Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/526/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Еколіс" (64309, Харківська обл., місто Ізюм, вул. Гоголя, буд. 15/1, кімната 45; код ЄДРПОУ: 36560943)
до Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" (64270, Харківська обл., Балаклійський р-н, селище Раківка(з), вул. Лісна, буд. 49; код ЄДРПОУ: 00993123)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
18.02.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство", в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" грошові кошти у розмірі 30 396,84 грн., а також суму судових витрат у розмірі 7 270,00 грн.
В обґрунтування позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару за договором купівлі-продажу необробленої деревини №4/25-08-2020-АХ від 25.08.2020.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2021 прийнято позовну заяву (вх.№526/21 від 18.02.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" до Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/526/21. Визначено, розгляд справи №922/526/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.
Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало. Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 було направлено на адресу відповідача - 64270, Харківська обл., Балаклійський р-н, селище Раківка(з), вул. Лісна, буд. 49, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до поштового повідомлення, повернутого на адресу суду 02.03.2021, вищезазначену кореспонденцію вручено 26.02.2021 представнику відповідача за довіреністю.
Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 21.04.2021 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
25.08.2020 між Державним підприємством "Балаклійське лісове господарство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини 4/25-08-2020-АХ (надалі - Договір) (а.с.11-12 т.1).
Відповідно до п.1.1 Договору, за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі третього кварталу 2020 року, який відбувся 25 серпня 2020 року (далі - аукціон) продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі.
На підставі Регламенту організації та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини на ТОВ "УТЕСИСТЕМ" (далі - Регламент) продавець продає, а покупець купує товар для власної переробки (п.1.2Договору).
Товаром по цьому договору є необроблена деревина, реалізована під час аукціону та стандартизована в лоти, деталізована інформація про які зафіксована в специфікації, що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною (п.1.3.договору).
Загальна вартість товару, що є предметом цього договору, складає 624 036,00 грн. (п.2.1.Договору).
Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати (п.2.2.Договору).
Відповідно до п.3.2. Договору, графік поставок погоджується сторонами.
Продавець передає товар у власність покупця за умовами франко-склад продавця (франко-нижній, франко-проміжний, франко-верхній, EXW-нижній) відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.3.8.Договору).
Не пізніше ніж за 5 діб до передачі товару продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки (п.3.9.Договору).
Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п.3.10.Договору).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар після отримання 100% передплати за партію товару на протязі 5-ти робочих днів. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортну (залізничну) накладну, рахунок-фактуру (п.3.12.Договору).
Відповідно до п.4.2. Договору, продавець зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, заявленої в лоті та умов цього Договору, передати покупцеві товар; нести відповідальність за порушення умов цього Договору.
Пунктом 5.8. Договору сторони погодили, що у випадку відмови продавця від поставки товару в терміни, зазначені у договорі, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочки, але не більше вартості непоставленого товару.
Даний договір діє з 25 серпня 2020 року по 30 вересня 2020 року, якщо інше не узгоджено сторонами (п.7.2.Договору).
Відповідно до п.7.3. договору, закінчення строку цього Договору, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.
Цього ж дня сторони підписали специфікацію до договору від 25.08.2020, в якій погодили сортимент товару, його ціну за куб.м. та вартість товару на загальну суму 624 036,00 грн. (а.с.13 т.1).
25.08.2020 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №125 на загальну суму 624 036,00 грн. (а.с.14 т.1).
В той же день, позивач сплатив відповідачу грошові кошти в рахунок попередньої оплати за Договором у розмірі 312 018,00 грн. за партію товару, що підтверджується платіжним дорученням №756 від 25.08.2020 з призначенням платежу: "оплата за круглі лісоматеріали згідно рахунку №125 від 25.08.2020" та банківською випискою (а.с.8,15-16 т.1).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов Договору передано позивачу товар за наступними товарно-транспортними накладними:
- за товарно-транспортною накладною серії ХРА №047129 від 02.09.2020 на загальну суму товару 4816,03 грн.;
- за товарно-транспортною накладною серії ХРА №047134 від 02.09.2020 на загальну суму товару 8315,47 грн.;
- за товарно-транспортною накладною серії ХРА №047160 від 09.09.2020 на загальну суму товару 3642,46 грн.; - за товарно-транспортною накладною серії ХРА №047158 від 09.09.2020 на загальну суму товару 17866,63 грн.;
- за товарно-транспортною накладною серії ХРА №047162 від 09.09.2020 на загальну суму товару 8161,72 грн.;
- за товарно-транспортною накладною серії ХРА №047161 від 09.09.2020 на загальну суму товару 2190,86 грн. (а.с.17-20 т.1).
Таким чином, відповідачем передано позивачу товар за Договором на загальну суму 44 993,17 грн.
