Справа №757/50633/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1259/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 квітня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , із змінами та доповненнями власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року задоволено частково клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудового розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно.
Накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12019000000000376, а саме: мобільний телефон - Xiaomi imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ; жорсткий диск СБПК «Toshiba» s/n:687SNSНАS 676; документи на 39 аркушах; Акти прийому передачі, 8 штук; договори про надання послуг з розробки програмного забезпечення у кількості 4 штук на 32 аркушах; договори про надання послуг з розробки вебсайту на 8 аркушах; договори про надання послуг (виконання робіт) на 4 аркушах; договори про надання послуг на 1 аркуші; роздруківки на 3 аркушах - виявлені та вилучені при обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу також власник майна ОСОБА_6 , подав зміни та доповнення до апеляційної скарги в яких просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 12019000000000376, вилученого 23.07.2020 року у ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, про неповноту судового розгляду, незаконність, необґрунтованість та несправедливість оскаржуваної ухвали. Висновки суду в ухвалі не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду
Також апелянти зазначають, що прокурором не доведено до відома слідчого судді та не долучено до матеріалів клопотання ухвали від 18.09.2020 про зобов'язання повернення майна, яке в подальшому було арештоване. Зміст ухвали про повернення майна було офіційно доведено до відома як органу досудового розслідування так і прокурорів та процесуальних керівників.
Крім того апелянти зазначають, що висновок слідчого судді про арешт всіх речей як речових доказів не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить також нормам статті 98 КПК України, оскільки а ні органом досудового розслідування, а ні прокурором, а ні судом не встановлено, що речі ОСОБА_6 були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Апелянт вважає, що при вирішенні питання про арешт майна не було враховано відсутності правової підстави для арешту майна та неможливості використання майна для збереження речових доказів у кримінальному провадженні. Дані обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.
В доповненнях до апеляційної скарги власник майна зазначає, що на час розгляду, заявлені у клопотанні прокурором ОСОБА_10 доводи, не підтримувались, оскільки останній в судове засідання не з'явився. Слідчий суддя безпідставно та в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України прийняв рішення про розгляд клопотання про арешт тимчасового вилученого майна, яке належить ОСОБА_6 за його відсутності. Слідчим суддею не надано оцінки факту порушення прокурором строку звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, оскільки майно було вилучено 23.07.2020 року, а прокурор звернувся до суду тільки 16.11.2020, клопотання про поновлення процесуального строку перед слідчим суддею не було ініційовано.
Також власник майна зазначає, що у поданому прокурором клопотанні про арешт майна, не наведено відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 189 та частиною 3 статті 301 КК України, які в сукупності з доданими до клопотання матеріалами давали б слідчому судді підстави вважати, що мали місце кримінальні правопорушення, про які зазначалося в клопотанні та про можливу причетність до них ОСОБА_11 , а факт залишення без дослідження слідчим суддею наданих у клопотанні доказів, на підтвердження підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, свідчить про неповноту судового розгляду.
Крім того власник майна звертає увагу на те, що постанова про визнання речовими доказами від 24.07.2020 не вмотивована, перелік майна, що описаний у даній постанові та перелік майна, що описаний в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 18.11.2020 (справа № 757/50633/20-к), має суттєві відмінності.
Власник майнав судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.
В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу з доповненнями, з наведених в ній підстав та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без зміни, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з доповненнями задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 120190000000000376 від 25.04.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 301, ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені на цей час досудовим розслідуванням особи, які діють в інтересах окремих фінансових установ, а також керівники зазначених установ виготовляють предмети порнографічного характеру, на яких розміщують зображення осіб, яким у подальшому під погрозою розповсюдження указаних предметів серед рідних та знайомих, а також під погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та знищення майна, виказують вимогу вчинення дій майнового характеру.
Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що організована група, яка діє в інтересах ТОВ «Смартівей Юкрейн», що надає послуги з кредитування фізичних осіб, з метою спрощення та поширення послуг з кредитування фізичних осіб, розробили мобільний додаток під назвою «Smartiway кредит онлайн». Вказаний додаток, маючи відповідне програмне налаштування, при встановленні на смартфон особи, яка отримує кредит, несанкціоновано втручається в наявні персональні дані третіх осіб, які фактично зберігаються на мобільному пристрої. У подальшому, група осіб, яка діє в інтересах ТОВ «Смартівей Юкрейн», отримавши контактні третіх осіб з телефонної книги позичальника, здійснюють останнім телефонні дзвінки та вимагають від останніх грошові кошти, погрожуючи при цьому фізичною розправою.
Особи, які звернулися із заявами про вчинення кримінальних правопорушень зазначили, що після встановлення мобільного додатку «Smartiway кредит онлайн» виявили, що зазначеним додатком без їх згоди здійснюється втручання до списку контактів та інших персональних даних, які передаються третім особам, у наслідок чого здійснюється заволодіння персональними даними осіб.
В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетний ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, з метою спрощення та поширення послуг з кредитування фізичних осіб, залучив так званих ІТ-спеціалістів, які розробили мобільний додаток під назвою «Smartiway кредит онлайн», який маючи відповідне програмне налаштування, при встановленні на смартфон несанкціоновано втручається в наявні персональні данітретіх осіб, які фактично зберігаються на мобільному пристрої.
Встановлено, що до розроблення вказаного мобільного додатку причетний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , а також може проживати у житловому будинку розташованому за адресою - АДРЕСА_1 .
