Справа № 357/8356/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/155/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
12 квітня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , зі змінами та доповненнями на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2019 року, яким:
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новомануйлівка Петрівського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою (1996 р. Дніпропетровський медичний інститут), не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше судимого:
- 12.03.1996 р. Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст. 142 КК України (в ред.1960 р.) до 3 р. 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.08.1997 р. звільнений від відбування покарання на підставі ст.5 Закону України «Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України»;
- 28.03.2000 р. Шепетівським міським судом Хмельницької області за ст.229-1 ч.2 КК України (в ред.1960 р.) до 5 р. позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Казанковського районного суду Миколаївської області від 02.07.2004 р. звільнений умовно-достроково на підставі ст.81 КК України на невідбутий строк 5 міс.12 дн.;
- 30.09.2010 р. Кіровоградським районним судом м. Кіровограда за ст.ст.15 ч.2,115 ч.2, 263 ч.2,70 КК України до 8 р. п/волі. Звільнений 04.01.2017 р. по відбуттю строку покарання;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,-
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 скоїв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , за наступних обставин.
16 березня 2017 року близько 23 год. ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перебували в кухонній кімнаті буд. АДРЕСА_2 , де відпочивали та вживали алкогольні напої.
Під час відпочинку ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, почав проявляти агресію щодо ОСОБА_13 , яка виражалась в образах останньої та в погрозі заподіяти тілесні ушкодження.
З метою захисту від протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_13 звернулася за допомогою до ОСОБА_11 , який проживав у вказаному будинку, та на той час відпочивав в спальній кімнаті.
На прохання ОСОБА_13 ОСОБА_11 , вставши з ліжка, пішов до кухонної кімнати для того, щоб припинити протиправні дії ОСОБА_7 .
В той час, як потерпілий ОСОБА_11 зайшов до кухонної кімнати, ОСОБА_7 продовжуючи свої протиправні дії, почав погрожувати ОСОБА_11 нанесенням тілесних ушкоджень, що виражалось у демонстрації ножа та розмахуванням ним.
Для того, щоб заспокоїти ОСОБА_7 , ОСОБА_11 підійшов до нього та взяв його руками за плечі. В цей час ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , умисно наніс останньому один цілеспрямований удар ножем, який заздалегідь тримав при собі, в стегно лівої ноги, чим заподіяв йому колото-різану рану лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії з крововтратою.
Дані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_11 помер на місці.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №115 від 17.03.2017 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Хвороба, що призвела до смерті: крововтрата, ушкодження лівої стегнової артерії, колото-різана рана лівого стегна, напад з використанням гострого предмета з метою вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень.
Згідно висновку судово-медичного експерта від №115 від 17 березня 2017 р., смерть ОСОБА_11 настала від колото-різаної рани лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії з крововтратою. Описана вище рана виникла від дії одностороннє-гострого колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа довжиною не менше 4-5 см, який має обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 1 мм та лезо і найбільшу ширину слідоутворюючої частини близько 12 мм плюс мінус 5 мм. Дані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя. Наявний прямий причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_11 . Локалізація та характер ушкодження дає змогу вважати, що мала місце одна точка прикладення сили; Наявний прямий причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_11 .
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 05 липня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 15 466 (п'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн.. 88 коп. Вирішено питання щодо речових доказів. Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2019 щодо ОСОБА_7 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.118 КК України, зарахувати у строк відбуття покарання один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2019 щодо ОСОБА_7 повинен бути скасований у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Захисник зазначає, що під час судового розгляду було встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 безпідставно, не розібравшись в причині конфлікту між ОСОБА_7 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , схопив ОСОБА_7 за горло, повалив на стіл і почав душити. Ніхто їх не розбороняв. ОСОБА_7 стало погано. Нащупавши на столі ніж ОСОБА_7 вирішив звільнитись від набагато фізично сильнішого ОСОБА_15 , причинити йому біль, вдаривши в область сідниці, але ОСОБА_11 в цей час розвернувся і удар прийшовся в пахову область. Тобто його дії необхідно кваліфікувати за ст.118 КК України.
