вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2021 р. Справа№ 910/11059/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Попікової О.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: Леонтьєв Г.В.,
відповідача-1: не з'явилися,
відповідача-2: Поддимай А.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (повний текст складений 22.02.2021)
у справі № 910/11059/20 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сунел",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю
"Піві Прогресівка-Бета"
про стягнення 2.957.263,24 грн,
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11059/20 задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20.000,00 грн.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Піві Прогресівка-Бета" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2021 у справі №910/11059/20, прийняте за заявою ТОВ "Піві Прогресівка-Бета", та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 145.994,68 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі № 910/11059/20; розгляд справи призначено на 05.04.2021.
У судовому засіданні 05.04.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 19.04.2021.
Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд прийняв оскаржуване додаткове рішення від 16.02.2021 у справі № 910/11059/20 з порушенням ст. 86, 126, 129, 198, 236 ГПК України, оскільки ґрунтовних мотивів зменшення витрат на правову допомогу та обґрунтувань, виходячи з яких конкретних обставин і доказів суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат, оскаржуване додаткове рішення не містить. Апелянт вважає абсолютно справедливим право отримати винагороду, що не перевищує 5% від ціни позову, зокрема у розмірі 145.994,68 грн за здійснення захисту від неправомірного стягнення 2.957.263,24 грн, а висновки суду про зменшення суми компенсації - немотивованими та необґрунтованими.
У судовому засіданні 19.04.2021 представник відповідача-2 надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представники відповідача-1 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сунел" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" про солідарне стягнення 2.957.263,24 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11059/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 26.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України місцевий суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сунел" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок майстер Україна" заборгованість у розмірі 2.300.346,72 грн, відсотки у розмірі 5.965,98 грн, премію у розмірі 1.188.507,60 грн та судовий збір у розмірі 52.422,31 грн.
Вказаним рішенням суду у повному обсязі відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Блок Майстер Україна» про стягнення грошових коштів з ТОВ «ПіВі Прогресівка-Бета».
03.02.2021 ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» подало до місцевого суду заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Місцевий суд з метою вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу призначив розгляд заяви на 16.02.2021.
У судове засідання 16.02.2021 з'явився представник відповідача-2, підтримав заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та просив суд зменшити розмір заявлених відповідачем-2 витрат.
Представник відповідача-1 у судове засідання 16.02.2021 не з'явився, про розгляд заяви відповідача-2 був повідомлений ухвалою від 08.02.2021.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка-Бета» про вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, місцевий суд встановив таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При прийнятті місцевим судом рішення у справі №910/11059/19 не було вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Згідно із попереднім розрахунком позовних вимог у відзиві позов відповідач-2 зазначив, що орієнтовна сума витрат на правничу допомогу становить 140.000,00 грн.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
На виконання вказаних вище вимог відповідач-2 подав заяву від 01.02.2021 про вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, відповідно до якої заявив до стягнення з позивача 145.994,68 грн витрат на правничу допомогу.
На підтвердження здійснених судових витрат на правничу допомогу відповідач-2 надав: ордер серії ЧК №62850 від 14.09.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000588 від 03.03.2015, копію договору про надання послуг №31-к/20 від 09.09.2020, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Піві Прогресівка-Бета» з Адвокатським об'єднанням «Ел Сі Еф», копію акта №ОУ-000043 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23.09.2020, копію рахунка на оплату №63 від 23.09.2020, копію платіжного доручення №745 від 25.09.2020 про оплату послуг у сумі 91.810,20 грн, копію акта №ОУ-0000066 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.11.2020, копію рахунка на оплату №85 від 30.10.2020, копію платіжного доручення №810 від 23.11.2020 про оплату послуг у сумі 33.324,00 грн, копію акта №ОУ-0000054 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.10.2020, копію рахунка на оплату №96 від 26.11.2020, копію платіжного доручення №840 від 03.12.2020 про оплату послуг у сумі 20.860,48 грн.
Беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи заперечення позивача, місцевий суд дійшов висновку, що заявлений відповідачем-2 до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, з огляду на заперечення позивача, складність справи та виконані роботи, місцевий суд визнав за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги відповідачу-2 у справі №910/11059/20 до 20.000,00 грн.