23.07.2020 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва по справі №757/27853/20-к старшим слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_13 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого вилучено: мобільний телефон - Xiaomiimei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ; жорсткий диск СБПК «Toshiba» s/n:687SNSHAS 676; документи на 39 аркушах; Акти прийому передачі, 8 штук; договори про надання послуг з розробки програмного забезпечення у кількості 4 штук на 32 аркушах; договори про надання послуг з розробки вебсайту на 8аркушах; договори про надання послуг (виконання робіт) на 4 аркушах; договори пронадання послуг на 1 аркуші; роздруківки на 3 аркушах.
24.07.2020 слідчим винесено постанову про визнання вилучених в ході обшукуречей, предметів і документів за адресою: АДРЕСА_1 - речовими доказами, як такими, що зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Даною постановою визначено місце зберігання речових доказів за місцем здійснення досудового розслідування Головного слідчого управління Національної поліції України.
В ході досудового розслідування щодо вилученого майна під час обшуку, а саме: мобільний телефон - Xiaomiimei1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ; жорсткий диск СБПК «Toshiba» s/n:687SNSHAS 676; документи на 39 аркушах; Акти прийому передачі, 8 штук; договори про надання послуг з розробки програмного забезпечення у кількості 4 штук на 32 аркушах; договори про надання послуг з розробки вебсайту на 8 аркушах; договори про надання послуг (виконання робіт) на 4 аркушах; договори про надання послуг на 1 аркуші; роздруківки на 3 аркушах - надано доручення в порядку ст. 40 КПК України працівникам ДКІБ СБ України відповідно до вимог ст. 237 КПК України провести огляд вилучених під час вищезазначених слідчих дій речей, предметів і документів, в ході огляду встановити наявність відомостей, які мають значення для кримінального провадження.
В ході проведення огляду встановлено, що вилучене майно в ході обшуку містить відомості які мають значення для кримінального провадження.
18.11.2020 прокурор другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального ОСОБА_10 , звернувся дослідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме мобільного телефону - Xiaomi imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ; жорсткого диску СБПК «Toshiba» s/n:687SNSНАS 676; документів на 39 аркушах;акту прийому передачі, 8 штук; договорів про надання послуг з розробки програмного забезпечення у кількості 4 штук на 32 аркушах; договорів про надання послуг з розробки вебсайту на 8 аркушах; договорів про надання послуг (виконання робіт) на 4 аркушах; договорів про надання послуг на 1 аркуші; роздруківки на 3 аркушах - виявлені та вилучені при обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів.
Також прокурор зазначив, що на даний час є загроза, що повернення вилученого майна при обшуку за адресою: АДРЕСА_1 їх володільцю, а саме ОСОБА_6 може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення речових доказів, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
18.11.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено частково та накладено арешт на зазначене майно.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що вказане майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, встановлюються під час кримінального провадження, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Також слідчим суддею встановлено, що клопотання прокурора в частині встановлення заборони користування розпоряджання вказаним майном задоволенню не підлягає, оскільки воно фактично вилучено у власника, що саме по собі позбавляє його можливості користування таким майном та такий вид забезпечення кримінального провадження, як арешт майна включає в себе вказані обмеження.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було досліджено матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При винесенні ухвали слідчим суддею у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, враховано достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме забезпечення збереження речових доказів, тому колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Посилання апелянта на те, що в постанові про визнання речовими доказами від 24.07.2020 та в оскаржуваній ухвалі судді опис майна має суттєві відмінності, не є підставою для скасування даної ухвали, оскільки слідчий суддя розглядає клопотання про арешт майна в межах поданого клопотання, а не постанови.
Також колегію суддів перевірено доводи апелянта в частині того, що судовий розгляд проведено без участі власника майна. Дана обставина найшла своє підтвердження, однак колегія суддів дану обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Крім того слід зауважити, що процесуальні права власника майна, щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту, відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Щодо порушення строку на подання клопотання про накладення арешту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, відповідно до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Однак вказана норма закону не передбачає не можливості розгляду клопотання про арешт майна, а лише регулює дії слідчого та прокурора, в разі не дотримання зазначеної норми закону.
Посилання апелянта на те, що прокурор в судове засідання під час розгляду клопотання про арешт майна не з'явився, тобто фактично не підтримав вказане клопотання, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України неявка прокурора не перешкоджає розгляду клопотання, та дана обставина не свідчить про те, що прокурор не підтримує вимоги клопотання.
Та обставина, що прокурором не доведено до відома слідчого судді та не долучено до матеріалів клопотання ухвали від 18.09.2020 про зобов'язання повернення майна, яке в подальшому було арештоване, не свідчить про те, що слідчим суддею порушено норми кримінального процесуального закону під час розгляду вказаного клопотання про арешт майна, бездіяльність прокурора та слідчого не є предметом даного судового розгляду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2020 року, якою задоволено частково клопотання прокурора другого відділу організації процесуального керівництва досудового розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12019000000000376, а саме: мобільний телефон - Xiaomiimei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , з сім картою НОМЕР_3 ; жорсткий диск СБПК «Toshiba» s/n:687SNSНАS 676; документи на 39 аркушах; Акти прийому передачі, 8 штук; договори про надання послуг з розробки програмного забезпечення у кількості 4 штук на 32 аркушах; договори про надання послуг з розробки вебсайту на 8 аркушах; договори про надання послуг (виконання робіт) на 4 аркушах; договори про надання послуг на 1 аркуші; роздруківки на 3 аркушах - виявлені та вилучені при обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів, - залишити без зміни, аапеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з змінами та доповненнями власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4