П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2500/20
Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Димерлія О.О. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року (суддя Войтович І.І., м. Херсон, повний текст рішення складений 13.11.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради та виконкому сільради. Визнано протиправним та скасовано рішення Щасливцевської сільської ради №2485 від 18.08.2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання від 27.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0961 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місце розташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 27.07.2020; та зобов'язано сільраду надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки.
З виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області за рахунок її бюджетних асигнувань стягнуто на користь:
- позивачки - витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.;
- Державного бюджету України - судовий збір у розмірі 840,80 грн.
06 листопада 2020 до суду першої інстанції надійшла заява позивачки про винесення додаткового судового рішення про стягнення на її користь з виконкому сільради витрати у розмірі 2000 грн., що передбачені пунктом 9 Розділу «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 07.12.2019 року №07/12/2019 з урахуванням додаткової угоди від 04.09.2020 року.
Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у стягненні з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 2000,00 грн. було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, що ухвалено без належного з'ясування всіх обставин справи та без належного дослідження всіх доказів по справі, та таким, що частково прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким стягнути на її користь «гонорар успіху» у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування поданої скарги апелянтка наполягає, що розмір «гонорару успіху» обумовлений сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, яка є складовою частиною гонорару адвоката та належить до судових витрат. Надані послуги щодо «гонорару успіху» підтверджені актом виконаних робіт, а його сплата підтверджена відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру. Неминучість та необхідність витрат щодо «гонорару успіху» полягає в тому, що такий вид витрат передбачений додатковою угодою від 04.09.2020 року до договору про надання правничої допомоги. При цьому, розмір витрат щодо «гонорару успіху» є меншим від витрат на професійну правничу допомогу адвоката та є незначним, що повністю відповідає принципам розумності та співмірності цих витрат із заявленими позовними вимогами.
Відповідачі своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Ухвалюючи додаткове рішення про відмову у стягненні з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради на користь позивача витрат, пов'язаних з досягненням адвокатом успіху («гонорар успіху»), суд першої інстанції виходив з того, що такі витрати не були неминучими, а тому не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Колегія суддів вважає таки висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.
Так, питання, пов'язані з прийняттям судами додаткових рішень на час звернення заявника із відповідною заявою врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до пункту 3 частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Аналіз положень наведеної статті свідчить, що додаткове судове рішення є невід'ємною складовою частиною судового рішення, прийняття якого залежить від закінчення строку на виконання судового рішення. При цьому процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов'язку, зокрема, у разі, коли суд відповідної інстанції повинен був вирішити питання розподілу судових витрат і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.
Судові витрати, за приписом статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, відповідно до частини другою якої, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами частин третьої та четвертої 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, згідно частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З аналізу наведених норм права випливає, що докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.
При цьому варто врахувати, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12 серпня 2020 року по справі №340/2449/19, від 12 листопада 2020 року по справі №640/13697/19.
Так, з матеріалів справи вбачається, дана справа була розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник позивача заявою від 28.09.2020 року повідомив суд, що заяву про вирішення судових витрат, пов'язаних з «гонораром успіху» за досягнення мети представництва буде подано після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Надати з цього приводу докази він не може, оскільки подання таких доказів залежить від вирішення даної справи, результат якої на сьогодні невідомий (а.с. 38).
Поряд з цим варто зазначити, що за приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Слід також зауважити, що частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що договір є одним із доказів судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
З матеріалів справи також вбачається, що 29 вересня 2020 року позивачем було подано до суду першої інстанції копію договір про надання правничої допомоги №07/12/19 від 07.12.2019 року, у якому пункт 9 Розділу «Гонорар» відсутній (а.с. 41,42).
Зазначені зміни до договору про надання правничої допомоги №07/12/19 від 07.12.2019 року внесені додатковою угодою від 04.09.2020 року, копію якої подано до суду лише 06 листопада 2020 року - після ухвалення рішення суду.
При цьому, позивачем не наведено причин, які унеможливили подати до суду додаткову угоду від 04.09.2020 року до договору про надання правничої допомоги від 07.12.2019 року №07/12/2019 до вирішення справи по суті.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не доведено наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі доказів судових витрат, що підлягають сплаті («гонорар успіху»), колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС і частини третьої статті 143 КАС України, а тому її заяву про винесення додаткового судового рішення слід залишити без розгляду.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що додаткове судове рішення ухвалюється судом лише у разі наявності обставин, передбачених частиною першою статті 252 КАС України. В інших випадках суд, на підставі частини четвертої наведеної статті постановляє ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що при вирішенні даного питання суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення питання, та порушення норм процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 252, 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення про стягнення на її користь з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради витрат у розмірі 2000 грн., передбачені пунктом 9 Розділу «Гонорар» договору про надання правничої допомоги від 07.12.2019 року №07/12/2019 з урахуванням додаткової угоди від 04.09.2020 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя О.О.Димерлій
Суддя Ю.В.Осіпов