Справа №755/26689/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Гончарук В.П.
Провадження №22-ц/824/503/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
06 квітня 2021 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
Головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І., Сушко. Л.П.,
за участю секретаря Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Селецької Олени Віталіївни представника ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про розірвання договору про надання споживчого кредиту,-
Позивач АТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року в сумі 104 734,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 вересня 2013 року становить 837 142,23 грн, яка складається з: кредитної заборгованості в розмірі 102 281,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 вересня 2013 року становить 817 539,31 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 2 439,01 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 вересня 2013 року становить 19 495,01 грн; пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 0,11 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 вересня 2013 року становить 0,88 грн; пені за прострочення сплати процентів у розмірі 13,39 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 вересня 2013 року становить 107,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 21 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11302838000.
За умовами Кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130000,00 (сто тридцять тисяч) доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21 лютого 2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,9 % річних.
08 червня 2010 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 18 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк», АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору №11302838000.
За умовами Додаткової угоди сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме, №11302838000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку банку, а саме, № НОМЕР_1 ; також сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за Договором та про зміну кінцевого терміну кредиту за Договором.
Згідно Додаткової угоди №4 від 24 червня 2011 року сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме, №1130283800 (111302838001), так і №11302838002 реєстраційний номер Договору в системі обліку банку.
Також сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту та визначили розмір ануїтетного платежу в сумі 1501,00 (одна тисяча п'ятсот один) доларів США в місяць. День сплати 24 червня кожного місяця.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 .
Станом на час звернення з позовом відповідач свої зобов'язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним не виконує, в результаті чого виникла заборгованість.
ОСОБА_1 подав зустрічний позов до АТ «УкрСиббанк» про розірвання договору про надання споживчого кредиту.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання, зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду із первісним.
У позові ОСОБА_1 просив суд розірвати Договір про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року та стягнути з АТ «УкрСиббанк» судові витрати.
Свої вимоги обґрунтував тим, що він, як позичальник, за період з 21 лютого 2008 року по 07 червня 2010 року сплатив на користь банку загалом 53996,28 доларів США, з них в т.ч.: 15 561,93 доларів США - загальна сума погашення основної суми кредиту; 38 434,35 доларів США - загальна сума погашення процентів за користування кредитом, про що свідчать квитанції про погашення кредиторської заборгованості за кредитним договором та довідки-розрахунки заборгованості за кредитом та по процентам за користування кредитом станом на 10 вересня 2013 року, що містяться в матеріалах справи та на яких ґрунтуються вимоги банку.
Зазначив, що на виконання умов Додаткової угоди №3 від 08 червня 2010 року він у період з 08 червня 2010 року по 24 червня 2011 року сплатив на користь банку 127 422,68 доларів США, з яких в тому числі: 114 438 доларів США - загальна сума погашення основної суми кредиту; 12 984,54 доларів США - загальна сума погашення процентів користування кредитом, про що свідчать квитанції про погашення кредиторської заборгованості за кредитним договором та довідки-розрахунки заборгованості за кредитом по процентам за користування кредитом станом на 10.09.2013 року, що містяться в матеріалах справи та на яких ґрунтуються вимоги банку за первісним позовом,що підтверджується копіями квитанцій за період 08 червня 2010 року по 24 червня 2011 року.
На виконання умов Додаткової угоди №4 від 24 червня 2011 року позичальник за період з 25 липня 2011 року по час звернення з зустрічним позовом сплатив на користь банку 52 038,93 доларів США, в яку входить основна суми кредиту та сума погашення процентів за користування кредитом, що підтверджується квитанціями про погашення кредиторської заборгованості з кредитним договором та довідками-розрахунками заборгованості за кредитом та по процентам з користування кредитом станом на 10 вересня 2013 року, що містяться в матеріалах справи.
Зазначив, що всього за період з 21 лютого 2008 року (з моменту укладення Договору про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року) ОСОБА_1 сплатив банку 233 457,89 доларів США.
Вважав, що виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі та достроково погасив кредит за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року та Додаткових угод до нього №3 від 08 червня 2010 року та №4 від 24 червня 2011 року.
