справа № 761/38886/19 головуючий у суді І інстанції Мальцев Д.О.
провадження № 22-ц/824/5086/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
16 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Київської місцевої прокуратури № 10 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року про повернення позовної заяви у справі за позовом керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання угод недійсними, скасування державної реєстрації, визнання спадщини відумерлою, -
У жовтні 2019 року керівник Київської місцевої прокуратури № 10 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської радита просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 жовтня 2001 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований Товарною біржею «Народна» за № А2001/0228; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16 березня 2016 року за № 144, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Татаринцевою Є.А.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно № 28772630 від 16 березня 2016 року, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 876832780000; визнати відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з зазначеної квартири та передати її у власність територіальної громади міста Києва.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року позовну заяву керівника Київської місцевої прокуратури № 10 в інтересах держави в особі Київської міської ради повернуто.
В апеляційній скарзі керівник Київської місцевої прокуратури № 10 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги керівник Київської місцевої прокуратури № 10 зазначає, що підставою для виконання прокурором субсидіарної ролі для заміни відповідного органу владних повноважень у судовому процесі є невжиття цим органом відповідних заходів, а не можливість чи неможливість його звернення з позовом до суду. Київська міська рада упродовж тривалого часу не виявила та не відреагувала на факт заволодіння майном. Бездіяльність цього органу підтверджується також окремою ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року, яка не оскаржувалася та набрала законної сили. За наслідками опрацювання вказаної ухвали до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2019 року внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та розпочато досудове розслідування за фактом службової недбалості. Київська міська рада не вживала заходів реагування, спрямованих на повернення у власність територіальної громади міста спірного майна. Київрада з відповідним позовом до суду з метою захисту порушених прав та інтересів територіальної громади так і не звернулася. Прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави, оскільки захист цих прав не здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Суд першої інстанції безпідставно обмежив право держави на звернення до суду. При здійсненні захисту інтересів держави прокурор повинен встановити факт бездіяльності відповідного органу, а не з'ясовувати у зв'язку з чим останній не вживає заходи на захист інтересів держави та з яких причин. Відсутні законодавчо визначені важелі впливу прокуратури на орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, які повинні захищати інтереси держави, однак, самоусунулися і цього не роблять. На виконання положень ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» місцевою прокуратурою проінформовано Київську міську раду про необхідність вжиття останньою заходів цивільно-правового характеру, спрямованих на поновлення порушених прав, що підтверджено наявними у матеріалах справи листами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що прокурор посилається на висновки суду першої інстанції, яких в дійсності місцевий суд не робив. Суд обґрунтував свої висновки обставинами даної справи з посиланням на правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Прокурор безпідставно посилається на порушення права власності територіальної громади. Право власності на спірний об'єкт нерухомого майна Київська міська рада не набувала. Йдеться про можливе набуття права власності територіальною громадою. Окремою ухвалою, на яку посилається прокурор, суд доручив прокурору провести відповідну перевірку і про результати перевірки та вжиті заходи повідомити суд у місячний строк. Однак, проведеною перевіркою прокурор не встановив відповідних порушень і не повідомив суду ані у місячний строк, ані в інший строк про встановлені факти відповідної бездіяльності чи неналежного виконання повноважень службовими особами суб'єкта владних повноважень. Досудове розслідування не підтвердило фактів службової недбалості. Рішенням Київського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у справі № 761/37602/15-ц про визнання спірної квартири відумерлою спадщиною підтверджено неналежний спосіб захисту прав територіальної громади прокурором. Після постановлення у справі рішення в органу місцевого самоврядування не було підстав для вжиття заходів реагування, спрямованих на повернення у власність територіальної громади, адже, на той час у суді розглядалася справа № 761/32590/17 з поданим у липні 2017 року прокурором позовом про витребування квартири. Ухвалою суду від 22 жовтня 2019 року, яка набрала законної сили та прокурором не оскаржувалася, провадження у справі № 761/32590/17 закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору. Ще до закриття провадження у даній справі прокурор у черговий раз звернувся з позовом до суду з порушенням вимог чинного законодавства. Прокурор у даному випадку виступає альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінює належного суб'єкта владних повноважень, що є неприпустимим в силу вимог відповідних правових позицій. Прокурор безпідставно втручається у здійснення повноважень органу місцевого самоврядування та намагається бути альтернативним суб'єктом звернення до суду. Прокурором не надано доказів повідомлення Київської міської ради про наявність підстав для відповідного представництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання позивачем, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових «інтересів держави».
Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених Законом.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії»).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України. Так, згідно з частиною четвертою статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п'ятої статті 56 ЦПК України).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 761/22556/18).
На виконання вимог частини четвертої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором у позовній заяві зазначено, що спір у справі стосується комунального майна на території міста Києва, яке належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Прокурор вказує на наявність порушення «інтересів держави», оскільки всупереч встановленому законом порядку ОСОБА_1 набув у володіння нерухоме майно, яке мало б належати територіальній громаді міста Києва. При цьому, волі дійсного власника на відчуження цього майна не було, що порушує економічні інтереси територіальної громади міста Києва. Київська міська рада, усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та держави та маючи відповідні на це повноваження, не здійснює захист інтересів територіальної громади та за захистом до суду не звертається.
Тобто, прокурором обґрунтовано, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави.
Прокурор у позовній заяві навів підставу для здійснення ним представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та необхідність їх захисту, а також зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Лише невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України, що не було враховано судом першої інстанції.
Незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, не є підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, у даному випадку повноважень Київської міської ради, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Оскаржувана ухвала не містить мотивів, якими керувався суд першої інстанції, відхиляючи обґрунтування підстав для представництва прокурором у суді держави в особі Київської міської ради, що наведені у позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 серед іншого посилається на те, що право власності на спірний об'єкт нерухомого майна Київська міська рада не набувала. Прокурор безпідставно втручається у здійснення повноважень органу місцевого самоврядування та намагається бути альтернативним суб'єктом звернення до суду.
Разом з тим, прокурору законом надано право на звернення до суду з позовом в інтересах держави у разі, якщо орган місцевого самоврядування неналежним чином здійснює свої повноваження.
Інші обставини, про які зазначає ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, не є підставою для повернення позовної заяви з підстав, передбачених п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, а підлягають з'ясуванню та оцінці під час розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу керівника Київської місцевої прокуратури № 10 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 рокускасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.