вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2021 р. Справа№ 927/997/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Козир Т.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Ботвина Т.В., особисто, паспорт серія НОМЕР_1 , Гутник В.П., адвокат, ордер серія СВ №1003787
від відповідача: Купрієнко О.В. ордер серія АА №019482 від 13.04.2021
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни, м. Чернігів
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 (повний текст складено 07.12.2020)
у справі №927/997/19 (суддя Фесюра М.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни, м. Чернігів
до Приватного підприємства "Мельник І С", м. Чернігів
про стягнення 304 599, 53грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У грудні 2019 року Фізична особа - підприємець Ботвина Тетяна Валеріївна (далі - ФОП Ботвина Т.В., позивач) звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Мельник І С" (далі - ПП "Мельник І С", відповідач) про стягнення 295 815,72 грн боргу, 2977,97 грн індексу інфляції та 5 805,84 грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару згідно видаткових накладних № Б19-000287 від 19.03.2019, № Б19-000298 від 20.03.2019, № Б19-000299 від 20.03.2019, № Б19-000340 від 25.03.2019, № Б19-000341 від 25.03.2019, № Б19-000215 від 26.03.2019, № Б19-000366 від 27.03.2019, № Б19-000367 від 27.03.2019, № Б19-000415 від 29.03.2019, № Б19-000422 від 01.04.2019, № Б19-000423 від 01.04.2019, № Б19-000424 від 01.04.2019, № Б19-000440 від 02.04.2019, № Б19-000443 від 02.04.2019, № Б19-000218 від 03.04.2019, № Б19-000216 від 26.04.2019, № Б19-000184 від 03.05.2019, № Б19-000244 від 11.05.2019, № Б19-000287 від 13.05.2019, № Б19-000496 від 30.05.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №927/997/19 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено здійснення ним поставки товару відповідачу, оскільки не надано доказів купівлі лісоматеріалу, належного оформлення господарських операцій, наявності технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій з прийняття, зберігання, обробки та відвантаження оптових партій деревини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП Ботвина Т.В. звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з ПП "Мельник І С" на користь ФОП Ботвина Т.В. 295 815,72грн основного боргу, 2 977,97грн інфляційних втрат та 5 805,84грн 3% річних, а всього 304 599,53грн, поклавши на відповідача судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір у даній справі, в порушення вимог ст. 86 ГПК України всебічно і повно не оцінив зібрані у справі докази, в тому числі доводи позивача, та при неповноті дослідження виклав у рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.
Так, позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції, які ґрунтуються на наданих відповідачем доказах наявності у нього та його керівника правовідносин з іншими суб'єктами господарювання, зокрема і ПП "ВКФ "Оптіма", оскільки ці докази не підтверджують заперечень відповідача проти позову в частині відсутності правовідносин між ним та позивачем з огляду на висновок експерта про те, що всі спірні видаткові накладні підписані керівником відповідача Мельником В.П.
Поряд з цим, за твердженням позивача, при вирішенні спору у даній справі судом першої інстанції до спірних правовідносин неправильно застосовані норми Податкового кодексу України, оскільки деякі із них не стосуються порядку оподаткування доходів позивача, а зміст інших помилково розтлумачено.
Не підлягав врахуванню при вирішенні цього спору, на думку позивача, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, з огляду на несхожість її за фактичними обставинами та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин із даною справою, що розглядається.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/997/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (суддя доповідач) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №927/997/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ботвиної Т.В. на рішення суду першої інстанції у даній справі, справу призначено до розгляду на 25.02.2021 о 15 год 40 хв.
У судовому засіданні 25.02.2021 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 13.04.2021.
Явка представників сторін.
У судовому засіданні 13.04.2021 представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.04.2021 заперечив апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції у даній справі просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження здійснення впродовж березня - травня 2019 року поставки відповідачу товарів на загальну суму 295815,72 грн ФОП Ботвина Т.В. подала до суду видаткові накладні:
-№ Б19-000287 від 19.03.2019 на суму 26 226,75 грн;
-№ Б19-000298 від 20.03.2019 на суму 343,68 грн;
-№ Б19-000299 від 20.03.2019 на суму 11 832,46 грн;
-№ Б19-000340 від 25.03.2019 на суму 10 533,34 грн;
-№ Б19-000341 від 25.03.2019 на суму 99,46 грн;
-№ Б19-000215 від 26.03.2019 на суму 4 200,00 грн;
-№ Б19-000366 від 27.03.2019 на суму 15 378,40 грн;
-№ Б19-000367 від 27.03.2019 на суму 118 440,00 грн;
-№ Б19-000415 від 29.03.2019 на суму 13 033,80 грн;
-№ Б19-000422 від 01.04.2019 на суму 9 150,00 грн;
-№ Б19-000423 від 01.04.2019 на суму 5 354,02 грн;
-№ Б19-000424 від 01.04.2019 на суму 8 795,77 грн;
-№ Б19-000440 від 02.04.2019 на суму 3 739,68 грн;
-№ Б19-000443 від 02.04.2019 на суму 12 476,44 грн;
-№ Б19-000218 від 03.04.2019 на суму 3 250,80 грн;
-№ Б19-000216 від 26.04.2019 на суму 373,30 грн;
-№ Б19-000184 від 03.05.2019 на суму 3 217,54 грн;
-№ Б19-000244 від 11.05.2019 на суму 26 770,18 грн;
-№ Б19-000287 від 13.05.2019 на суму 7,34 грн;
-№ Б19-000496 від 30.05.2019 на суму 22 592,76 грн.
Постачальником за вказаними видатковими накладними значиться - ФОП Ботвина Т.В. (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), одержувачем - ПП "Мельник І С"; підстава - рахунок-фактура №Б19-000284 від 19.03.19; умова продажу - оплата по факту отримання; міститься найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна без ПДВ (ціна без ПДВ зі знижкою), ціна з ПДВ, сума без ПДВ (сума без ПДВ зі знижкою), загальна сума всього з ПДВ, в графах "Відвантажив(ла) ", "Виписав(ла) " міститься підпис скріплений печаткою ФОП Ботвина Т.В., в графі "Отримав(ла)" наявний підпис та зазначено Мельник В.П.
В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № Б19-000284 від 19.03.2019, виставленого, за твердженням позивача, на здійснене відповідачем замовлення, і на який міститься посилання у вищезазначених видаткових накладних. Загальна сума цього рахунку-фактури становить 340 270,00 грн, в тому числі ПДВ 0,00 грн, знижка 84,40 грн, перелік зазначених в ньому товарів (найменування, кількість, ціна, загальна вартість) містить товари, що за вказаними показниками відповідають даним всіх спірних видаткових накладних.
Посилаючись на те, що обов'язок оплатити за поставлений товар виник у відповідача після поставки товару (підписання кожної видаткової накладної), однак останній зазначені свої зобов'язання не виконав, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому крім основної заборгованості просив стягнути з відповідача нараховані відповідно до приписів ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 3%річних від простроченої суми в розмірі 5 805,84 грн та 2977,97 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 27.01.2020 у даній справі суд першої інстанції задовольнив частково клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, зокрема, щодо підпису Мельника В.П. на видаткових накладних, призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Чернігівському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення експертизи поставлено питання: чи виконаний рукописний підпис на оригіналах видаткових накладних № Б19-000287 від 19 березня 2019 року, № Б19-000298 від 20 березня 2019 року, № Б19-000299 від 20 березня 2019 року, № Б19-000340 від 25 березня 2019 року, № Б19-000341 від 25 березня 2019 року, № Б19-000215 від 26 березня 2019 року, № Б19-000366 від 27 березня 2019 року, № Б19-000367 від 27 березня 2019 року, № Б19-000415 від 29 березня 2019 року, № Б19-000422 від 1 квітня 2019 року, № Б19-000423 від 1 квітня 2019 року, № Б19-000424 від 1 квітня 2019 року, № Б19-000440 від 2 квітня 2019 року, № Б19-000443 від 2 квітня 2019 року, № Б19-00218 від 3 квітня 2019 року, № Б19-00216 від 26 квітня 2019 року, № Б19-00184 від 3 травня 2019 року, № Б19-00244 від 11 травня 2019 року, № Б19-000287 від 13 травня 2019 року, № Б19-00496 від 30 травня 2019 року (аркуші справи 80-99) розміщений в графі "Одержав(ла)" особисто Мельником Валерієм Петровичем , або іншою особою?
У зазначеній ухвалі суд першої інстанції попередив судового експерта (експертів, спеціаліста, спеціалістів), який (які) буде проводити судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього (них) обов'язків (ст. ст. 384, 388 КК України); витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, покладено на відповідача, підготовче провадження у справі № 927/997/19 зупинено.