Крім того, суд не вірно зарахував у строк відбуття покарання один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного суду від 29.08.2018 в справі №663/537/17 - якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КПК України в редакції Закону №838-VIII. Тобто один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2019. Повторно допитати свідка ОСОБА_13 для встановлення фактичних обставин справи. Перерахувати строк попереднього ув'язнення згідно ч.5 ст.72 КК України.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та ухвалений з упередженістю до його особистості.
Судом не взято до уваги покази ОСОБА_13 які могли б істотно вплинути на висновок суду. В свої показах ОСОБА_13 повідомляє про те, що дії ОСОБА_7 були спричинені з метою захисту та самооборони так як на той час ОСОБА_7 відчував небезпеку для свого життя і саме тому наніс поранення загиблому, проте суд взяв до уваги лише початкові покази, яка давала ОСОБА_13 під впливом на неї працівників поліції та родичів потерпілого.
Натомість, суд бере до уваги та спирається на покази інших свідків, які фактично являються близькими родичами загиблого і можуть давати неправдиві свідчення на що суд не звернув уваги, натомість покази ОСОБА_13 , яка не є родичем і без впливу на неї сторонніх осіб дала фактичні покази котрі відповідають обставинам справи.
Тому, обвинувачений вважає за необхідне повторно у судовому засіданні допитати свідка ОСОБА_13 для фактичного з'ясування обставин справи та встановлення причин у розбіжностях її показів на початку слідства та в суді.
Окрім того, ОСОБА_7 звертає увагу на те, що він не заперечує нанесення ним загиблому тілесних ушкоджень, що не є спробою уникнення покарання за вчинені ним дії.
Також, судом першої інстанції не було застосовано до ОСОБА_7 . Закон, який підлягає застосуванню, а саме ч.5 ст.72 КК України, «Закону ОСОБА_16 ». ОСОБА_7 звертає увагу, що подія фактично сталася 16 березня 2017 року, а за постановою Касаційного суду під дію даного закону підлягають злочини, скоєнні до 21 червня 2017 року, тому обвинувачений вважає за необхідне застосувати відносно нього даний закон.
В свою чергу, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу зі змінами, в якій просить повторно дослідити докази по даному кримінальному провадженню, сасувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.07.2019 щодо ОСОБА_7 .
У зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального Закону України (ст.412 КПК України) - відсутність технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції за 04 березня 2019 року (т.1 а.п. 86-87) (судове засідання розпочате о 13:39 засідання закрите о 15:00 годин) та за 11 липня 2019 року (т.2 а.п. 9-10) (засідання розпочате об 11:08 засідання закрите о 12:30 год.), відсутність відомостей про належне повідомлення потерпілої ОСОБА_17 про дату, час місце судового засідання, направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_8 зазначає, що сторона захисту не погоджується з вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2019 року, оскільки він є необґрунтованим, незаконним, не вмотивованим, не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду. Судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність та допущені суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону України (ст.413 КПК України). Дослідженим доказам, судом надана неправильна правова оцінка. Суд не прийняв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (ст.411 КПК України).
Також, на думку захисника, обґрунтовуючи вирок суд, притримувався обвинувального ухилу, вибірково оцінював здобуті докази (покази свідків, висновки експертів) та посилався на очевидно недопустимі письмові докази (протоколи огляду, протоколи впізнання, висновки експертів та інші). Оскаржуваний вирок та висновки суду про доведеність провини ОСОБА_7 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підлягає скасуванню.
В свою чергу, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями, в якій просить скасувати вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 . Призначити новий розгляд справи в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області. Дослідити в судовому засіданні технічні носії інформації на предмет наявності зафіксованого судового провадження в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим, таким, що постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідь судді,
вислухавши пояснення захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які уточнили вимоги апеляційних скарг та просили суд апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції змінити та перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_7 з ч.2 ст121 КК України на ст.124 КК України,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вимоги вказаної норми закону, на думку колегії суддів, дотримані судом першої інстанції при постановленні вироку щодо обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування та судове провадження у ньому проведені з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, спрямованих на всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.
