Справа 369/3261/17 Головуючий у І-й інстанції - Пінкевич Н.С.
апеляційне провадження № 22-ц/824/740/2021 Доповідач Заришняк Г.М
15 квітня 2021 рокуКиївський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
при секретарі - Діденко А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки,-
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якій просив суд зобов'язати останнього здійснити за власний рахунок знесення збудованих ним споруд на земельних ділянках площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, і площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, по АДРЕСА_1 і звільнити ці ділянки від належного відповідачу майна.
Обґрунтовуючи позов, вказував, що вищевказані земельні ділянки є власністю позивача, про що свідчать інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Всупереч цьому на цих земельних ділянках ОСОБА_2 почав будувати жилий будинок, який на даний час не прийнятий в установленому порядку в експлуатацію, та не звільнив земельні ділянки від свого майна, всупереч вимогам рішення Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015 у справі № 2-4420/12.
Не погоджуючись з первісним позовом, ОСОБА_2 в березні 2018 року подав у суд зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просив суд у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про усунення порушень права власності - відмовити у повному обсязі та визнати за ним право власності на:
- земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1033724132224;
- земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1033761732224.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 02.10.2007р. ОСОБА_2 отримав у дар від ОСОБА_3 : на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сікорською Н.І. за реєстровим № 2357, земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сікорською Н.І. за реєстровим № 2361, земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач за зустрічним позовом стверджував, що після придбання зазначених земельних ділянок він облаштував на земельній ділянці площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, свердловину глибиною 85 м .
ОСОБА_2 вказував, що отримавши на своє ім'я вказані державні акти на право власності на вищезазначені земельні ділянки, він розпочав на цих земельних ділянках будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та барбекю.
Ще до початку вказаного будівництва він у березні 2009 року замовив у ТОВ «Техенергобуд» звіт з інженерно-геологічних вишукувань для визначення інженерно-геологічних, гідрогеологічних умов будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з вказаним звітом було рекомендовано для запобігання змиття ливневими потоками родючого прошарку ґрунту збудувати підпірні стінки каскадного типу з врахуванням відводу зайвої води через дренажні канали від плями забудови, а також підпірну стіну навпроти будівлі, яка буде запобігати зсуву ґрунту і родючого прошарку, а дренажні системи вивести нижче неї для збору води в басейн, яку можна використовувати для поливу, та укріпити басейн палями по периметру паралельно будівлі в 3 ряди та вздовж ділянки в 2 ряди з проходженням перших підземних вод.
З огляду на вказані рекомендації, ОСОБА_2 побудував на вказаних земельних ділянках підпірні стінки та басейн.
25.04.2014 р. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами як на об'єкт незавершений будівництвом, готовністю 80 %, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723, на підставі вже згаданого вище державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданого 27.03.2012р.
У подальшому позивач за зустрічним позовом зазначив, що паралельно згаданим подіям, без його повідомлення, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011, залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012р., було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посвідчений 05.02.2007р. приватним нотаріусом Сікорською Н.І. за реєстровим № 93, на підставі якого попередній власник ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , котрі потім подарував ОСОБА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2015 р. у справі №2-4420/12р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів та витребування майна задоволено, витребувано від ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0, 1152 га та 0,0528 га по АДРЕСА_1 , шляхом звільнення земельних ділянок від належного відповідачу майна, визнано недійсними видані на ім'я ОСОБА_4 державні акти на право власності на земельні ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015р. рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2015 р. було скасовано та ухвалено нове рішення, яким вказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково, витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому Апеляційний суд Київської області у вказаному рішенні від 23.06.2015р. відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_5 , з тих підстав, що позивачем не було надано доказів того, що ці акти були видані з порушенням вимог закону.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень права власності - відмовлено, та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельні ділянки - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити та зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди, які спричинив ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, по АДРЕСА_1 , шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав ОСОБА_1 , та звільнити земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:008:0018 від будівельних матеріалів за власний рахунок ОСОБА_2 . Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2020 року в справі №360/3261/17 змінити, виклавши його мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в новій редакції.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без зміни, як таке, що відповідає вимогам закону.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст. 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша ст. 188 ЦК України).
За правилами ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно з ч. 1 ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (у редакції на час набуття позивачем спірних земельних ділянок 02.10.2007) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
За правилами ст. 125 ЗК України (в редакції на час отримання позивачем державних актів на право власності на спірні земельні ділянки 27.03.2012р.) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 1 ст. 126 ЗК України (у редакції на час набуття позивачем спірних земельних ділянок 02.10.2007р.) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України (в редакції на час отримання позивачем державних актів на право власності на спірні земельні ділянки 27.03.2012р.) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
У відповідності з ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» (у редакції станом на час реєстрації права власності за позивачем на об'єкт незавершений будівництвом, що розташований на спірних земельних ділянках, 25.04.2014р.) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Судом встановлено, що 02.10.2007 р. на підставі договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Сікорською Н.І. за реєстровими номерами № 2357 та 2361, ОСОБА_2 отримав у дар від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказані земельні ділянки ОСОБА_2 отримав державні акти на право власності: на земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданий 27.03.2012р. та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001001271; на земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388349, виданий 27.03.2012р. та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №322240001001270.