Як стверджує позивач, за відсутності будь-яких повідомлень від продавця щодо дати та місця поставки, ТОВ «Еколіс» декілька разів (25.08.2020 за вих.№502 та 03.09.2020 за вих.№520) направляло засобами електронної пошти запити щодо відвантаження товару або надання графіку відвантаження товару. На підтвердження зазначеного позивач надає роздруківку з кабінету електронної пошти (а.с.23-26 т.1).
07.09.2020 позивач засобами поштового зв'язку надіслав на адресу відповідача лист за вих.№521 щодо визначення дати та місця поставки сплаченої партії товару (а.с.27-28 т.1).
Як вбачається з поштового повідомлення, відповідачем вищезазначений лист отримано 08.09.2020 (а.с.28 т.1).
25.09.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогу (вих.№557) про здійснення поставки сплаченого товару (а.с.29-30 т.1).
Вищезазначена вимога отримана відповідачем 29.09.2020 (а.с.30 т.1).
Як стверджує позивач та підтверджується банківською випискою від 21.01.2021, 23.09.2020 ДП «Балаклійське лісове господарство» повернуло залишок попередньої оплати за договорами у розмірі 209 734,44 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Еколіс» (а.с.21-22 т.1).
На переконання позивача, останній потребує для здійснення власної господарської діяльності безперебійної поставки лісоматеріалу, для чого з метою укладання відповідних договорів поставки приймає участь в аукціонах з продажу необробленої деревини та здійснює попередню оплату за партії товару. Однак, відповідач грубо порушуючи умови господарських договорів та права контрагента не здійснює належного відвантаження товару.
Зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивачем у відповідності до п.5.8 Договору нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 30 396,84 грн., що й стало підставою для звернення з позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 629 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
В статті 665 ЦК України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Так, позивачем 25.08.2020 було здійснено попередню оплату за партію товару згідно Договору на суму 312 018,00 грн.
У відповідності до п.3.12. Договору, відповідач повинен був передати товар позивачу на загальну суму 312 018,00 грн. до 01.09.2020 включно.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ст.693 ЦК України).
У відповідності до п.3.10. Договору, датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної.
З наявних в матеріалах товарно-транспортних накладних вбачається, що відповідачем передано позивачу 02.09.2020 товар на загальну суму 13 131,50 грн. та товар на загальну суму 31 861,67 грн. - 09.09.2020.
При цьому, суму попередньої оплати у розмірі недопоставленого товару відповідачем повернуто позивачу за вимогою 23.12.2020.
В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином відповідачем, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, не було передано позивачу товар на суму попередньої оплати, здійсненої останнім, у строк встановлений Договором.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував прострочення виконання останнім свого зобов'язання в частині поставки товару у строк визначений сторонами умовами Договору, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, оскільки був своєчасно обізнаний про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належним чином не виконано умови Договору купівлі-продажу необробленої деревини 4/25-08-2020-АХ від 25.08.2020 та не передано позивачу у строк, встановлений цим Договором, товар на суму сплаченої позивачем попередньої оплати.
При цьому, п.5.8. Договору сторонами було погоджено, що у випадку відмови продавця від поставки товару в терміни, зазначені у договорі, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочки, але не більше вартості непоставленого товару.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Так, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з використанням калькулятора "Ліга-Закон", нараховані у відповідності до п.5.8. Договору, судом встановлено, що відповідні розрахунки є арифметично вірними.
Проте, в силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши контррозрахунок пені, беручи до уваги розмір та періоди простроченого відповідачем свого зобов'язання за Договором, а також розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, суд задовольняє позов частково у розмірі 9 966,18 грн.
Присудження до стягнення пені у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами сторін, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а також засобом недопущення використання пені, як інструменту отримання безпідставних доходів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача суму судових витрат, зокрема, на правничу допомогу адвоката.
Враховуючи вищевикладене, суд надає позивачу строк протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду для надання доказів понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу.
У разі ненадання позивачем таких доказів у встановлений строк, відповідне клопотання буде залишено судом без розгляду.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 744,26 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженною відповідальністю "Еколіс" до Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Балаклійське лісове господарство" (64270, Харківська обл., Балаклійський р-н, селище Раківка(з), вул. Лісна, буд. 49; код ЄДРПОУ: 00993123) на користь Товариства з обмеженною відповідальністю "Еколіс" (64309, Харківська обл., місто Ізюм, вул. Гоголя, буд. 15/1, кімната 45; код ЄДРПОУ: 36560943) грошові кошти (пеню) у розмірі 9 966 (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 18 коп., а також суму судового збору у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) грн. 26 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "21" квітня 2021 р.
Суддя Т.О. Пономаренко