Висновок суду про те, що ОСОБА_7 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 доведена сукупністю наведених у вироку та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_17 , яка ствердила суду, що протягом тривалого часу - близько 25 років проживала з ОСОБА_11 однією сім'єю в будинку АДРЕСА_2 . Разом з ними мешкали її мама ОСОБА_18 , син ОСОБА_12 , а також приходила дівчина сина - ОСОБА_13 . За декілька місяців до події з ними став спільно проживати ОСОБА_7 , котрий раніше разом із її сином відбував покарання в місцях позбавлення волі. За час проживання конфліктів та сварок з ОСОБА_7 не виникало, хоча, будучи напідпитку, міг вести себе агресивно, однак на після зауважень заспокоювався. 16 березня 2017 року близько 22 год. вона з ОСОБА_11 відпочивала у своїй кімнаті, при цьому вона дивилася телевізор, а ОСОБА_11 спав. Раптом до них забігла ОСОБА_13 та повідомила, що ОСОБА_7 веде себе агресивно. ОСОБА_17 розбудила ОСОБА_11 , він встав з ліжка і вони пішли на кухню, щоб подивитися що відбувається. Потерпіла категорично ствердила, що бачила як ОСОБА_11 взяв за руки ОСОБА_7 для того, щоб заспокоїти останнього, сказав « ОСОБА_19 , що ти робиш?», при цьому останній миттєво його вдарив ножем, після чого поклав ніж на стіл і втік з будинку, забравши особисті речі, а штани та футболку зняв, їх в подальшому вилучили працівники поліції. Після отриманого удару, чоловік упав на підлогу та почав стікати кров'ю, в зв'язку з чим було викликано швидку допомогу та поліцію, однак врятувати ОСОБА_11 не вдалося.
Потерпіла зазначила, що ОСОБА_11 за характером був спокійним та добрим, не проявляв агресії та будь якого фізичного насильства, в т.ч. і до обвинуваченого. Ніж, яким було спричинено ОСОБА_11 тілесне ушкодження, належав сину і раніше постійно лежав у ванній кімнаті, однак за декілька днів до події, він звідти зник. Після того, як чоловік упав на підлогу, вона бачила в руках ОСОБА_7 цей ніж;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , який ствердив суду, що познайомився з ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі, останній, після звільнення, попросився в гості. Приїхав в лютому 2017 р. і попросився тимчасово пожити, що йому і дозволили. 16 березня 2017 року в вечірній час, до їх будинку прийшли знайомі - брат його співмешканки ОСОБА_20 із дівчиною на ім'я ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , які принесли пиво. Всі разом вечеряли. ОСОБА_7 також був з ними, потім пішов відпочивати. ОСОБА_12 поїхав за цигарками, а повернувшись хвилин через 40, дізнався зі слів ОСОБА_13 , що ОСОБА_7 повернувся на кухню, де нецензурно ображав та порізав їй руку. В подальшому, в присутності свідка, Костреба почав нецензурно висловлюватися на адресу присутніх, на його запитання, чому так себе поводить, ОСОБА_7 сказав «Ти що сильно умний, я тебе щас порішу». ОСОБА_23 стала між ними, і почала звати ОСОБА_11 на допомогу. Через декілька хвилин ОСОБА_11 вийшов з кімнати і взяв ОСОБА_7 за руки, щоб заспокоїти, говорив « ОСОБА_19 , заспокойся». Останній несподівано чимось вдарив потерпілого і той впав на підлогу, з пахової області почала йти кров. ОСОБА_7 вибіг з будинку та втік. При огляді місця події працівниками поліції було виявлено ножа з квітчастим руків'ям , якого кинув ОСОБА_7 після нанесення удару потерпілому. Фактично будь-якої боротьби між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не було, останній лише просив обвинуваченого заспокоїтися.
- показаннями свідка ОСОБА_24 , який ствердив суду, що проживає по сусідству з родиною ОСОБА_25 , з ОСОБА_26 разом працювали. 16 березня 2017 року у вечірній час він пішов до будинку ОСОБА_27 , де разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_7 на кухні розпивали горілку. Під час розпиття алкоголю жодних сварок чи конфліктів не помічав. Було пізно, він дуже сп'янів і вийшов на вулицю до туалету. Повернувшись через 10 хв., побачив лежачого на підлозі господаря будинку - ОСОБА_11 , який хрипів і стікав кров'ю, на доріжці була вже велика пляма. При цьому ОСОБА_28 намагалася надати потерпілому допомогу, а ОСОБА_29 кричав, що ОСОБА_11 підрізав ОСОБА_7 , який згодом втік.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені показання свідків у своїй сукупності свідчать про винуватість ОСОБА_7 у інкримінованому йому діянні. Зазначені показання свідків та потерпілої є чіткими, логічними, послідовними та узгодженими між собою. Як показали свідки та потерпіла, жодних неприязних відносин між ними та обвинуваченим немає, а тому підстави оговорювати обвинуваченого у них відсутні. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції правильно визнав вказані показання свідків відповідно до ст.ст.85, 86 КПК України належними та допустимими доказами.
Крім того, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції була допитана свідок ОСОБА_13 , яка пояснювала суду, що проживала разом із ОСОБА_12 у нього вдома, оскільки на той час з ним зустрічалася. В день події на кухні знаходилися вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_24 . Вона особисто вживала пиво. Під час розпиття алкоголю ОСОБА_24 почав ображати ОСОБА_13 , у зв'язку з чим вона пішла та позвала ОСОБА_11 на допомогу. ОСОБА_11 , зайшовши на кухню, почав спочатку сваритися, а потім душити ОСОБА_7 руками за горло. У подальшому побачила, як ОСОБА_11 упав на підлогу та почав стікати кров'ю, неподалік лежав ніж з яскравою смугастою пластиковою ручкою, з довгим лезом, яке було в крові, у зв'язку з чим, вона викликала швидку допомогу. ОСОБА_11 сказав «Він мене ударив», кров була в паховій області. Через деякий час ОСОБА_11 помер, а ОСОБА_7 забрав свої речі та залишив будинок, більше його не бачила.
Слідчий експеримент з нею під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні дійсно проводили, будь-якого фізичного чи психологічного тиску щодо неї з боку працівників поліції не було, однак вона не пам'ятає, що під час нього розповідала.
Зазначила, що кликала ОСОБА_11 і просила його заспокоїти присутніх, бо боялася бійки між ОСОБА_26 та ОСОБА_30 . ОСОБА_29 в цей час спав у кімнаті і свідком події не був.
До показань свідка ОСОБА_13 в частині обставин події та ніби-то протиправних дій потерпілого ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_7 , суд відноситься критично, оскільки вони прямо суперечать наданим в ході судового розгляду показанням свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та потерпілої ОСОБА_17 , які логічні, послідовні та узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами.
Крім того, зазначені показання свідка суперечать відомостям, які сама ж ОСОБА_13 надала в ході проведення з нею під час досудового розслідування 17.03.2017 слідчого експерименту, відеозапис якого переглянуто і досліджено судом і, відповідно до якого, остання відтворила обстановку та обставини, показала механізм, яким саме чином ОСОБА_7 наніс удар ножем в тіло ОСОБА_11 , що узгоджується з показаннями інших вищенаведених свідків та матеріалами провадження (а.с.127-129).
На думку колегії суддів, такі показання свідок ОСОБА_13 дала із метою сприяти обвинуваченому ОСОБА_7 уникнути відповідальності за вчинений злочин. Із урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано відкинув показання свідка ОСОБА_13 , належним чином мотивувавши дане рішення. Із таким рішенням колегія суддів погоджується.