Колегія суддів із наведеним висновком місцевого суду частково не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас в даному випадку для включення всієї суми гонорару, сплаченого відповідачем-2, у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов до відповідача-2 не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача-2 були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як встановлено апеляційним судом, згідно з наданими відповідачем-2 доказами загальна кількість часу, витраченого адвокатами на захист інтересів ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» у справі № 910/11059/20 становить 24,58 години, що вбачається з актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-00000-43 від 23 вересня 2020 року; № ОУ-0000054 від 30 жовтня 2020 року; № ОУ-0000066 від 26 листопада 2020 року.
Кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг з підготовки відзиву на позов, доповнення до відзиву, копії відзивів для інших учасників справи, становить:
- 3 години на підготовку відзиву на позовну заяву у справі №910/11059/20 за позовом ТОВ «Блок Майстер Україна» до ТОВ «Сунел» та ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 2.957.263,24 грн;
- 3 години на доповнення відзиву на позовну заяву по справі №910/11059/20;
- 1,5 години за підготовку копій відзивів на позовну заяву по справі №910/11059/20 за позовом ТОВ «Блок Майстер Україна» до ТОВ «Сунел» та ТОВ «Піві Прогресівка-Бета» про солідарне стягнення грошових коштів у розмірі 2.957.263,24 грн.
Всього адвокатом витрачено 7,5 години на підготовку відзиву на позов, доповнення до відзиву, підготовку копій відзивів для інших учасників справи, тобто менше ніж один робочий день.
Також у актах прийому-передачі послуг зазначено про інші виконані роботи та надані послуги, а саме: аналіз позовної заяви з додатками; підготовку та подання клопотання; підготовку та подання заперечень; ознайомлення у суді з матеріалами справи; представництво інтересів в судових засіданнях, на загальну кількість часу 17,08 годин.
Водночас колегія суддів встановила, що вартість однієї години витраченого адвокатом часу у будь-якому випадку встановлена у розмірі 175 дол. США незалежно від того, який вид робіт чи послуг надавались адвокатом.
Аналізуючи акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-00000-43 від 23 вересня 2020 року; № ОУ-0000054 від 30 жовтня 2020 року; № ОУ-0000066 від 26 листопада 2020 року, колегія суддів відзначає таке.
У акті № ОУ-00000-43 від 23.09.2020 серед іншого зазначено про пошук судової практики для додаткового обґрунтування правової позиції, висловленої у відзиві на позовну заяву (2 години, 350 дол. США), доповнення відзиву на позовну заяву (3 години, 525 дол. США), підготовка двох копій відзивів на позовну заяву та направлення на адресу учасників цінними листами (1,5 години, 262,5 дол. США), представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (1 година, 175 дол. США (безпосередньо в акті помилково зазначено « 1575», хоча у підсумковій сумі враховано саме 175)).
Разом з тим матеріали справи не містять доповнення відповідача-2 до відзиву, а отже витрати на пошук судової практики для додаткового обґрунтування правової позиції, висловленої у відзиві на позовну заяву, та на доповнення відзиву на позовну заяву не підтверджені.
Колегія суддів також вважає неспівмірними витрати на підготовку двох копій відзивів на позовну заяву та направлення на адресу учасників цінними листами (1,5 години, 262,5 дол. США) з урахуванням можливості виготовлення таких документів засобами комп'ютерної техніки.
Крім того на час складення цього акта від 23.09.2020 відбулось лише одне судове засідання 15.09.2020, яке згідно з протоколом тривало приблизно 5 хвилин.
В акті № ОУ-0000054 від 30.10.2020, зокрема, зазначено про підготовку та подання до суду клопотання про витребування оригіналів доказів (1 година, 175 дол. США), представництво інтересів клієнта в судовому засіданні (п. п. 2, 4 акта, де в кожному зазначено по 1,5 години та по 262,5 дол. США).
Однак клопотання про витребування оригіналів доказів має обсяг в 3 друковані сторінки, на яких суть клопотання фактично викладена на 1 сторінці, і стосується лише одного доказу - оригінала листа-угоди (т. 1 а. с. 205-207), а отже зазначені витрати не є співмірними.