Зазначив, що в вважає доведеними належними письмовими доказами обставини порушення банком Договору про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року, які полягають у безпідставних вимогах дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати плати з користування кредитом.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року позов Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року в розмірі: основний борг - 101 321,13 доларів США, в тому числі прострочений борг 9 866, 06 доларів США, що на день подачі позову (16.10.2013 р.) складало 809 555,82 грн; 2439,01 доларів США - заборгованість по відсоткам, що на день подачі позову складало 19495,01 грн, а всього стягнуто 103769,14 доларів США, що на день подачі позову складало 829 043,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» витрати по оплаті судово-економічної експертизи в розмірі 15 072 грн та витрати по оплаті судового збору в розмірі 3441 грн, всього 18 513 грн.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариств "УкрСиббанк" про розірвання договору про надання споживчого кредиту відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Селецька О.В. представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені первісного позову та задовольнити зустрічний позов повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що 23 вересня 2013 року ОСОБА_1 сплатив банку платіж у розмірі 1 501 долар США, який не був врахований банком при складенні довідки-розрахунку заборгованості за кредитом станом на 10 вересня 2013 року та судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи.
09 жовтня 2013 року за вих. №30-11/4350/1 банком було складено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, яку ОСОБА_1 отримав 01 листопада 2013 року, при цьому не було зазначено періоду протягом якого від ОСОБА_1 не надходять платежі за Кредитним договором.
23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 сплатив на користь банку ще 3 948 доларів США.
Адвокат Селецька О.В. зазначила, що ОСОБА_1 з 23 вересня 2013 року по 23 жовтня 2013 року було сплачено 5 449 доларів США, що свідчить про погашення простроченої заборгованості у встановлені вимогою строки.
Вважає, що вимога про визнання терміну повернення кредиту таким, що настав, та вимога про дострокове повернення всієї суми кредиту є такими, що втратили свою силу.
Незважаючи на відсутність простроченої заборгованості банк звернувся до суду з позовом про дострокове повернення всієї суми кредиту. Вважає, що дані обставини були неповно з'ясовані судом першої інстанції, що в порядку п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду.
Вказала, що судом першої інстанції при обчисленні строку виконання вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту не було враховано Договір іпотеки №77795 від 21 лютого 2008 року.
Банком у жовтні 2013 року було змінено строк кредитування шляхом направлення дострокової вимоги про погашення всієї суми кредитної заборгованості, а відтак нарахування процентів поза межами строку кредитування є безпідставним.
Звернула увагу на те, що висновок експерта №3828/19-72 від 18 вересня 2019 року має розбіжності між собою та суперечить матеріалам справи.
Висновок суду першої інстанції про критичну оцінку довідок №56-3-31/887 від 23 жовтня 2013 року та №56-3-31/948 від 10 грудня 2013 року спростовується висновком економічної експертизи №3828/19-72 від 18 вересня 2019 року.
Зазначила, що судом першої інстанції помилково застосовано норми ст. 652 ЦК України, оскільки позовних вимог про зміну договору у зв'язку з істотною зміною обставин не заявлялось.
Встановивши, що з боку кредитора мала місце зміна умов основного зобов'язання щодо строку дії кредитного договору та порядку сплати платежів, а також, що позичальником сплачено заявлену кредитором заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, суд першої інстанції мав дійти висновку про розірвання кредитного договору, в т.ч. у зв'язку з іншими випадками, встановленими договором або законом, зокрема, повним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором.
У судовому засіданні адвокат Селецька О.В. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник АТ «УкрСиббанк» заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, представників учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (з 21 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11302838000.
Відповідно до умов Кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000,00 (сто тридцять тисяч) дол. США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 21 лютого 2018 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13,9 % річних.
08 червня 2010 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому з 18 грудня 2009 року ПАТ «УкрСиббанк»; АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №3 до Кредитного договору №11302838000, відповідно до якої сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме, №11302838000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку банку, а саме, №11302838001. Також сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за Договором та про зміну кінцевого терміну кредиту за Договором.