Крім того, винуватість ОСОБА_7 доводиться наступними доказами:
- рапортами чергових Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_31 та ОСОБА_32 від 16.03.2017 р. про те, що 16.03.2017 о 23 год. 12 хв. до Білоцерківського відділу поліції по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_12 з приводу того, що цього ж дня наглядно знайомий наніс ножові поранення вітчиму заявника. Потрібна швидка медична допомога. За вчиненні злочину розшукується ОСОБА_7 . Вказаний рапорт зареєстрований в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Білоцерківського ВП 16.03.2017 за №8482 (а.с.101-102);
- висновком судово-медичного експерта від №115 від 17 березня 2017 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_11 настала від колото-різаної рани лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії з крововтратою. Описана вище рана виникла від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмета типу клинка ножа довжиною не менше 4-5 см, який має обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 1 мм та лезо і найбільшу ширину слідоутворюючої частини близько 12 мм плюс мінус 5 мм. Дані ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію - як небезпечні для життя. Наявний прямий причинний зв'язок між отриманими ушкодженнями та настанням смерті ОСОБА_11 . Локалізація та характер ушкодження дає змогу вважати, що мала місце одна точка прикладення сили;
- даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 17.03.2017 з додатками: фото таблицею та схемою до протоколу, відповідно до якого слідчим в присутності понятих, оглянуто будинок АДРЕСА_2 , де виявлено труп ОСОБА_11 зі слідами насильницької смерті (колото-різана рана лівої пахвинної ділянки), а також вилучено ніж зі слідами, схожими на кров, змиви речовини бурого кольору, труси сірі чоловічі, мобільний телефон марки «Benq Siemens»; (а.с.110-120)
- даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 17.03.2017, відповідно до якого серед пред'явлених фотознімків свідок ОСОБА_13 впізнала на фото ОСОБА_7 як особу, котра нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_11 (а.с.123-124);
- даними, які містяться в протоколі додаткового огляду місця події від 17.03.2017 р. з додатками: ілюстративною фототаблицею, відповідно до якого слідчим в період часу з 15 год. 10 хв. до 15 год. 30 хв. повторно оглянуто будинок АДРЕСА_2 , де в присутності понятих було виявлено та вилучено належні ОСОБА_7 речі: футболку синього кольору з червоним коротким рукавом зі слідами речовини бурого кольору, двоє класичних чоловічих штанів, сорочку чорного кольору в вертикальну смужку, футболку білого кольору, фотокартки та заламінований прямокутної форми аркуш білого кольору (а.с.131-139):
- даними, які містяться в протоколі огляду предмета від 28.03.2017 р. з ілюстративною фототаблицею, відповідно до якого слідчим оглянуто мобільний телефон марки «Benq Siemens», який у подальшому визнаний речовим доказом у провадженні (а.с.151-155);
- даними, які містяться в протоколі огляду предмета від 28.03.2017, від 04.07.2017, відповідно до яких слідчим оглянуто штани, футболку, сорочку, які належать ОСОБА_7 , які у подальшому визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери схову речових доказів Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області; футболку та штани, належні ОСОБА_7 зі слідами крові, які у подальшому визнані речовими доказами; джинсові брюки, належні ОСОБА_13 , зі слідами крові, які у подальшому визнані речовими доказами; труси, та футболку, належні потерпілому ОСОБА_11 , зі слідами крові, які у подальшому визнані речовими доказами; змиви червоно-бурої речовини схожої на кров, які вилучено на ватні тампони гігієнічних паличок, які у подальшому визнані речовими доказами; (а.с.196-206);
- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 13.05.2017 за №19/10-1/264-СЕ/17 з додатками, відповідно до якого, на наданому на дослідження предметі, схожому на ніж, а саме клинку та руків'ї виявлено кров людини та клітини з ядрами. Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на клинку та руків'ї предмету схожого на ніж, є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж двох осіб і можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, який збігається з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_11 (а.с.161-170);
- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 17.05.2017 за №19/10-1/263-СЕ/17 з додатками, відповідно до якого на футболці та штанах виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. Генетичні ознаки слідів крові, виявлених на футболці та штанах належних ОСОБА_7 збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_11 (а.с.174-185);
- висновком судової імунологічної експертизи від 21.04.2017 за №69, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_11 відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В. На джинсових брюках, належних ОСОБА_13 , виявлено кров людини. При визначенні групової належності крові на джинсових брюках, виявлено антиген Н. Отже, дані сліди крові можуть походити від потерпілого ОСОБА_11 (а.с.186-187);
- висновком судової імунологічної експертизи від 27.04.2017 за №70, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_11 відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В. На трусах, на футболці, належних потерпілому ОСОБА_11 , виявлено кров людини. При визначенні групової належності крові на вказаних об'єктах, виявлено антиген Н. Отже, дані сліди крові можуть походити від потерпілого ОСОБА_11 (а.с.188-189);
- висновком судової імунологічної експертизи від 14.04.2017 за №71, відповідно до якого кров потерпілого ОСОБА_11 відноситься до групи О з ізогемагглютининами анти-А і анти-В. У змивах з підлоги, вилучених при огляді місця події на ватні тампони гігієнічних паличок, виявлено кров людини. При визначенні групової належності в об'єкті №2 встановлена група крові О з з ізогемагглютининами анти-А і анти-В, в об'єктах №1,3,4 виявлено антиген Н. Отже, дані сліди крові можуть походити від потерпілого ОСОБА_11 (а.с.190-191);
- даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 11.07.2018 за участю підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до якого ОСОБА_7 за допомогою статиста відтворив обстановку та обставини, за яких він наніс ножем тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 ;
- висновком експерта від 24.07.2018 за №409-115, відповідно до якого виявлена при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 колото-різана рана могла виникнути при обставинах, вказаних ОСОБА_7 у протоколі проведення слідчого експерименту від 11.07.2018. Не виключена можливість виникнення даної рани і при обставинах, указаних свідком ОСОБА_13 у протоколі проведення слідчого експерименту від 17 березня 2017 року (а.с.224-225), іншими письмовими доказами.