Також апеляційний суд критично сприймає п. 3 акта (ознайомлення з матеріалами судової справи та відповіддю позивача на відзив відповідача-2, підготовка до судового засідання 06.10.2020; 1,58 години та 276,5 дол. США) за відсутності у справі на відповідну дату клопотання, адресованого суду, про ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того на час складення цього акта від 30.10.2020 відбулось лише два судових засідання 06.10.2020 та 27.10.2020, які згідно з протоколами тривали в сукупності приблизно 12 хвилин.
В акті № ОУ-0000066 від 26.11.2020, зокрема, зазначено про представництво інтересів клієнта в судовому засіданні (п. п. 1, 4 акта, де в кожному зазначено по 1 годині та по 175 дол. США).
Разом з тим на час складення цього акта від 26.11.2020 відбулось лише одне судове засідання 10.11.2020, яке згідно з протоколом тривало приблизно 9 хвилин.
Водночас апеляційний суд відзначає, що в поданих відповідачем-2 документах на підтвердження витрат на правову допомогу не відображена участь адвоката відповідача-2 в судових засіданнях 08.12.2020 (12 хвилин), 22.12.2020 (28 хвилин), 26.01.2021 (46 хвилин), хоча адвокат Поддимай А.Б. брав участь в цих засіданнях.
Позивач письмових заяв про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача-2 не подавав, будь-яких аргументів, чому мають бути зменшені витрати на правову допомогу, письмово не навів.
Однак, як встановлено апеляційним судом, представник позивача у судовому засіданні місцевого суду 16.02.2021 визнав спів мірним розмір витрат відповідача-2 на правову допомогу у сумі 40.000,00 грн.
Так, у судовому засіданні місцевого суду, яке відбулось 16.02.2021, представник позивача усно зазначив, що справедливою компенсацією витрат на правову допомогу відповідача-2 він вважає суму, не вищу ніж заявлена самим позивачем до стягнення з відповідача-1, тобто 40.000,00 грн. Жодних інших заперечень представник позивача не висловлював та не заявляв. Доказом того, що представник позивача фактично визнав розумним певний розмір витрат на оплату правничої допомоги відповідача-2, є звукозапис судового засідання 16.02.2021.
Цей звукозапис був відтворений у засіданні апеляційного суду 19.04.2021 в присутності представників позивача та відповідача-2.
Отже, сума витрат на правову допомогу в розмірі 40.000,00 грн була фактично визнана позивачем співмірною у судовому засіданні, яке відбулось 16.02.2021, а тому висновок суду про те, що позивач у засіданні заявив про зменшення витрат на правову допомогу є неповним, оскільки місцевий суд у додатковому рішенні не вказав, до якої межі позивач вважав за розумне зменшити розмір витрат на правову допомогу.
Крім того місцевий суд дійсно аж ніяк не обґрунтував (з посиланням на відповідні докази та встановлені обставини) підстави для зменшення суми витрат відповідача-2 на правову допомогу до 20.000,00 грн, при цьому іншим додатковим рішенням у справі стягнувши з відповідача-1 на користь позивача повну суму таких витрат в розмірі 40.000,00 грн.
Зважаючи на всі наведені вище обставини в їх сукупності, враховуючи характер виконаної адвокатом відповідача-2 роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання процесуальних документів, участі в судових засіданнях та значимості таких дій у справі, а також те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у позовних вимогах ТОВ "Блок майстер Україна" до ТОВ "Піві Прогресівка-Бета" відмовлено повністю через повну необґрунтованість таких вимог, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40.000,00 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у апеляційній скарзі, відповідач-2 не надав суду апеляційної інстанції.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки колегія суддів встановила відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" від 01.02.2021 про розподіл судових витрат у повному обсязі, додаткове рішення місцевого суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/11059/20 задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/11059/20 змінити, виклавши п. 2 його резолютивної частини у такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 72А, група приміщень 177, ідентифікаційний код 36387055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Піві Прогресівка-Бета" (57400, Миколаївська обл., Березанський район, селище міського типу Березанка, вул. Центральна, будинок 35, офіс 1; ідентифікаційний код 41827699) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40.000,00 грн.».
3. В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 у справі №910/11059/20 залишити без змін.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11059/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 23.04.2021.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді О.В. Попікова
В.А. Корсак