що втратили чинність накази від 18.02.2020 № 222, від 20.02.2020 № 250, від 20.02.2020 № 251, від 20.02.2020 № 252, від 24.02.2020 № 270, від 24.02.2020 № 271, від 25.02.2020 № 274, від 27.02.2020 № 282 «Про зміни в організації виробництва та праці ДСП ЧАЕС» (т. 1 а.с. 67).
Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 49-к від 11 березня 2020 року «Про зарахування до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС», на виконання наказу від 11 березня 2020 року № 53-ш/р «Про внесення змін до штатного розпису УЗФО», керуючись ст. 65 Господарського кодексу України, відповідно до Статуту ДСП «Чорнобильська АЕС» та з метою впорядкування штату і чисельності ДСП ЧАЕС зараховано з 10 березня 2020 року до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС наступних позаштатних працівників, які поновлені на підставі рішень Славутицького міського суду Київської області, зокрема, ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії АУП (т. 1 а.с. 124-125).
Відповідно до наказу в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12 березня 2020 року «Про зміну організаційної структури управління ДСП ЧАЕС» з метою оптимізації завдань та функцій та у зв'язку з завершенням виконання зобов'язань ДСП ЧАЕС за рештою контрактів ПЗУ введено в дію з 12 березня 2020 року структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20-1; ліквідовано з 12 березня 2020 року на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи «Управління забезпечення функціонування об'єктів» та Групу управління проектом «План здійснення заходів на об'єктів «Укриття» у безпосередньому підпорядкуванні генеральному директору; визнано такою, що втратила чинність «Структурну схему управління ДСП «Чорнобильська АЕС», ІС-С-20; визнано такими, що втратили чинність, накази від 14.11.2019 № 1649 «Про виконання обов'язків», від 10.02.2020 № 183 «Про зміну організаційної структури управління ДСП «Чорнобильська АЕС» (т. 1 а.с. 75).
Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 384 від 12 березня 2020 року «Про втрату чинності штатного розпису УЗФО», визнано таким, що втратив чинність з 12 березня 2020 року штатний розпис підрозділу «Управління забезпечення функціонування об'єктів»; визнано таким, що втратив чинність з 12 березня 2020 року наказ від 10 лютого 2020 року № 184 «Про введення в дію штатного розпису УЗФО» (т. 1 а.с. 77).
03 червня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 02 червня 2020 року та запропоновано переведення на одну із наявних на ДСП ЧАЕС вакантних посад (т. 1 а.с. 197-201).
16 червня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО було вручено додаток № 178 від 16 червня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 16 червня 2020 року, з яким вона була ознайомлена (т. 1 а.с. 202-207).
23 червня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 201 від 23 червня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 23 червня 2020 року (т. 1 а.с. 208-212).
07 липня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 246 від 07 липня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 07 липня 2020 року (т. 1 а. с. 213-217).
21 липня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 276 від 21 липня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 21 липня 2020 року (т. 1 а. с. 218-222).
28 липня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 285 від 28 липня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 28 липня 2020 року (т. 1 а.с. 223-227).
04 серпня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 302 від 04 серпня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 04 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 228-232).
11 серпня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО, було вручено додаток № 321 від 11 серпня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 11 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 233-237).
01 вересня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО було вручено додаток № 365 від 01 вересня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 01 вересня 2020 року, де зазначила, що вакансій згідно своєї кваліфікації не знайшла (т. 1 а.с. 238-242).
08 вересня 2020 року ОСОБА_1 , бухгалтеру 2 категорії УЗФО було вручено додаток № 384 від 08 вересня 2020 року до попередження № 147 від 02 червня 2020 року разом зі звітом про вакансії в ДСП ЧАЕС згідно штатного розпису станом на 08 вересня 2020 року. Зазначила на додатку, що з попередженням не згодна (т. 1 а.с. 243-246).
21 липня 2020 року в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС було подано голові ППО ЧАЕС подання про надання згоди на звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії УЗФО (т. 1 а.с. 136-137).
З повідомлення голови ППО ЧАЕС № 38-15/192 від 05 серпня 2020 року, адресованого в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС, вбачається, що профспілковий комітет ППО Чорнобильської АЕС розглянув 04 серпня 2020 року подання в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 47-643 від 21 липня 2020 року на звільнення ОСОБА_1 та прийняв рішення відмовити в наданні згоди на розірвання трудового договору з працівником за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 40).
У матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС від 04 серпня 2020 року № 75, згідно з яким постановили не надавати згоди на звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії УЗФО.
Обґрунтування відмови профспілкового комітету ППО ЧАЕС в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України наведено у додатку № 1 до протоколу засідання профспілкового комітету ППО ЧАЕС від 04 серпня 2020 року. Аргументуючи відмову, профспілковий комітет ППО ЧАЕС зазначив, що рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 виконано не в повному обсязі, вона не була поновлена на роботі з тими ж функціональними правами та обов'язками, які мала до звільнення. ОСОБА_1 має бути поновлена на попередній посаді бухгалтера 2 категорії, тому до повного виконання рішення суду всі спроби звільнити її, будь-які накази, повідомлення, попередження чи розпорядження є незаконними. Зміни в організації роботи ДСП ЧАЕС є надуманими, оскільки роботодавцем не були дотримані вимоги ст. 22 ч. 3 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо завчасного (не менш ніж за три місяці) сповіщення виборного органу профспілки про наступне звільнення працівників та щодо погодження з профспілкою техніко-економічного обґрунтування скорочення штату працівників. При здійсненні процедури звільнення ОСОБА_1 з роботи роботодавцем були порушені вимоги ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при звільненні з підстави, передбаченої ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України. Зокрема, не були враховані кваліфікація і досвід. Роботодавцем не були дотримані вимоги ст. 49-2 КЗпП України щодо пропозиції вакантних посад на підприємстві (т. 1 а.с. 37-39).
Згідно з наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 150 ос від 08 вересня 2020 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 звільнено з 11 вересня 2020 року з посади бухгалтера 2 категорії АУП Управління забезпечення функціонування об'єктів у зв'язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України. Узгодження звільнення з профспілковою організацією № 75 від 04 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 21).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Аналіз даної норми дає підстави дійти висновку про те, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, а саме: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених в цьому пункті цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Порядок вивільнення працівників, закріплений КЗпП України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем: строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України); врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України); пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України); отримання згоди профспілкового комітету, членом якого є працівник (ст. 43); у разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення». Власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).
За змістом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
За роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України у пункті 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
При проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).
В усіх випадках звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
За наданими відповідачем доказами вбачається, що з 12 березня 2020 року було ліквідовано на ДСП ЧАЕС структурні підрозділи «Управління забезпечення функціонування об'єктів» (УЗФО) та Групу управління проектом «План здійснення заходів на об'єктів «Укриття» (т. 1 а.с. 75).
Наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 384 від 12 березня 2020 року «Про втрату чинності штатного розпису УЗФО», визнано таким, що втратив чинність з 12 березня 2020 року штатний розпис підрозділу «Управління забезпечення функціонування об'єктів»; визнано таким, що втратив чинність з 12 березня 2020 наказ від 10 лютого 2020 № 184 «Про введення в дію штатного розпису УЗФО» (т. 1 а.с. 77).
При цьому встановлено, що ОСОБА_1 20 лютого 2020 року була поновлена на посаді бухгалтера 2 категорії АУП з 02 вересня 2019 року, а в подальшому зарахована з 10 березня 2020 року до штатного складу УЗФО ДСП ЧАЕС як працівник, який поновлений на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області (т. 1 а.с. 27, 124-125).
Суд першої інстанції перевіривши, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, правильно встановив, що структурна схема управління ДСП ЧАЕС, введена в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 183 від 10 лютого 2020 року, містить структурний підрозділ «Управління забезпечення функціонування об'єктів», куди була зарахована позивач, а структурна схема управління ДСП ЧАЕС, введена в дію наказом в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС № 383 від 12 березня 2020 року, вказаний підрозділ «Управління забезпечення функціонування об'єктів» не містить (т. 1 а.с. 69-70, 75-76).
Враховуючи вказане, колегія суддів погодилася з висновком суду, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація підрозділу та скорочення штату працівників.
Попередження про наступне вивільнення № 147 від 02 червня 2020 року було вручено ОСОБА_1 , як бухгалтеру 2 категорії УЗФО ЧАЕС, 03 червня 2020 року, а звільнено наказом від 08 вересня 2020 року з 11 вересня 2020 року, тобто попередження відбулось за два місця до звільнення (т. 1 а.с. 197).