Таким чином, зазначений комплекс доказів підтверджує, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.121 КК України.
Судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження, надано оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, про які вказують захисники в апеляційних скаргах, які тягнуть скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянтів про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.2 ст.121 КК Українина ст.124 КК України не є переконливими, оскільки, як встановлено судом, тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_11 . ОСОБА_7 спричинені, коли останній не знаходився в стані необхідної оборони.
Обвинувачений ОСОБА_7 як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не заперечував того, що між ним та потерпілим виник конфлікт, під час якого він наніс удар потерпілому ножем у стегно. Крім того, показання обвинуваченого про те, що потерпілий душив його не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_17 та свідка ОСОБА_12 .
За таких обставин колегія суддів вважає, що з боку потерпілого не було такого суспільно небезпечного посягання, яке б потребувало негайного відвернення чи припинення шляхом завдання йому удару ножем. Аналіз досліджених доказів у справі свідчить про те, що ОСОБА_7 під час заподіяння смерті потерпілому не перебував у стані необхідної оборони.
На необґрунтованість доводів апеляційних вимог, окрім зазначених вище доказів, указує і поведінка обвинуваченого після вчинення злочину. Із матеріалів справи вбачається, що безпосередньо після вчинення злочину обвинувачений у негайному порядку залишив місце вчинення злочину та тривалий час переховувався від органу досудового розслідування.
Така поведінка обвинуваченого беззаперечно указує на відсутність обставин, які б істотно зменшували ступінь тяжкості вчиненого злочину (вчинення злочину у стані необхідної оборони), тобто вказували на відсутність умислу (необережне тяжке тілесне ушкодження), та свідчить про правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що призначене обвинуваченому покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення, запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст.50 і ст.65 КК України.
Крім того, в суді апеляційної інстанції доводи захисника про відсутність в матеріалах провадження технічних засобів судових засідань та журналів судових засідань не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході перевірки даних доводів судом апеляційної інстанції були прослухані зазначені звукозаписи судових засідань та перевірено наявність журналів судових засідань та витребувано з суду першої інстанції резервні копії звукозаписів судових засідань та з'ясовано їх наявність.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг.
Частиною 5 ст.72 КК у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VII визначено, що зарахування строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. 21 червня 2017 року набрав чинності Закон від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, яким змінено ч. 5 ст. 72 КК. Фактично законодавець повернувся до редакції ч. 5 ст. 72 КК, яка існувала до набрання чинності Законом № 838-VIII і передбачала, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у ч. 1 цієї статті.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 серпня 2018 року, в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VII.
Оскільки у цьому кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочин до 20 червня 2017 року, при вирішенні питання щодо порядку зарахування обвинуваченому у строк покарання строку попереднього ув'язнення необхідно керуватися правилами ч.5 ст.72 КК у згаданій редакції та зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 5 липня 2018 по 12 квітня 2021 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 , зі змінами та доповненнями - залишити без задоволення.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 05 липня 2018 року по 12 квітня 2021 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, обвинуваченим в той же строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4