Справа № 931/652/20 Головуючий у 1 інстанції: Кідиба Т. О.
Провадження № 22-ц/802/452/21 Категорія: 19 Доповідач: Шевчук Л. Я.
13 квітня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В.А., Киці С.І.,
секретар с/з - Галицька І.П.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства Сім'ї Янчинських до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Сидун Олени Степанівни на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року,
У серпні 2020 року Селянське (фермерське) господарство Сім'ї Янчинських (далі - СФГ Сім'ї Янчинських) звернулось в суд із зазначеними позовними вимогами, які обгрунтовані тим, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-4930/15-20 - СГ від 01 червня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» державним реєстратором Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області 19 червня 2020 року за відповідачкою ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135.
Позивач вважає, що видача наказу про затвердження документації із землеустрою та реєстрація за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку здійснені з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення прав та інтересів СФГ Сім'ї ОСОБА_5 .
Також позивач зазначав, що 02 листопада 1992 року фермерське господарство зареєстровано як юридичну особу і для здійснення своєї діяльності господарство з 1994 року на праві постійного користування володіє земельною ділянкою площею 50,04 га, яка на підставі рішення №15/11 Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року була надана засновнику Селянського фермерського господарства ОСОБА_6 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, про що на його ім'я було видано Державний акт на право постійного користування серії ВЛ № 20 від 30 травня 1994 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 17 та є чинним.
Крім того, позивач посилався на те, що відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку з порушенням вимог закону, оскільки законом не передбачено право фізичної особи використовувати земельну ділянку, надану в користування для ведення сільськогосподарського фермерського господарства без створення такого СФГ. Незважаючи на те, що учасник (засновник) СФГ Сім'ї Янчинських - ОСОБА_6 помер у 2009 році, саме фермерське господарство продовжує користуватися земельною ділянкою площею 50,04 га, яка розташована на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області.
Позивач також зазначав, що був проведений частковий поділ земельної ділянки площею 50,04 га на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941 - 14, 5793 га, 0722485200:04:000:0940 - 25, 4208 га, 0722485200:04:000:0935 - 6, 2874га, а в частині земельної ділянки площею 14, 5793 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:0941 - на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:1129 - 2 га, 0722485200:04:000:1135 - 2 га, 0722485200:04:000:1132 - 2 га, 0722485200:04:000:1136 - 2 га, 0722485200:04:000:1130 - 2 га, 0722485200:04:000:1133 - 2 га, 0722485200:04:000:1134 - 2 га ,0722485200:04:000:1131 - 0, 579 га.
Головне управління Держгеокадастру у Волинській області своїм листом від 17 липня 2020 року повідомило фермерське господарство про видачу наказу «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», згідно з яким земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135 була надана у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства.
19 червня 2020 року ОСОБА_4 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області зареєструвала за собою право власності на земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 0722485200:04:000:1135 для ведення особистого селянського господарства.
Посилаючись на зазначені обставини та на те, що надання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні фермерського господарства, у власність фізичної особи без припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством суперечить вимогам закону, позивач просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 01 червня 2020 року та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачкою ОСОБА_4 .
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року у цій справі позовні вимоги задоволено.
Постановлено визнати недійсним наказ Головного управління у Волинській області від 01 червня 2020 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення ОСОБА_4 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 0722485200:04:00:1135 площею 2,0000 га для ведення особистого селенського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105321507224.
Стягнуто з відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в користь позивача Селянського (фермерського) господарства Сім'ї Янчинських 2102 грн судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_4 в користь Селянського (фермерського) господарства Сім'ї Янчинських 2102 грн судових витрат.
Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.
В судовому засіданні представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали та просили скаргу задовольнити, представник позивача апеляційну скаргу заперечив і просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги СФГ Сім'ї Янчинських та, скасовуючи державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 , судом першої інстанції враховано, що відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га із земель, які перебувають у постійному користуванні СФГ Сім'ї Янчинських на підставі Державного акту на право постійного користування землею, що суперечить вимогам закону.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи встановлено, що 02 листопада 1992 року СФГ Сім'ї Янчинських зареєстровано як юридичну особу з місценаходженням: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи СФГ Сім'ї Янчинських серії А00 №399409 (а.с. 23 - зворот).
Засновником і головою СФГ Сім'ї Янчинських був ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 червня 2011 року по 24 жовтня 2014 року зазначену посаду займав син ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який є членом цього господарства, а починаючи з 26 жовтня 2014 року і по теперішній час головою СФГ Сім'ї Янчинських є ОСОБА_8 (а.с.15-23,174-180).
Згідно з пунктом 6.1.1. розділу 6 Статуту СФГ Сім'ї ОСОБА_5 до земель фермерського господарства належать, зокрема, землі, передані фермерському господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім'я голови господарства (а.с.20).
Судом також установлено, що для здійснення своєї діяльності СФГ Сім'ї ОСОБА_5 з 1994 року використовує на праві постійного користування земельну ділянку площею 50,04 га, яка рішенням №15/11 Локачинської районної ради від 22 березня 1994 року була надана учаснику (засновнику) СФГ Сім'ї ОСОБА_9 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі якого був виданий Державний акт на право постійного користування серії ВЛ №20, який 30 травня 1994 року зареєстрований за № 17 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею у Локачинській районній раді (а.с.24).
14 жовтня 2009 року голова Селянського (фермерського) господарства Сім'ї ОСОБА_9 , на ім'я якого було видано Державний акт на право постійного користування землею, помер (а.с. 32).
Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Старозагорівської сільської ради, Локачинської районної державної адміністрації про визнання права на спадкове майно постановлено визнати за ОСОБА_7 в порядку спадкування право на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства площею 50,04 га, яка розташована на території Старозагоріської сільської ради після смерті ОСОБА_9 (а.с.28-31,39-40).
Постановою Волинського апеляційного суду Волинської області від 18 серпня 2020 року зазначене рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року скасовано та ухвалене нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 (а.с. 174-180).
За змістом частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з інформацією Відділу Держземагенства у Локачинському районі станом на 08 квітня 2015 року, станом на 01 січня 2016 року, станом на 01 січня 2017 року в користуванні СФГ Сім'ї Янчинських знаходиться 50 га ріллі на території Старозагорівської сільської ради (а.с. 33,34).
Також згідно з податковою декларацією за 2020 рік та згідно зі звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у власності та у користуванні СФГ Сім'ї ОСОБА_5 знаходяться сільськогосподарські угіддя площею 50 га, в тому числі 50 га ріллі, СФГ Сім'ї ОСОБА_5 за користування земельною ділянкою загальною площею 50,04 га у 2020 році розраховано суму земельного податку у розмірі 21823,44 грн (а.с.25-27).
За повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 червня 2020 року для наповнення Державного земельного кадастру із земельної ділянки орієтовною площею 50,04 га під час проведення робіт з інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення було сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722485200:04:000:0941-14,5793га, 0722485200:04:000:0940 - 25,4208 га, 0722485200:04:000:0935 - 6,2874 га, які внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з інвентаризації земель, проведеної у 2013 році. За зверненнями громадян на зазначені земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.41).
За схемою поділу земельної ділянки земельну ділянку з кадастровим номером 0722485200:04:000:0941 площею 14,5793 га поділено на кілька земельних ділянок і, в тому числі, земельну ділянку площею 2 га виділено відповідачці ОСОБА_4 (а.с. 155).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-4930/15-20-СГ від 01 червня 2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135, в тому числі, рілля площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Старозагорівської сільської ради Локачинського району без зміни цільового призначення (а.с.13).
На підставі зазначеного наказу державним реєстратором Затурцівської сільської ради Адамчуком Р.Є. 19 червня 2020 року зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722485200:04:000:1135, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 15 серпня 2020 року (а.с.11,12).
Отже, відповідачка ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 2 га із земель, які на підставі Державного акту на право постійного користування перебувають у користуванні фермерського господарства.
Порядок надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у листопаді 1992 року Селянського (фермерського) господарства Сім'ї ОСОБА_5 регулювалось положеннями статей 50, 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ та Законом України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року N 2009-XII.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (далі - Закон) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
Згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року, який був чинним на момент створення СФГ Сім'ї ОСОБА_5 ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до положень статті 7 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року на момент створення СФГ Сім'ї ОСОБА_5 ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно з частиною 1 статті 22, частиною 1 статті 23 ЗК України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року на момент створення СФГ Сім'ї ОСОБА_5 ) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до статті 8 Закону після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім'я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у Постанові від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника. У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.
Отже, з моменту створення СФГ Сім'ї ОСОБА_5 та отримання господарством у постійне користування земельної ділянки його засновником ОСОБА_9 , що підтверджується Державним актом про право постійного користування землею від 30 травня 1994 року, саме до фермерського господарства перейшло право володіння, користування та обов'язки щодо використання земельної ділянки, наданої у постійне користування засновнику фермерського господарства ОСОБА_9 площею 50,04 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району, і зі смертю засновника господарства ОСОБА_9 вказане право не припинилось і не було успадковане, що підтверджується постановою Волинського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у справі № 160/575/14-ц.
За положеннями частини 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України (статті 116, 118 ЗК України).
Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до приписів частини першої статті 27 ЗК України (у редакції від 13 березня 1992 року, яка діяла до 01 січня 2002 року) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.
Стаття 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті засновника фермерського господарства ОСОБА_9 ) передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Статтею 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 ) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Отже, підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).
При цьому закон не передбачає припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою у разі смерті його засновника.
Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Згідно з частиною 1 статті 24 цього ж Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Закону та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок).
За змістом пунктів 60, 61 Порядку ведення державного земельного кадастру запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів.
У пункті 11 своєї Постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» Пленум Верховного Суду Укоаїни роз'яснив, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
За положеннями пункту 6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року) громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно із Земельним Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.
Проте Конституційний Суд України своїм рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Згідно з пунктом 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
Згідно із частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог СФГ Сім'ї ОСОБА_5 , оскільки надання земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_4 без вилучення цієї земельної ділянки у Селянського (фермерського) господарства Сім'ї ОСОБА_5 , яке користується цією земельною ділянкою на підставі Державного актра на право постійного користування землею, порушує право фермерського господарства на користування цією землею.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка ОСОБА_4 , яка набула право власності на земельну ділянку площею 2 га, не порушила права СФГ Сім'ї ОСОБА_5 щодо користування землею, оскільки, як вважає представник відповідача, розпорядженням Локачинської районної державної адміністрації №214 від 20 серпня 2008 року припинено права користування фермерським господарством частиною земельної ділянки площею 23,7 га та цю частину земельної ділянки передано в землі запасу Старозагорівської сільської ради.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 385 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Сидун Олени Степанівни залишити без задоволення.
Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 15 січня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді