36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
21.04.2021 Справа № 917/563/21
Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали
за позовною заявою в.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, 36020, м. Полтава, вул. В. Козака, 1,
в інтересах держави в особі:
1. Комунального підприємства «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради, 36002, м. Полтава, пров. Чайковського, 5,
2. Полтавської міської ради, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллан», 36039, м. Полтава, вул. Ватутіна, 9/68,
про стягнення 220 389,40 грн.,
15.04.2021 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява в.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллан» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 220 389,40 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов до висновку про наявність підстав для її повернення, зважаючи на наступне:
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення ЄСПЛ у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
В позовній заяві прокурором зазначено, що органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради та Полтавська міська рада.
Суд звертає увагу, що відповідно до зробленого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.04.2021 р. Комунальне підприємство «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, тобто суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, а не органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Статтею 62 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини виникли в зв'язку з невиконанням відповідачем умов п. 4.1 договору № Д356 від 24.07.2014 щодо сплати за місця розміщення реклами за весь період фактичного користування ними на користь КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради.
Полтавська міська рада не є стороною зазначеного договору, позовна заява містить вимоги про стягнення грошових коштів саме на користь КП «Полтава-сервіс», а не на користь Полтавської міської ради, тому суд вважає, що визначення прокурором в позовній заяві Полтавської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є помилковим.
В той же час, пред'явлення прокурором позову в інтересах держави в особі КП «Полтава-сервіс», яке є стороною у спірних правовідносинах, але не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, іншим суб"єктом владних повноважень прямо
заборонено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, для вирішення справи суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". У процесі дослідження встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У позовній заяві в.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області вказано про заподіяння відповідачем економічних збитків та шкоди власності територіальної громади міста Полтави і порушення інтересів держави в цілому. Також прокурором зазначено про те, що дії відповідача підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що, в свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.
Однак, прокурором не наведено, які безпосередні права та інтереси держави порушено вказаними діями відповідача. Крім того, прокурором не було взято до уваги положення ст. 176 Цивільного кодексу України, якою розмежовано відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб та, зокрема, встановлено, що держава та територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом; юридичні особи, створені державою та територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави та територіальних громад; держава не відповідає за зобов'язаннями територіальних громад; територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави та інших територіальних громад.
Вказана норма кореспондується з положеннями статуту Комунального підприємства «Полтава-сервіс», відповідно до якого підприємство має статус юридичної особи, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах, а також самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством України та не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, Засновника та управління адміністративних послуг Полтавської міської ради.
Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурором додано до позовної заяви копії листів, адресованих Полтавській міській раді та КП «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради за № 35-1507вих-21 від 08.02.2021 р. та № 55-120-31ВИХ-21 від 17.03.2021 р. з пропозицією звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування місцями для реклами в розмірі 220 389,40 грн.
У відповідь Комунальним підприємством «Полтава-сервіс» Полтавської міської ради було направлено до прокуратури листи № 167 від 09.02.2021 р. та № 436 від 25.03.2021 р., в яких повідомлялося про те, що на даний час у підприємства відсутні можливості оперативно звернутися з позовом щодо стягнення коштів з ТОВ «Оллан» у зв'язку з відсутністю юрисконсульта та коштів на сплату судового збору.
Таким чином, вказаний лист не свідчить про те, що КП «Полтава-сервіс» відмовляється вживати заходи щодо стягнення заборгованості з відповідача, а неможливість подання відповідного позову носить тимчасовий характер.
Крім того, судом встановлено, що заборгованість, стягнення якої є предметом позову, відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку, виникла в період з січня 2020 року по січень 2021, тобто строк позовної давності щодо її стягнення спливає у 2023-2024 рр. Прокурором також не наведено обставин щодо можливості настання невідворотних негативних наслідків внаслідок незвернення КП «Полтава-сервіс» до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Оллан» безпідставно збережених коштів в найкоротші строки, а тому висновки прокуратури щодо бездіяльності КП «Полтава-сервіс» є передчасними.
Крім того, прокурор не обґрунтував жодними доказами той факт, що Полтавська міська рада, яку прокурор вважає органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів у спірних правовідносинах.В той же час, на думку суду, Полтавська міська рада взагалі не є таким органом у спірних правовідносинах, враховуючи встановлені судом обставини, які наведені вище.
Серед іншого, судом враховано позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 14.01.2021р. №911/1137/19, де Суд, встановивши, що Служба автомобільних доріг у Київській області, хоч і входить до сфери управління засновника - Укравтодор, проте не має статусу органу державної влади, є самостійною юридичною з відповідною процесуальною дієздатністю та наділена правом на здійснення захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для представництва (позовна заява була повернена прокуратурі без розгляду).
Враховуючи всі викладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що прокурором не обґрунтовано належним чином наявність підстав для його звернення до суду в інтересах держави з даним позовом.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Керуючись ст.ст. 174, 234 ГПК України, суд, -
Позовну заяву в.о. першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області № 55-120-1296ВИХ-21 від 14.04.2021 р., вх. № 603/21 від 15.04.2021 р., повернути Полтавській окружній прокуратурі Полтавської області.
Додаток: позовна заява та додатки до неї, в т.ч. оригінал платіжного доручення № 213 від 09.02.2021 р.
Ухвала підписана 21.04.2021 р.
Ухвала набирає законної сили 21.04.2021 р. та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.С. Мацко