Оскільки відповідач запропонував вакантні посади позивачу у межах 2-місячного терміну з дня попередження його про звільнення та до дня фактичного звільнення, колегія суддів не вважає порушенням норми ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо дотримання встановлених термінів.
Так, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Разом із вказаним попередженням позивачу було вручено звіт про вакансії на ДСП ЧАЕС станом на 02 червня 2020 року та зазначено у попередженні про те, що їй пропонується переведення на одну із наявних на ДСП ЧАЕС вакантних посад, перелік яких додано до попередження у цьому звіті (т. 1 а.с. 198-201).
Звіти про вакансії на ДСП ЧАЕС разом з пропозицією позивачу переведення відповідно до кваліфікації на одну із вакантних посад були вручені їй 16 червня 2020 року, 23 червня 2020 року, 07 липня 2020 року, 21 липня 2020 року, 28 липня 2020 року, 04 серпня 2020 року, 11 серпня 2020 року, 01 вересня 2020 року, 08 вересня 2020 року, з якими позивач була ознайомлена під підпис (т. 1 а.с. 202-246).
Проте позивач із заявою про переведення на вакантні посади до роботодавця не зверталась, зазначивши в додатку до попередження від 01 вересня 2020 року, що вакансій згідно своєї кваліфікації вона не знайшла.
З урахуванням того, що відповідач запропонував позивачу вакантні посади, з яких вона могла обрати посаду та працювати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, з дня попередження її про звільнення та до дня фактичного звільнення, відповідачем дотримано вимог ч. 3 ст. 49-2 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України з урахуванням неможливості переведення працівника без його згоди на іншу роботу.
Колегія суддів перевірила та відхилила доводи позивача про наявність у неї переважного права залишення на роботі, врахувавши наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Позивач посилалася на ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1990 році (категорія 3), наддала посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 12 серпня 1993 року (т. 1 а.с. 43).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3 (пункт 3 статті 14 Закону), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 8, 17, 20, 27 статті 20, а також пунктом 7 статті 20 для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 3, зокрема, переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.
З аналізу норми ст. 42 КЗпП України вбачається, що переважне право й перевага в залишенні на роботі діють за наявності у роботодавця працівників, які займають таку саму посаду або виконують таку ж роботу, що й вивільнюваний, а не будь-яких інших. Тому, коли певну посаду займала одна особа і ця посада скорочується, зазначене переважне право чи перевага не можуть бути реалізовані.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису в УЗФО ДСП ЧАЕС було три посади бухгалтера з кодом професії, яку займала позивач, проте структурний підрозділ «Управління забезпечення функціонування об'єктів» (УЗФО) було ліквідовано повністю та штатний розпис втратив чинність (т. 1 а.с. 73-74, 77), тому колегія суддів визнала необґрунтованими доводи позивача з посиланням на ст. 42 КЗпП України і ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що відповідач мав залишити позивача на роботі, оскільки переважне право можна було б реалізувати за наявності аналогічної посади, яка не підлягала б скороченню, а така у штатному розписі відсутня.
За змістом ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця також регламентовано ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».
Встановлено, що позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників, тому для її звільнення необхідна згода профспілки.
21 липня 2020 року в.о. генерального директора ДСП ЧАЕС було подано голові ППО ЧАЕС подання про надання згоди на звільнення згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії УЗФО (т. 1 а.с. 136-137).
Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету ЧАЕС від 04 серпня 2020 року № 75 постановлено не надавати згоди на звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників ОСОБА_1 , бухгалтера 2 категорії УЗФО (т. 1 а.с. 37).
Таким чином, відповідач звернувшись до ППО ЧАЕС з обґрунтованим поданням дотримався вимог ст. 43 КЗпП України при звільненні позивача, а відмову профспілкового органу не можна визнати вмотивованою.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позивач не довела належними та допустимими доказами, що відповідачем було порушено процедуру звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП.
Посилання позивачки на порушення процедури виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 19 лютого 2020 року під час здійснення виконавчого провадження у справі № 377/752/19 не є підставою для визнання незаконним звільнення позивачки за наказом відповідача від 08 вересня 2020 року № 150-ос та поновлення на роботі.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
З огляду на ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 23 квітня 2021 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова