справа № 760/1777/19 головуючий у суді І інстанції Яровенко Н.О.
провадження № 22-ц/824/4721/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
16 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 86 195 грн. 61 коп. за кредитним договором № б/н від 30 березня 2013 року, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1 996 грн. 93 коп., по процентам за користування кредитом - 74 841 грн. 05 коп., пені та комісії - 4 776 грн. 89 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 4 080 грн. 74 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 березня 2013 року відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов кредитного договору відповідач не виконав належним чином зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим, станом на 30 вересня 2019 року у нього перед позивачем виникла заборгованість.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 березня 2013 року на загальну суму 81 418 грн. 72 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу позовної давності до спірних правовідносин.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд розглянув справу за відсутності відповідача та відсутності будь-яких письмових заяв по суті справи від нього. Відповідач не подавав до суду клопотань про розгляд справи за його відсутності, оскільки не був обізнаний про існування даного спору та не отримував жодних повідомлень від суду щодо проведення судових засідань. Банк порушив права відповідача як споживача, оскільки будь-яких вимог про повернення заборгованості за кредитом не направляв, іншим чином про судові спори чи дострокове повернення кредитних коштів не повідомляв. Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц. У матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг. Стаття 634 ЦК України не підлягає застосуванню до даних правовідносин. Банк міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. В анкеті-заяві відсутні позначення, яку саме кредитну картку бажає отримати відповідач та який саме встановлено кредитний ліміт, а також відсутні позначення про отримання відповідачем пам'ятки клієнта, тарифів та умов обслуговування та кредитування. Анкету-заяву від 30 березня 2013 року та Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати договором, оскільки на наданих Умовах та правилах не міститься жодної інформації, що саме з ними погодився відповідач, а також в них відсутні підписи про те, що відповідач ознайомлений саме з цими умовами. У заяві позичальника процентна ставка не зазначена, у цій заяві також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов'язання, у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Підписана відповідачем заява-анкета не містить жодних умов кредитування. Також не доведено, що саме такі умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, як зазначено у позовній заяві, розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку. Матеріали справи також не містять жодного доказу видачі кредитних коштів (встановлення ліміту на невідому картку) та не містить доказів видачі самої картки та будь-яких виписок по картці. Розрахунок заборгованості також не є доказом, який би доводив обґрунтованість вимог позивача. Довіреність представника банку не передбачає повноважень Гаренко Н.В. проводити розрахунок заборгованості за кредитними договорами. Не зазначено також на підставі якої первинної бухгалтерської документації здійснений такий розрахунок. Відсутні також підстави для стягнення з відповідача пені та комісії у розмірі 4 776 грн. 89 коп. Банком не доведено факту дотримання процедури повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки. З наданого банку розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж було здійснено 28 липня 2015 року на суму 23 грн. 11 коп., а банк звернувся до суду з позовом лише у січні 2019 року.
18 березня 2021 року до апеляційного суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Однак, всупереч вимог ст. 360 ЦПК України до відзиву не додано доказів надсилання (надання) копій відзиву відповідачеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено,що 30 березня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6).
Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 30 березня 2013 року станом на 30 вересня 2018 року складає 86 195 грн. 61 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 996 грн. 93 коп., по процентам за користування кредитом - 74 841 грн. 05 коп., пені та комісії - 4 776 грн. 89 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. та штрафу (процентна складова) - 4 080 грн. 74 коп. (а.с.12).
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі, АТ КБ «Приватбанк» не надав доказів, які підтверджують те, що позичальник отримав кошти саме у розмірі 2 000 грн. З наданої позивачем суду анкети-заяви не можливо встановити розмір бажаного кредитного ліміту. В анкеті-заяві зазначено, що позичальник виявив бажання отримати зарплатний пакет, а не кредитну картку «Універсальна».
У зв'язку з цим, відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку та кредитні кошти у розмірі 2 000 грн., як стверджує позивач.
У позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Однак, вказана обставина не свідчать про те, що ОСОБА_1 отримав кошти у зазначеному позивачем розмірі. Так, АТ КБ «Приватбанк» не надано суду доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки та розміру наданого позичальнику кредиту, а тому неможливо перевірити розмір нарахованої відповідачу суми заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк.
Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами. Однак, з цієї анкети-заяви не вбачається суми бажаного та наданого кредитного ліміту, та отримання відповідачем кредитної картки, а, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року справа № 755/17553/16, від 06 червня 2018 року справа № 364/594/17, від 24 травня 2018 року справа № 630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року справа № 357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року № 221/5089/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Враховуючи висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості їх застосувати навіть при наявності підпису позичальника на анкеті-заяві.
Крім того, у заяві позичальника від 30 березня 2013 року процентна ставка, розмір пені, комісії та штрафів не зазначені.
Наданий позивачем суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» містить розмір базової процентної ставки у місяць, порядок нарахування пені, комісії та штрафів. Такий розмір та порядок нарахування залежать від того, який вид картки отримано позичальником. Однак, у зв'язку з відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, відсутністю доказів надання кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, а також з зазначенням зарплатного пакету, а не кредитної картки «Універсальна», такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом.
За таких обставин, АТ КБ «Приватбанк» не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що банк звернувся з позовом з пропуском строку позовної давності.
Разом з тим, у постанові Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи зазначене, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи з прийняттям в цій частині постанови по суті позовних вимог.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувалося, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2 881 грн. 50 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалення в цій частині нового про відмову у задоволенні позову, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 липня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти у цій частині постанову.
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами та штрафами відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження - вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570, на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) гривня, 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.