Згідно Додаткової угоди №4 від 24 червня 2011 року сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні, а саме, №1130283800 (111302838001), так і реєстраційний номер Договору в системі обліку банку, а саме, №11302838002.
Також сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту.
Встановлений розмір ануїтетного платежу 1501,00 (одна тисяча п'ятсот один) доларів США. День сплати 24 червня кожного місяця.
Задовольняючи позовні вимоги банку частково, суд першої інстанції прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-бухгалтерської експертизи від 18 вересня 2019 року №3828/19-72 як доказ про наявність заборгованості ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої істанції частково не відповідає вимогам зазначеної процесуальної норми.
Колегією суддів встановлено, що 11 жовтня 2013 року ПАТ "УкрСиббанк" направило до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т.1 а.с.2), вхідний №61580 від 16 жовтня 2013 року.
22 жовтня 2013 року ПАТ "УкрСиббанк" направило на адресу позичальника ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення суми кредиту за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року та Додаткових угод до нього. (т. 1 а.с. 99), яка надійшла ОСОБА_1 1 листопада 2013 року( т.1 а.с. 100)
Згідно з вимогою ПАТ "УкрСиббанк" зазначило, що станом на 10 вересня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 складає 104 720,92 долара США з яких:
102 281,91 дол. США - кредитна заборгованість.
2 439 дол. США - заборгованість по процентам.
У випадку не погашення простроченого грошового зобов'язання протягом 31 календарного дня з дня отримання вимоги банк визнає термін повернення кредиту таким, що настав.
Згідно із зазначеною вимогою банк вимагав від ОСОБА_1 усунення порушень кредитного договору, а саме, погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення, у розмірі 2 439,01 дол. США заборгованості по процентам.
У випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання вимоги, банк вимагає виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.
Матеріалами справи встановлено, що 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 сплатив на користь банку 3 948 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с. 93 оборот)
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із вимогою про дострокове повернення кредиту банк зазначив строк виконання погашення відповідачем заборгованості по процентам протягом 32 днів з дня отримання вимоги.
За умовами п.6.1.2 Кредитного договору банк має право визнати термін погашення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 цого Договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.
Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору вразі застосування банком права, передбаченого пунктом 6.1.2 Договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати є наступним:
- банк повідомляє позичальника про встановлення нового (дострокового терміну) повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за користування таким кредитом за договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника;
- терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали,а кредит та плата за кредит обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту за умови, що банк направив за адресою позичальника повідомлення ( вимогу) про порушення зобов'язань позичальника за договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальник не усунув зазначених банком порушень зобов'язань позичальника за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення ( вимоги) банку ( т. 1 а.с. 9);
- терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит обов'язковими до повернення и сплати в повному обсязі банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази колегія суддів встановила, що незалежно від дати подання позивачем позову (11 жовтня 2013 року) та/або направлення банком відповідачу вимоги (22 жовтня 2013 року), про погашення заборгованості по відсоткам відповідач ОСОБА_1 23 жовтня 2013 року здійснив погашення існуючого на той час заборгованості за відсотками в розмірі 2 439,01 доларів США у межах встановленого кредитним договором та зазначеного у вимозі строку.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року по справі була призначена судова бухгалтерська експертиза, на вирішення якої поставлені наступні запитання:
- Який дійсний розмір заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 р. із Додатковими угодами до нього станом на 27 січня 2016 року з розбивкою на основний борг та відсотки за користування кредитом;
- Чи підтверджується документально суми погашення ОСОБА_1 за Кредитним договором №11302838000 від 21 лютого 2008 року із Додатковими угодами до нього;
- Чи підтверджується документально суми погашення ОСОБА_1 за Кредитним договором №11302838000 від 21 лютого 2008 року із додатковими угодами до нього у період часу з 23 жовтня 2013 року по 10 грудня 2013 року та в якому розмірі;
- Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 сплаті відсотків за кредитним договором та погашення тіла кредиту перед ПАТ «Укрсиббанк» по Кредитному договору №11302838000 від 21 лютого 2008 року із додатковими угодами до нього;
- Чи відповідає методика нарахування заборгованості по Кредитному договору №11302838000 від 21 лютого 2008 року із додатковими угодами до нього, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 вимогам нарахування заборгованості, визначеної Постановою НБУ від 10 травня 2007 року за №168 « Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-бухгалтерської експертизи від 18 вересня 2019 року №3828/19-72 встановлено, що розмір заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року з урахуванням додаткових угод до нього станом на 27 січня 2016 року становить: основний борг 101 321,13 доларів США, в тому числі прострочений у сумі 9 866,06 доларів США, відсотки 31 865,21 доларів США, в тому числі прострочені 31865,21 Доларів США.
