Справа № 712/6954/20
Провадження № 2/712/408/21
23 березня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкас у складі:
головуючого судді - Пересунька Я.В.,
при секретарі - Хоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна, про визнання договору дарування частково недійсним,-
У липні 2020 року адвокат Білоглазенко Г.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду указаний позов, в якому просить визнати договір дарування, посвідчений 30 листопада 2015 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною та зареєстрований у реєстрі за № 9336, - недійсним у частині дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Син позивачки - ОСОБА_3 у липні 2013 року уклав шлюб із відповідачкою ОСОБА_2 , який в грудні 2014 року було розірвано у зв'язку із вживанням ОСОБА_3 на той час наркотичними засобами та зловживанням спиртними напоями.
Перебуваючи у відчаї через вживання сином наркотиків, ОСОБА_1 погодилась на вмовляння та переконання відповідачки, що та допоможе сину позбавитись наркотичної залежності, та 30 листопада 2015 року подарувала квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах своєму сину - ОСОБА_3 та колишній невістці - ОСОБА_2 .
У позовній заяві зазначено, що при укладенні вказаного договору дарування позивачка перебувала під впливом тяжкої для неї обставини (хвороба сина), а також під впливом погроз колишньої невістки, яка обіцяла покинути сина в такому хворобливому стані в разі неукладення договору.
Також позивач зазначила, що при укладенні договору дарування між нею та відповідачкою існувала усна домовленість про розірвання договору дарування на вимогу однієї із сторін у випадку порушення домовленостей.
Проте через деякий час після укладення договору дарування квартири відповідач ОСОБА_2 припинила сімейні стосунки з ОСОБА_3 , завагітніла від громадянина США та виїхала на постійне місце проживання за кордон.
У липні 2020 року вони приїхала до України, почала вимагати передати їй частину подарованої квартири, намагалась вивезти частину не належних їй речей із квартири та категорично відмовилась на добровільне розірвання договору дарування.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Відзиву на позов та інших заяв від відповідача не надходило.
Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 січня 2021 року, закрито підготовче провадження та вирішено призначити справу до судового розгляду по суті.
У вступному слові 23 березня 2021 року представник позивача - адвокат Білоглазенко Г.П. позовні вимоги повністю підтримала та просила їх задовольнити із викладених в позові підстав.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала. Додатково пояснила, шо набула у власність спірну квартиру за рахунок зароблених тяжкою працею коштів, оскільки хотіла мати куточок для сина та його сім'ї. На час придбання квартири, вона була в жахливому стані та потребувала термінового ремонту, який було виконано власними силами позивачки та її друзів. Після ремонту до квартири вселився її син із відповідачкою, яку він дуже сильно любив. Проте у сина періодично виникали проблеми з алкоголем та наркотиками, тому позивачка анонімно лікувала його в приватного психолога та в психіатричній лікарні. У період, коли син вживав алкоголь та наркотики, він сильно змінювався, вчиняв скандали та сварки з оточуючими, в тому числі й з позивачкою та відповідачкою. За таких обставин відповідачки погрожувала покинути його, після чого його стан ще погіршувався. Після розірвання шлюбу син залишився проживати у квартирі разом із відповідачкою. Із його слів відповідачка постійно тиснула на нього психологічно, обіцяла покинути та зазначала, що залишиться з ним лише коли стане повноцінною господаркою у квартирі. Під впливом колишньої невістки син щодня влаштовував сварки з позивачкою, вимагав переоформити право власності на квартиру на нього, погрожуючи при цьому щось зробити з собою, якщо відповідачка його покине. Перебуваючи під щоденним психологічним тиском з боку сина та невістки, бажаючи зберегти сім'ю сина, в один із днів позивачка погодилась оформити договір дарування квартири на сина та невістку, оскільки боялась оформляти право власності на квартиру лише на сина через його хворобу. При цьому всі знайомі відмовляли її від укладення договору дарування, але вона була в такому пригніченому стані, що на ці слова не зважала. Протягом невеликого проміжку часу після укладення договору дарування відповідачка все ж покинула сина, завагітніла від іноземця, народила дитину в Україні та виїхала з дитиною за кордон, де проживає й дотепер. Під час короткострокового перебування в Україні влітку 2020 року відповідачка на прохання позивачки відмовилась повернути документи на квартиру; заявила, що не збирається нічого повертати та робила спроби вивезти з квартири побутову техніку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином за місцем її проживання: АДРЕСА_2 , а також шляхом розміщення повідомлення про судове засідання на інтернет-сайті суду, що відповідає положенням ч. 7 ст.128 ЦПК України.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.
Третя особа приватний нотаріус Романій Н.В. в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлена судом належним чином, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності.
За таких обставин судом постановлено ухвалу від 23 березня 2021 року про розгляд справи з ухваленням заочного рішення.
Заслухавши вступне слово позивача, її представника, третьої особи ОСОБА_3 та покази свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом зазначених норм матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдарованого.
Разом з тим правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 19 березня 2014 року (справа №6-2цс14) та від 6 квітня 2016 року (справа №6-551цс16), а також правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 жовтня 2019 року (справа №185/7043/16).
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . (а.с.8)
У період із 19 липня 2013 року ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 2 грудня 2014 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбі Серія НОМЕР_2 . (а.с.15)
30 листопада 2015 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. посвідчено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.40)
Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, ОСОБА_1 зазначає про те, що цей договір було укладено нею під впливом тяжкої для неї обставини (хвороба сина) і на вкрай невигідних умовах.
Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.
Відповідно до п.23 пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
У судовому засіданні 16 лютого 2021 року позивачка суду пояснила, що 30 листопада 2015 року при укладанні договору дарування квартири АДРЕСА_1 перебувала у важкому психо-емоційному стані через постійні скандали та сварки із сином, який вимагав подарувати йому та відповідачці квартиру, інакше остання його покине. Просила врахувати, що син вживав наркотичні засоби та зловживав спиртними напоями і постійно просив її подарувати квартиру щоб відповідачки його не покинула, інакше обіцяв накласти на себе руки. Колишня невістка в свою чергу її запевняла, що буде підтримувати сина та допоможе йому позбутися наркозалежності. Однак відповідачка не дотрималась обіцянки, покинула сина, завагітніла від іноземця, наробила дитину та виїхала проживати за кордон.
У судовому засіданні 16 лютого 2021 року свідок ОСОБА_5 , хрещена сина позивачки, повідомила суд, що приблизно 10 років тому позивачка купила квартиру в районі залізничного вокзалу у м.Черкаси. Квартира була в дуже занедбаному стані і ремонт у ній робила власними силами ОСОБА_1 з чоловіком, а також свідок зі своїм чоловіком. Свідку відомо, що час від часу син позивачки, який був одружений із відповідачкою, вживав наркотики та зловживав алкогольними напоями. Через деякий час ОСОБА_3 розлучився з відповідачкою, але продовжував проживати з нею однією сім'єю. В один із вечорів у листопаді 2015 року свідку зателефонувала ОСОБА_1 та зі слізьми розповіла, що її син вимагає подарувати квартиру, оскільки за таких умов відповідачка повернеться до нього. Свідок відмовляла позивачку від цього, але через деякий час їй стало відомо, що ОСОБА_1 все ж таки подарувала квартиру сину та його колишній дружині в рівних частках. Свідок зазначила, що дарування квартири ОСОБА_1 зробила у важкому психологічному стані, в стані «психологічного виснаження».
У судовому засіданні 23 березня 2021 року свідок ОСОБА_6 пояснила, що є практикуючим психологом та давно знає позивачку як свою клієнтку. Вперше ОСОБА_1 звернулась до неї коли ОСОБА_3 було 18 років із скаргами на вживання сином наркотиків та зловживання ним спиртними напоями. Під час консультацій зі слів ОСОБА_1 свідку стало відомо, що її син був дуже прив'язаний до відповідачки та хотів бути з нею, але остання наполягала, що буде з жити з ним лише коли буде повноцінною хазяйкою квартири. Тому син постійно тиснув на матір щоб та подарувала квартиру. У зв'язку з цим ОСОБА_1 під впливом цих важких обставин погодилась на вмовляння сина і подарувала їм свою квартиру. Позивачка казала їй, що подарувала квартиру в рівних частинах обом, оскільки в сина часто були приступи після вживання наркотиків, тому позивачка побоювалась, що син може щось зробити з квартирою. Під час сеансів лікування ОСОБА_1 сильно переймалась хворобливим станом сина (наркозалежність), була в постійному стресі, і щоб допомогти сину була готова на все.
У судовому засіданні 23 березня 2021 року допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив суду, що його мати ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 та дозволила йому і відповідачці там жити. Після розірвання шлюбу між ними відповідачка продовжувала з ним проживати у вказаній квартирі, але постійно наголошувала, що не відчуває себе господаркою у квартирі. У зв'язку з цим він влаштовував матері скандали і через деякий час мати під тиском його слів подарувала квартиру йому та його колишній дружині. Після того, як відповідачка покинула його та поїхала за кордон, він пропонував викупити її частку в квартирі, однак вона від цього відмовилась. Свідок також визнав, що на час дарування матір'ю квартири він дійсно час від часу зловживав спиртними напоями та вживав наркотики. Із цього приводу мати сильно переймалась, водила на сеанси психотерапії та до нарколога.
Із змісту листа №0.184-767/0/15-20-Вих від 29 грудня 2020 року за підписом в.о. начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України випливає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2019 році перебувала в Україні з 11 травня 2019 року по 5 червня 2019 року, а в 2020 році - з 1 липня 2020 року по 7 серпня 2020 року. (а.с.84)
З аналізу змісту ст. 233 ЦК України, випливає, що правочини вчинені особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад важка хвороба особи чи близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім'ї, загроза втратити заставлене майно, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладання правочину.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів свідчить про те, що оспорюваний договір дарування позивачкою 1/2 частини квартири на користь колишньої невістки від 30 листопада 2015 року було вчинено під впливом тяжкої для неї обставини (хворобливий стан сина, пов'язаний із зловживанням сином алкоголем та вживанням наркотиків) та на вкрай невигідних для неї умовах.
Оскільки на той час волевиявлення позивачки не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, тому такий договір підлягає визнанню недійсним у частині дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір" судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати в сумі 840 грн. 80 коп.
Керуючись ст. ст. 19, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268, 280-289 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати договір дарування, посвідчений 30 листопада 2015 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталією Василівною та зареєстрований у реєстрі за № 9336, - недійсним у частині дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 840 грн 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Соснівським районним судом м.Черкас за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Соснівського районного суду м. Черкас протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання через Соснівський районний суд м.Черкаси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке заочне рішення не буде скасовано.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 12 квітня 2021 року.
Суддя: Я.В. Пересунько