справа № 753/17892/20 головуючий у суді І інстанції Лужецька Р.А.
провадження № 22-ц/824/5783/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
16 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року про повернення позовної заяви позивачу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енранзалізобетон», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будфондінвест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстерня архітектора І. Бикова», про відновлення становища, яке існувало до порушеного права,-
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила відновити становище, яке існувало до порушеного права, шляхом зобов'язання ТОВ «Енранзалізобетон» здійснювати відповідне будівництво з додержанням усіх вимог чинного законодавства України, з попереднім усуненням недоліків (порушень), допущених на етапі проектування та будівництва будинку - АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:176:0003.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2021 рокупозовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що позивачем було дотримано вимоги ст. 175 ЦПК України (окрім надання належним чином завірених документів). Копії належним чином завірених документів були подані одночасно з заявою про усунення недоліків. Суд необґрунтовано повернув позовну заяву з зазначених в оскаржуваній ухвалі підстав, оскільки питання, про які зазначив суд, повинні досліджуватися та встановлюватися під час попереднього судового засідання та/або під час розгляду справи по суті, а не на стадії прийняття позову та відкриття провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунено належним чином недоліки, які були встановлені ухвалою суду від 02 грудня 2020 року.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 на власний розсуд обрала спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Підставою для залишення позовної заяви без руху стало, зокрема, те, ОСОБА_1 «не правильно визначено коло осіб, які повинні приймати участь в розгляді даної справи, оскільки в даній категорії справ повинні приймати участь Державна архітектурно-будівельна Інспекція України, Державна архітектурно-будівельна інспекція у місті Києві, при тому, що рішення може вплинути на їхні права та обов'язки, однак позивач не визначає їх в якості учасників справи; некоректно викладено позовні вимоги та не зазначено усіх сторін та третіх осіб; не надано доказів на підтвердження викладених у справі обставин; не надано відомості щодо звернення до Державної архітектурно-будівельної Інспекції України, Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві у позасудовому порядку; не вказано у чому полягає спір між сторонами по справі та порушення прав позивача; не наведено обґрунтування змісту позовних вимог (спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні); не зазначено обставин, тобто тих юридичних значимих фактів, на основі яких позивач звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог».
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не усунула в цій частині вимоги ухвали та повернув позовну заяву позивачу.
Однак, суд не звернув увагу на те, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
ЄСПЛ акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух. Разом з тим суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (справа «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Враховуючи зазначене, при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене, у зв'язку з цим постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За змістом ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.