номер провадження справи 17/195/20
07.04.2021 Справа № 908/3077/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засіданні Шульгіній А.А. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна", 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147
до відповідача: фізичної особи-підприємця Васильковської Елеонори Юріївни, АДРЕСА_1
про стягнення 267 089,84 грн.
В судовому засіданні присутні представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дерманська К.О., ордер серії АР серії 1033635 від 15.01.21
30.11.20 до господарського суду Запорізької області від товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (далі ТДВ "ТВЦ "Україна") надійшла позовна заява за вих. від 17.11.20 № 32-02 з вимогою до фізичної особи-підприємця Васильковської Елеонори Юріївни (надалі ФОП Васильковська Е.Ю.) про стягнення 267 089,84 грн. заборгованості за договором оренди від 01.11.17 № 2-04/18, з якої: 240 031,00 грн. - основний борг, 3 276,16 грн. - 3 % річних, 10 101,54 грн. пеня та 13 681,14 грн. - штраф.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/3077/20 між суддями від 30.11.20 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 07.12.20 у справі № 908/3077/20 позовну заяву ТДВ "ТВЦ "Україна" за вих. від 17.11.20 № 32-02 залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено спосіб їх усунення.
17.12.20 до суду від ТДВ "ТВЦ "Україна" надійшла заява (направлена позивачем засобами поштового зв'язку 15.12.20), якою усунуто недоліки визначені в ухвалі суду від 07.12.20.
Ухвалою від 22.12.20 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3377/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.01.21.
Ухвалою від 20.01.21 судом продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів по 22.03.21 включно та відкладено підготовче засідання на 17.02.21.
17.02.20 до суду від позивача надійшла заява за вих. від 17.02.21, в якій представник позивача зазначає, що позивачем не було отримано по пошті позовної заяви з додатками. Представник відповідача зазначає, що не заперечує проти заборгованості, однак сума заявлена позивачем не відповідає дійсній сумі заборгованості за оренду приміщення та просить суд надати додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи та надання обґрунтованих процесуальних документів щодо предмету спору та заявленої до стягнення суми боргу.
Крім того, 17.02.21 до суду надійшла заява за вих. від 17.02.21, в якій представник позивача на виконання умов ухвали суду від 22.12.20, повідомляє суд, що позивачем додано до позовної заяви копії усіх наявних документів, що підтверджують існування заборгованості відповідача.
Ухвалою від 20.01.21 підготовче засідання у справі відкладено на 02.03.21 об 11:30 год.
02.03.21 позивачем до суду подано заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні 02.03.21 судом оголошено перерву на 10.03.21.
10.03.21 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 30 500,00 грн. боргу з орендної плати, а також в частині 3 % річних та штрафу у розмірі 13 681,14 грн.
Представником відповідача у засідання 10.03.21 заявлено усне клопотання про поновлення строку на підстав ст. 119 ГПК України для подання відзиву на позовну заяву. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що позовна заява отримана представником відповідача в судовому засіданні 02.03.21, а додатки до позовної заяви отримані представником відповідача на електрону пошту 07.03.21. Крім того, представник відповідача пояснював, що відповідачка хворіла тривалий час та не мала представника для підготовки відзиву.
З'ясувавши думку представника позивача, який заперечив проти вказаного клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, про що судом (після виходу з нарадчої кімнати) у засіданні 10.03.21 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відмовляючи у поновленні строку на подання відзиву на позовну заяву суд виходив з того, що відповідач не довів поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву, не спростував, що перешкоджало відповідачу, з огляду на посилання на неотримання ним від позивача позовної заяви з додатками, ознайомитись з матеріалами справи у суді та відповідно підготувати відзив ще у січні-лютому місяці 2021 року, доказів наявності у відповідача виключних обставин, які об'єктивно перешкоджали йому вчинити дії спрямовані на захист своїх прав у строк встановлений судом відповідачем не надано.
Враховуючи відмову у поновленні строку на подання відзиву, судом відзив на позовну заяву відповідача залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, як такий, що подано після закінчення процесуальних строків.
Представнику відповідача головуючим роз'яснено, що відповідач не позбавлений можливості надати письмові пояснення щодо суті спору.
Представники сторін у засіданні 10.03.21 надали суду спільну заяву про закриття підготовчого засідання і перехід до розгляду справи по суті у судовому засіданні 10.03.21.
Частиною 6 ст. 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Враховуючи, що під час підготовчого судового засідання у справі № 908/3077/20 вирішені питання визначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України, суд приймаючи надану учасниками справи письмову згоду про перехід до розгляду справи по суті у засіданні 10.03.21, ухвалив закінчити підготовче судове засідання та розпочати розгляд справи по суті у судовому засіданні 10.03.21. На підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України судом у засіданні 10.03.21 оголошено перерву на 07.04.21 о 10 год. 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу.
31.03.21 представником відповідача подано до суду письмові пояснення.
07.04.21 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява (підписана за допомого електронного цифрового підпису) про розгляд справи без участі представника позивача та закриття провадження у справі у частині стягнення 37 500,00 грн. основної суми боргу.
Представник позивача у судове засідання 07.04.21 не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.04.21 виступив із заключним словом, в якому просив суд врахувати здійснену відповідачем часткову оплату суми основного боргу у розмірі 37 500,00 грн. Крім того, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та пені нарахованих з 17.03.20 та у частині стягнення 13 681,14 грн. штрафу.
В судому засіданні 07.04.21 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, представника відповідача повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.11.17 між товариством з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (Орендодавець) та ФОП Васильковською Елеонорою Юріївною (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 2-04/18 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1 договору) Орендодавець передає у тимчасове оплатне користування за плату на умовах, викладених в цьому договорі та невід'ємних додатків до нього, торгове приміщення 2 поверху (частину приміщення), у будівлі Торгового Центру «Україна», яке належить Орендодавцю на правах власності, далі - об'єкт оренди розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, загальною площею, 114 кв.м., для здійснення Орендатором діяльності передбаченої договором оренди в порядку передбаченому цим договором.
Пунктом 2.1. договору визначено, що передача об'єкта оренди в користування Орендатору здійснюється по акту приймання-передачі (Додаток № 1 до цього договору) не пізніше 01 січня 2018 р., за умови виконання Орендатором обов'язків згідно п. 3.5. цього договору.
Пунктом 3.4 договору визначено, що сторони щомісячно з 25 по 30 число поточного місяця, узгоджує розмір орендної плати на наступний місяць, шляхом укладення додаткової угоди. У випадку, якщо сторони не прийдуть до згоди по встановленню розміру орендної плати, на наступний місяць, Орендодавець вправі самостійно встановити розмір орендної плати на наступний місяць виходячи з максимального розміру орендної плати (п.3.3 договору), у противному випадку цей договір вважається розірваним (припинивши свою дію), з урахування п. 8.6. договору.
Пунктом 9.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 17.08.20) закріплено, що строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання, за умови виконання Орендарем обов'язків згідно п. 3.5 цього договору, по 30 вересня 2020 р., з урахуванням особливостей цього договору зі сплати орендної плати, штрафних санкцій, відшкодування збитків. Взяті на себе зобов'язання, згідно пунктів 8.4, 8.5., 8.8 та всі інші грошові зобов'язання підлягають виконанню сторонами незалежно від строку дії договору.
01.01.18 на виконання умов договору оренди між орендодавцем та орендарем був підписаний акт прийому-передачі нежилого приміщення по договору оренди № 2-04/18 від 01.11.17, відповідно до якого орендар прийняв з 01.01.18 у користування нежиле торгівельне приміщення 2 поверху (частина приміщення) загальною площею 114 кв.м., яке знаходиться у будівлі Торгового центру «Україна», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147.
Додатковими угодами укладеними в період з 26.12.19 по 25.08.20 до договору № 2-04/18 від 01.11.17, які підписані між орендодавцем та орендарем і засвідчені печатками кожної із сторін договору, згідно з п. 3.4. договору встановлено орендну плату (в т.ч. ПДВ) за: січень 2020 р. у сумі 37 136,00 грн.; лютий 2020 р. у сумі 39 564,00 грн.; березень 2020 р. у сумі 37 107,00 грн.; квітень 2020 р. у сумі 5431,00 грн.; травень 2020 р. у сумі 3 596,00 грн.; червень 2020 р. у сумі 18 485,00 грн.; липень 2020 р. у сумі 36 282,00 грн.; серпень 2020 р. у сумі 37 750,00 грн.; вересень 2020 р. у сумі 38 031,00 грн.
В підтвердження отримання ФОП Васильковською Е. Ю. у період з січня по вересень 2020 року послуг з оренди приміщення по договору № 2-04/18 від 01.11.17, між орендодавцем та орендарем підписані і засвідчені печатками кожної із сторін договору акти здачі-прийняття робіт: від 31.01.20 на суму 37 136,00 грн.; від 29.02.20 на суму 39 564,00 грн.; від 31.03.20 на суму 37 107,00 грн.; від 30.04.20 на суму 5 431,00 грн.; від 31.05.20 на суму 3 596,00 грн.; від 30.06.20 на суму 18 485,00 грн.; від 31.07.20 на суму 36 282,00 грн.; від 31.08.20 на суму 37 750,00 грн.; від 30.09.20 на суму 38 031,00 грн.
Таким чином, за період з січня по вересень 2020 року загальний розмір орендної плати за користування об'єктом оренди по договору № 2-04/18 від 01.11.17 склав суму 253 382,00 грн., у т.ч. ПДВ.
30.09.20 відповідачем повернуто позивачу нежиле торгівельне приміщення 2 поверху (частина приміщення) загальною площею 114 кв.м., яке знаходиться у будівлі Торгового центру «Україна», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, про що сторонами складено та підписано відповідний акт приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення по договору № 2-04/18 від 01.11.17.
Неналежне виконання відповідачем умов договору № 2-04/18 від 01.11.17 щодо порядку проведення розрахунків за орендоване майно за період з січня по вересень 2020 року стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. А саме, за розрахунком позивача, який викладено, у позовній заяві від 17.02.21 вих. № 32-02, прострочена сума боргу по орендній платі за період з січня по вересень 2020 року склала суму 240 031,00 грн.
З огляду на порушення вказаного грошового зобов'язання позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 240 031,00 грн. основного боргу, 3 276,16 грн. 3 % річних, 10 101,54 грн. пені та 13 681,14 грн. штрафу.
Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою, укладений між сторонами по цій справі договір від 01.11.17 № 2-04/18 є договором найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, ч. 3 та ч. 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Положеннями ст. 795 ЦК України закріплено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч.1). Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч.2).
Як встановлено судом, між ТДВ "ТВЦ "Україна" та ФОП Васильковською Е.Ю. 01.01.18 складено акт прийому-передачі нежилого приміщення по договору оренди № 2-04/18 від 01.11.17, згідно з яким ФОП Васильковська Е.Ю. прийняла з 01.01.18 у користування нежиле торгівельне приміщення 2 поверху (частина приміщення) загальною площею 114 кв.м., яке знаходиться у будівлі Торгового центру «Україна», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147.
30.09.20 ФОП Васильковською Е.Ю. у зв'язку із закінчення строку дії договору оренди № 2-04/18 від 01.11.17 повернуто ТДВ "ТВЦ "Україна" вказане нежиле торгівельне приміщення, що підтверджується оформленим сторонами по договору оренди № 2-04/18 від 01.11.17 актом приймання-передачі (повернення) нежилого приміщення.
Згідно положеннями ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Наведене вище свідчить, що у зв'язку із закінчення строку, на який було укладено договір оренди № 2-04/18 від 01.11.17 та у зв'язку із поверненням наймачем предмета договору найму договір оренди припинив свою дію з 01.10.20.
Приписами п. 4 ст. 631 ЦК України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Аналогічні положення закріплено у п. 9.1. договору (в редакції Додаткової угоди від 17.08.20), за змістом якого взяті на себе зобов'язання, згідно пунктів 8.4, 8.5., 8.8 та всі інші грошові зобов'язання підлягають виконанню сторонами незалежно від строку дії договору.
Як встановлено судом, і вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за період з січня по вересень 2020 року розмір орендної плати за користування об'єктом оренди по договору № 2-04/18 від 01.11.17 склав суму 253 382,00 грн. з ПДВ.
Згідно із п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди (пункт 1.1. договору) Орендатор щомісячно, починаючи з дати передачі об'єкта оренди по акту приймання-передачі (Додаток № 1 до цього договору), самостійно оплачує Орендодавцю орендну плату за поточний місяць не пізніше 5 числа поточного місяця, у відповідності та на умовах передбачених цим договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як свідчать матеріали цієї справи, позивач свої зобов'язання по договору № 2-04/18 від 01.11.17 виконав належним чином, а саме передав у тимчасове оплатне користування відповідачу торгове приміщення (об'єкт оренди).
Згідно з розрахунком позивача, який викладено у позовній заяві, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, сума боргу по орендній платі на дату підписання позовної заяви (17.11.20) за період з січня по вересень 2020 року склала 240 031,00 грн.
Заявою про усунення недоліків позовної заяви (надіслано до суду 15.12.20) позивачем повідомлено суду про часткове погашення спірної суми основного боргу відповідачем та відповідно зазначено, що борг відповідача по орендній платі складає суму 202 531,00 грн., у підтвердження чого позивачем до суду надано картку рахунку по договору № 2-04/18 від 01.11.17 за загальний період з 01.11.17-30.11.20 та банківські виписки по рахунку ТДВ "ТВЦ "Україна" за загальний період з 08.01.20 по 30.11.20.
Відповідач у письмовому поясненні від 31.03.21 визнав наявність на час відкриття провадження у справі № 908/3077/20 боргу по орендній платі за договором оренди № 2-04/18 від 01.11.17 у загальному розмірі 202 531,00 грн.
07.04.21 позивачем до суду подано заяву про закриття провадження у справі у частині стягнення 37 500,00 грн. основної суми боргу.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в частині вимог ТДВ "ТВЦ "Україна" до ФОП Васильковської Е.Ю. про стягнення 37 500,00 грн. основного боргу (орендної плати) за договором оренди № 2-04/18 від 01.11.17.
З огляду на викладене, враховуючи, що матеріалами цієї справи підтверджується порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за договором оренди № 2-04/18 від 01.11.17 щодо сплати орендної плати за період з січня по вересень 2020 року, а також приймаючи до уваги, що відповідачем на час ухвалення рішення по цій справі не надано доказів сплати позивачу 202 531,00 грн. основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 202 531,00 грн. основного боргу.
За порушення відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за період з січня по вересень 2020 р. по договору № 2-04/18 від 01.11.17 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 276,16 грн. - 3 % річних, 10 101,54 грн. пені та 13 681,14 грн. штрафу.
Згідно із ч 1. ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Судом враховано, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Положеннями п. 8.4 договору визначено, що за несвоєчасну оплату орендної плати Орендар оплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасної оплаченої суми за кожний день прострочення оплати.
За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені за загальний період 07.01.20 по 12.11.20 (розрахунок пені у сумі 10 101,54 грн. викладений у позовній заяві), з урахуванням наведених вище положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 2 ст. 343 ГК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 10 101,54 грн. пені.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, у т.ч. як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Згідно з умовами п. 8.5. договору, за порушення строків виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору, Орендатор сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 20 % від суми максимальної орендної плати згідно п. 3.3. цього договору.
Факт порушення відповідачем строків виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору за період з січня по вересень 2020 р. підтверджується матеріалами справи та не заперечувався відповідачем.
Відповідно до п. 3.3. договору (в редакції Додаткової угоди від 01.11.19), сторони дійшли згоди про те, що починаючи з 01 січня 2020 р., максимальний розмір орендної плати за один метр квадратний становить 600,00 гривень, в т.ч. ПДВ.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про застосування до відповідача штрафу передбаченого п.8.5. договору у розмірі 13 680,00 грн. (розрахованого наступним чином: 13 680 грн. = 20% х (600,00 грн. х 114 кв.м.)).
В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу судом визнаються безпідставними.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою ІПС "Законодавство" наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 07.01.20 по 12.11.20 (викладений у позовній заяві), судом визнано законною та обґрунтованою вимогу позивача до відповідача про стягнення 3 276,16 грн. 3 % річних.
Як наслідок, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 276,16 грн. 3 % річних задовольняється судом повністю.
Враховуючи, що відповідачем не доведено суду належним та допустимими доказами (у відповідності із умовами абз. 2 п.7.1 договору) наявність у нього форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення від відповідальності за порушення умов договору оренди № 2-04/18 від 01.11.17, судом залишено поза увагою доводи відповідача наведені у письмовому пояснення щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення пені, 3 % річних та штрафу.
Поряд з викладеним судом прийнято до уваги, що сторони відповідно до положень ст. 6 та ст. 627 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як свідчать додаткові угоди до договору № 2-04/18 від 01.11.17 укладені у період з 26.12.19 по 25.08.20, сторони щомісяця здійснювали коригування розміру орендної плати. При цьому, вбачається що розмір орендної плати на час запровадження жорстких карантинних обмежень, сторонами зменшувався. При цьому, будь-яких змін до договору в частині того, що на час дії карантину, Орендар звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання сторонами до договору не внесено.
А тому, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення грошових зобов'язань, яке мало місце у період з січня по вересень 2020 року.
Щодо розподілу між сторонами судових витрат, у т.ч. судового збору.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, сплачена сума судового збору в частині вимог за якими провадження у цій справі закрито (562,50 грн. судового збору) може бути повернута позивачу з підстав та в порядку визначеному ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі надходження до суду відповідно клопотання від позивача (його представника).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 3443,83 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст.231, ст.ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Васильковської Елеонори Юріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 147, код ЄДРПОУ 01559519) - 202 531,00 грн. основної заборгованості, 10 101,54 грн. пені, 3276,16 грн. 3 % річних, 13 680,00 грн. штрафу та 3443,83 грн. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині вимог товариства з додатковою відповідальністю "Торговельно-виробничий центр "Україна" (код ЄДРПОУ 01559519) до фізичної особи-підприємця Васильковської Елеонори Юріївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 37 500,00 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
Повний текст рішення складено 21.04.21.
Суддя В.Л. Корсун