Наведені у Додатку №1 та Додатку №2 до висновку суми погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №11302838000 від 21 лютого 2008 року з урахуванням додаткових угод до нього документально підтверджуються.
Суми погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №11302838000 від 21 лютого 2008 року з урахуванням додаткових угод до нього за період часу з 23 жовтня 2013 року по 10 грудня 2013 року включно документально підтверджується на загальну суму 5 450,00 доларів США.
Наявна у матеріалах справи довідка-розрахунок заборгованості за Кредитним договором ОСОБА_1 станом на 10 вересня 2013 року по сплаті відсотків за кредитним договором та тіла кредиту перед ПАТ «Укрсиббанк» в цілому відповідає умовам Договору про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року із додатковими угодами до нього.
Проаналізувавши висновок експерта колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, покладаючи в основу ухваленого рішення про задоволення позову необгрунтував та не надав оцінку висновку експерта за результатами судово-бухгалетерської експертизи.
Колегія суддів вважає, що суд зазначив помилкові дані у поставлених перед експертом питаннях, що призвело до помилкового та необґрунтованого висновку експерта враховуючи наступне.
Встановлено, що під час судового розгляду позивач не збільшував заявлені ним позовні вимоги.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2016 року суд зазначив встановити дійсний розмір заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 р. із додатковими угодами до нього станом на 27 січня 2016 року з розбивкою на основний борг та відсотки за користування кредитом.
Згідно довідки-розрахунку заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11302838000 від 21 лютого 2008 року заборгованість відповідача за первісним позовом встановлювалась позивачем станом на 10 вересня 2013 року із зазначенням певних сум.
Обґрунтування проведення розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 27 січня 2016 року судом не наведено та не мотивовано, що підтверджує надання експерту судом невірної інформації щодо періоду проведення розрахунку.
Встановлено, що під час проведення експертного дослідження експертом досліджувались банківські виписки за період з 21 лютого 2008 року по 10 грудня 2013 року.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 після отримання вимоги банка щодо дострокового погашення кредиту виконав вимогу банку та сплатив кошти на банківський рахунок.
Зазначене експертом не було досліджено і не надано оцінку. Також не встановлено на які рахунки були зараховані сплачені ОСОБА_1 суми, в якому розмірі погашалось тіло кредиту, а в якому проценти тощо.
Експертом не вказані квитанції щодо погашення, призначення погашення (тіло чи проценти), кореспонденції рахунків тощо.
Також із змісту дослідницької частини висновку не вбачається, що експертом співставленні дані квитанцій з даними банківських виписок.
За даними Додатків №1 та №2 до висновку експерта не можливо ідентифікувати джерело визначення сум погашення (чи за банківською випискою чи за квитанцією). Не можливо визначити чому є різними періоди нарахування процентів.
У Додатку №2 не зазначені дати та суми погашених прострочених процентів. Відсутня інформація та аналіз довідки розрахунку станом на 10 вересня 2013 року щодо її відповідності умовам договору.
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволені клопотання про призначення додаткової судової бухгалтерської експертизи.
Під час апеляційного розгляду таке клопотання не заявлялось.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку є безпідставними у зв'язку з погашення ОСОБА_1 суми боргу за вимогою банку у встановлені кредитним договором та вимогою банку строки.
Щодо зустрічного позову, то колегія суддів вважає, що можливо погодитись з висновками суду першої інстанції в цій частині та залишити рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення судових витрат належить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені первісного позову, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Селецької Олени Віталіївни представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Позов Акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду.
Повний текст постанови складено 19 квітня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко