Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/588/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки
про стягнення грошових коштів в розмірі 146960049,90 грн.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - Сивак А.Ю., адвокат.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" м. Київ, звернувся до господарського суду із позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки, в якому просить суд стягнути на свою користь пеню у розмірі 1194745,17 грн., 3% річних у розмірі 9104783,35 грн., втрати від інфляції в розмірі 136660521,38 грн. за договором від 28.12.2012р., укладеним між сторонами даного спору, за період січень-квітень 2014р. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2016 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.03.2016 о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду від 28.04.2016 провадження у справі 922/588/16 зупинено до розгляду по суті господарським судом міста Києва справи № 910/6869/16 за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним правочину зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою господарського суду від 17.02.2021 провадження у справі № 922/588/16 поновлено. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.03.2021 об 11:45 год.
Ухвалою господарського суду від 07.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/588/16 до судового розгляду по суті на 14.04.2021 о 14:00 год.
У судове засідання 14.04.2021 представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 1969).
Представник відповідача у судовому засіданні 14.04.2021 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 14.04.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28.12.2014 сторонами укладено договір купівлі-продажу природного газу №620-ПР, за умовами п. 1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
П. 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для власних потреб. Відповідач є кінцевим споживачем.
Згідно з п. 2.1. договору позивач зобов'язався передати відповідачу з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 470970,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).
Відповідно до п. 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п. 2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п. 2.1.2. договору).
П. 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.
Згідно з п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
П. 6.1. договору передбачено здійснення відповідачем розрахунків виключно грошовими коштами шляхом оплати 30% від вартості запланових місячних обсягів не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив протягом січня - грудня 2013, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 610130948,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 на суму 91202203,10 грн., від 28.02.2013 на суму 45560036,31 грн., від 30.04.2013 на суму 15215906,30 грн., від 31.05.2013 на суму 33890606,28 грн., від 30.06.2013 на суму 35075857,32 грн., від 31.10.2013 на суму 130522205,06 грн., від 30.11.2013 на суму 123654231,22 грн., від 31.12.2013 на суму 129216661,05 грн. та від 31.12.2013 на суму 5793242,35 грн.
Як вказує позивач, рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/4354/14 від 04.12.2014 за позовом НАК «Нафтогаз України до ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг в розмірі 266394848,41 грн., 3% річних в розмірі 5093306,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 29922162,60 грн. та судовий збір в розмірі 73080,00 грн. за зобов'язаннями січня 2013 року - грудня 2013 року по договору № 620-ПР від 28.12.2012 про закупівлю природного газу за період з 02.12.2013 по 27.06.2014.
Отже, вимоги щодо стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляційних процесів за період з 02.12.2013 по 27.06.2014 не є предметом даної позовної заяви.
Оскільки рішенням по справі №922/4354/14 від 04.12.2014 охоплюється стягнення штрафних санкцій за період з 02.12.2013 по 27.06.2014, а заборгованість ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» погасило лише 08 лютого 2016 року, з урахуванням викладеного вище, позивачем донараховано за зобов'язаннями січня-квітня 2014 року за період з 28.06.2014 по 08.02.2016 пеню у розмірі 1194745,17 грн., 3% річних у розмірі 9104783,35 грн., втрати віз інфляційних процесів у розмірі 136660521,38 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Ст. 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. ст. 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання по ньому має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі - Закон) визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, зокрема врегулювання їх заборгованості за спожиті енергоносії.
Врегулюванню за цим Законом підлягає кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії.
Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 7 цього Закону визначено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, станом на 01.07.2016, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості.
На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» набрав чинності 30.11.2016 після опублікування в Газеті «Голос України» №227 від 29.11.2016.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №127 від 24.05.2017 відповідач внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії із загальним обсягом кредиторської заборгованості в сумі 359424771,89 грн.
Запровадження в дію ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» скасовує ознаки протиправності в діях відповідача в частині прострочення оплати поставленого газу, а також припиняє дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №905/1964/18, від 25.07.2019 №916/2278/18, від 31.10.2019 у справі №906/143/19 та інших.
Крім того, згідно з позицією постанови Об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19 за нормою ч. 1 ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» у випадку погашення відповідної заборгованості боржником - учасником процедури врегулювання без укладення договору про реструктуризацію відсутні підстави для стягнення з нього неустойки (штрафу, пені), процентів річних та інфляційних нарахувань, нарахованих на таку заборгованість, що повністю відповідає основній меті Закону.
На підставі ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з довідкою ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» б/н від 28.01.2021, реєстром платежів, реєстрами платіжних доручень за договором №620-ПР від 28.12.2012, відповідачем в період з 13.02.2013 по 28.04.2017 сплачено позивачу 561233061,74 грн.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що зобов'язання відповідача щодо сплати 1194745,17 грн. пені, 108146 034,89 грн. інфляційних втрат та 6870749,56 грн. процентів річних, нарахованих позивачем на суму основного боргу 561233 061,74 грн. за договором №620-ПР від 28.12.2012 (зобов'язання жовтня-грудня 2013 року) припинилися на підставі ч. 1 ст. 202 ГК України, ч. 1 ст. 598 ЦК України, ст. 5, ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі в цій частині, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 у справі №922/1001/18 визнано укладеним договір між сторонами цієї справи про реструктуризацію 267683888,62 грн. заборгованості за спожитий природний газ в редакції позивача та відповідно до Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 №222.
Пунктом 1 зазначеного договору визначено, що у порядку та на умовах, визначених договором, кредитор та боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії станом на 01.07.2016 та не погашену до 31.12.2016 згідно з договорами купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №620-ПР, від 10.12.2013 №061/14-ПР, шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.
Згідно з п. 3 договору реструктуризації від 05.12.2018 сума заборгованості, що підлягає реструктуризації відповідно до цього договору становила 267 683 888,61 грн., що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору реструктуризації від 05.12.2018 «Акт звіряння розрахунків станом на 05.03.2018» реструктуризована сума заборгованості за договором №620-ПР від 28.12.2012 складала 45991107,24 грн.
Таким чином, порядок розрахунків за договором №620-ПР від 28.12.2012 в цій частині змінено з 05.12.2018, у зв'язку з чим нарахування позивачем 28514486,49 грн. інфляційних втрат та 2234033,78 грн. процентів річних на підставі п. 6.1. цього договору, який передбачає оплату не пізніше 14 числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу, є безпідставним.
Отже, у суду наявні підстави для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» інфляційних втрат та процентів річних за період з 28.06.2014 по 08.02.2016 (зобов'язання грудня 2013).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240-242, 256 ГПК України, суд, -
В частині позовних вимог про стягнення 1194745,17 грн. - пені, 108146034,89 грн. - інфляційних втрат та 6870749,56 грн. - процентів річних - провадження у справі закрити.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720);
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230).
Повне рішення складено 21.04.2021.
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/588/16