Згідно з Висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 293 від 29.05.2020 підпис у графі "Отримав (ла) " у видаткових накладних Б19-000287 від 19.03.2019, Б19-000298 від 20.03.2019, Б19-000299 від 20.03.2019, Б19-000340 від 25.03.2019, Б19-000341 від 25.03.2019, Б19-000215 від 26.03.2019, Б19-000366 від 27.03.2019, Б19-000367 від 27.03.2019, Б19-000415 від 29.03.2019, Б19-000422 від 01.04.2019, Б19-000423 від 01.04.2019, Б19-000424 від 01.04.2019, Б19-000440 від 02.04.2019, Б19-000443 від 02.04.2019, Б19-000218 від 03.04.2019, Б19-000216 від 26.04.2019, Б19-000184 від 03.05.2019, Б19-000244 від 11.05.2019, Б19-000287 від 13.05.2019, Б19-000496 від 30.05.2019 виконано Мельником Валерієм Петровичем.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню зважаючи на таке.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно з видатковими накладними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України:
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами);
- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. ст. 180 ГК України).
Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Надаючи оцінку ступеню виконання позивачем зобов'язання щодо поставки товару, суд першої інстанції встановив, що на підтвердження поставки товару ФОП Ботвина Т.В. надала копії, а в подальшому для проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи - оригінали, видаткових накладних, відповідно до змісту яких, за твердженням позивача, відповідач в особі його керівника Мельника В.П. отримав від позивача товари на загальну суму 295 815,72 грн.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
В силу ч.8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
У відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.
Зазначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимоги щодо обов'язкових реквізитів первинних документів викладені також і у п. 2.4 Положення №88. Крім того, за змістом цього пункту до первинних документів, залежно від характеру операції та технології обробки даних, можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Вказане свідчить про те, що накладна як належний доказ здійснення господарської операції - передачі товару, може прийматися судом лише в тому випадку, коли вона містить всі необхідні реквізити (обов'язкові).
При цьому, одними з необхідних реквізитів є посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, створює відповідні права і обов'язки особам, які його підписали, підтверджують правдивість та реальність господарської операції.
Як вбачається із матеріалів справи, за клопотанням відповідача ухвалою від 27.01.2020 судом першої інстанції була призначена судова почеркознавча експертиза щодо рукописного підпису, вчиненого Мельником В.П., на оригіналах видаткових накладних. За результатами цієї експертизи, проведеної судовим експертом Чернігівського НДЕКЦ МВС Тимофієвою Н.В., яка попереджена про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, складено Висновок експерта №293 від 29.05.2020. Згідно вказаного висновку підпис у графі "Отримав (ла)" у спірних видаткових накладних виконано Мельником Валерієм Петровичем.
Отже, дослідженням змісту спірних накладних у сукупності із Висновком експерта №293 від 29.05.2020, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що видаткові накладні, за якими поставлявся позивачем відповідачу товар, містять обов'язкові реквізити, які необхідні для кваліфікації їх як первинних документів. Зокрема, в кожній із спірних видаткових накладних зазначено дату її складання, назву постачальника, від імені якого складено цю накладну, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посаду особи (з боку постачальника зазначено на печатці), відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи як постачальника, так і покупця (назва підприємства покупця, прізвище та ініціали особи, яка отримала від імені покупця товар, що дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції). Натомість, відсутність зазначення у видаткових накладних посади особи відповідача, яка отримала товар, при зазначенні інших ідентифікуючих даних, зокрема прізвища та ініціалів, назви підприємства, у сукупності із Висновком експерта № 293 від 29.05.2020, дають підстави вважати, що вказані видаткові накладні є належними доказами здійснення господарської операції з передачі та отримання товару, укладення між її учасиками договору поставки у спрощений спосіб, а отже створюють відповідні права і обов'язки особам, які їх підписали, і підтверджують правдивість і реальність цих господарських операцій.
Відповідно до положень ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
В порушення зазначеної норми процесуального законодавства суд першої інстанції при оцінці доказів у сукупності, маючи позитивний висновок судової експертизи на підтвердження факту підписання саме Мельником В.П. спірних видаткових накладних, не мотивував в оскаржуваному рішенні підстави відхилення цього висновку.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо спростування реальності здійснення господарських операцій при фактичній наявності спірних видаткових накладних, які містять всі обов'язкові реквізити первинних документів, аналізом відсутності відображення позивачем у Книзі обліку доходів фактів отримання товарів від своїх постачальників, а також записів про здійснення операцій з продажу(поставки) таких товарів відповідачу за спірними видатковими накладними.
Так, в матеріалах справи містяться докази здійснення позивачем підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (друга група платників єдиного податку).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПК України).
Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку унормовано ст. 296 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пп. 296.1.1. п. 296.1. ст. 296 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (фізичні особи - підприємці), ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджується органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подать до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
За приписами п. 292. 1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку (фізичної особи - підприємця) є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті (вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг)). Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання - передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6. ст. 292 ПК України).
Згідно з п. п. 5, 6 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №559 (далі - Порядок №579), передбачено також, що платник податку заносить до Книги лише відомості щодо отриманого доходу, зокрема кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримані готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Отже, висновок суду першої інстанції про обов'язок позивача вносити до Книги обліку доходів записи про отримання товару від постачальників з підтверджуючими документами щодо походження товару, а також записи про здійснення операцій з продажу (поставки) таких товарів відповідачу за спірними видатковими накладними не відповідає вимогам ст. ст. 291, 292, 296 ПК України, Порядку №579, тобто є безпідставним.
Крім того, не обґрунтованим є застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень п. 177.10 ст. 177 ПК України, оскільки зазначена норма не регулює порядок ведення обліку доходів фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.
Не ґрунтується на нормах чинного законодавства мотивування судом першої інстанції своїх висновків щодо сумнівності здійснення позивачем поставки відповідачу товарів за спірними видатковими накладними приписами Тимчасової інструкції з електронного обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженої наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 202 від 27.06.2012 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 1.1. вказаної Інструкції, вона визначає порядок обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки із застосуванням електронних засобів маркування та обліку деревини на підприємствах Держлісагенства України, де запроваджується Єдина державна системи електронного обліку деревини у відповідності з Концепцією, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009р. №1090-р. Відповідач не є таким суб'єктом господарювання.
Решта доводів відповідача щодо унеможливлення здійснення позивачем обробки, зберігання і відвантаження оптових партій деревини та відсутності зв'язку між фактом придбання товару відповідачем і його господарською діяльністю, які не підтверджуються належними та допустимими доказами, а ґрунтуються на припущеннях, колегією суддів апеляційного господарського суду не приймаються до уваги.
Враховуючи викладені вище обставини та положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість спірного товару в момент його прийняття та підписання спірних видаткових накладних на нього. Саме, оформивши накладні, в яких сторони визначили істотні умови договору поставки товару, як: найменування (асортимент), ціна, кількість, з огляду на встановлені обставини справи та враховуючи викладені вище норми матеріального права, суд апеляційної інстанції доходить висновку про укладення між сторонами шляхом оформлення видаткових накладних у спрощений спосіб договору поставки, за яким позивач поставив товар, а відповідач, прийнявши його, отримав обов'язок оплатити його вартість.
В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в заявленій сумі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує, що позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем саме грошового зобов'язання, позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, вважає їх розрахованими в розмірах, що не перевищують нормативно обґрунтованих, тому позовні вимоги в частині стягнення 5 805,84грн 3% річних та 2977,97грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявлених розмірах, виходити за межі яких суд не вправі.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18, на правову позицію якої посилався суд першої інстанції, ухвалена за іншого предмету позову та фактично-доказової бази, ніж у цій справі, що розглядається. Крім того, справа № 910/4994/18 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з неї. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду цієї справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судами обставин і доказів зі справи, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки в ній (аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 916/1886/18 та від 26.05.2020 зі справи № 922/2776/19).
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що апеляційна скарга ФОП Ботвини Т.В. підлягає задоволенню.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду враховує положення ч.1 ст. 9 Конституції України та бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Зважаючи на викладене, решту аргументів позивача та доводів відповідача апеляційний господарський суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 2 ч. 1 ст.275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ФОП Ботвини Т.В. підлягає задоволенню, а оскаржуване апелянтом рішення суду першої інстанції у даній справі скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення 295 815,72грн основного боргу, 2977,97 грн інфляційних втрат, 5 805,84 грн 3%річних.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №927/997/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2020 у справі №927/997/19 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов Фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни задовольнити.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Мельник І С" (14023, м. Чернігів, вул. Енергетиків, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 14240185) на користь Фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 295 815, 72 грн основного боргу, 2 977, 97 грн інфляційних втрат, 5 805,84 грн 3% річних та 4 568, 99 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
5. Стягнути з Приватного підприємства "Мельник І С" (14023, м. Чернігів, вул. Енергетиків, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 14240185) на користь Фізичної особи - підприємця Ботвиної Тетяни Валеріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 6 853, 48 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази.
7. Матеріали справи №927/997/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 21.04.2021.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Т.П. Козир