У відповідності з містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки № 88/2012 від 16.05.2012р та технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , що приєднані до матеріалів даної справи, ОСОБА_2 на належних йому на той час спірних земельних ділянках розпочав будівництво житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, та барбекю.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011р., залишеним частково без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.01.2012р., було визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посвідчений 05.02.2007р. приватним нотаріусом Сікорською Н.І. за реєстровим № 93, на підставі якого попередній власник ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , котрі потім подарував ОСОБА_2
25.04.2014р. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, як на об'єкт незавершений будівництвом готовністю 80 %, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 388348, виданого 27.03.2012р.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2015 р. у справі №2-4420/12р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів та витребування майна задоволено, витребувано від ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0, 1152 га та 0,0528 га по АДРЕСА_1 , шляхом звільнення земельних ділянок від належного відповідачу майна, визнано недійсними видані на ім'я ОСОБА_6 державні акти на право власності на земельні ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015р. рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.03.2015 р. було скасовано та ухвалено нове рішення, яким вказаний позов ОСОБА_1 задоволено частково, витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та земельну ділянку площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення земельних ділянок від майна добросовісного набувача та визнання недійсними державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_2 , було відмовлено в зв'язку з відсутністю передбачених законом підстав для визнання даних державних актів недійсними при витребуванні майна від добросовісного набувача на підставі ст.388 ЦК України, та недоведеністю того, що державні акти на момент їх видачі ОСОБА_2 , як набувачу земельних ділянок, були видані з порушенням вимог закону, всупереч укладеним угодам.
Вказане рішення Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015р. сторонами в касаційному порядку не осаджувалося і є чинним на даний час.
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з висновком експерта № 01/06-2018р., складеного 27.08.2018р. за результатами проведення в порядку ст. 106 ЦПК України судовим експертом ОСОБА_7 судової будівельно-технічної експертизи: 1) об'єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктами нерухомого майна; 2) об'єкти, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , та позначені в технічному паспорті під літ. «А» - житловий будинок та під літ. «В» - гараж, є будівлями, а інші об'єкти, перелічені в технічному паспорті, зокрема басейн літ. «Б», підпірні стіни І-V, свердловина літ. «К», септик літ. «С», огорожа, камера для інженерного обладнання VI є спорудами; 3) басейн літ. «Б», підпірні стіни ІІІ, ІV, V збудовані на земельній ділянці площею 0,0528 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з врахуванням інженерно-геологічних вишукувань та відповідно до робочого проекту як складові об'єкту незавершеного будівництвом, готовність 80%, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 352164632224, запис про право власності за № 5539723 за ОСОБА_2 ; 4) басейн літ. «Б», підпірні стіни ІІІ, ІV, V збудовані на земельній ділянці площею 0,0528 га кадастровий номер 3222482001:01:008:0019, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, для запобігання зсуву ґрунту і родючого прошарку, їх демонтаж призведе до зсуву ґрунту, невідповідності збудованого об'єкту проекту, а отже, і можливого руйнування об'єктів, зокрема об'єкту незавершеного будівництвом, готовністю 80% (житловий будинок літ. «А»), розміщених на земельній ділянці площею 0,1152 га, кадастровий номер 3222482001:01:008:0018, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що на час будівництва спірного об'єкта незавершеного будівництвом та реєстрації права власності на нього ОСОБА_2 був законним власником спірних ділянок, на яких розміщений вказаний об'єкт незавершеного будівництва готовністю 80%, тобто мав законне право здійснювати його будівництво у відповідності зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Рішення суду про витребування спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 набрало законної сили вже після початку будівництва та реєстрації права власності на належний позивачу за зустрічним позовом об'єкт незавершеного будівництва, а докази того, що державні акти ОСОБА_2 були видані з порушенням вимог закону, відсутні. Право власності позивача за первісним позовом на спірні земельні ділянки було порушено не ОСОБА_2 , а іншою особою, внаслідок дій якої ці ділянки вибули з власності ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що у даному спорі має місце конфлікт права власності позивача за первісним позовом на належні йому спірні земельні ділянки та права власності позивача за зустрічним позовом на належний йому спірний об'єкт незавершений будівництвом, а також його прав на земельні ділянки, на яких цей об'єкт незавершений будівництвом розміщений.
У відповідності з вимогами ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права обох сторін підлягають захисту у разі їх порушення.
За таких обставин, та враховуючи законність будівництва спірного об'єкта незавершеного будівництвом, що відповідно до висновку експерта з урахуванням відсотку його готовності є об'єктом нерухомого майна, а саме: будівлями і спорудами, та державної реєстрації права власності на нього, а також те, що право власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки було порушено не ОСОБА_2 , який також має своє законне право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництвом, суд прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про усунення порушень права власності шляхом зобов'язання ОСОБА_2 здійснити за власний рахунок знесення цього об'єкта незавершеного будівництвом, збудованого ним на спірних земельних ділянках, звільнивши ці ділянки від належного останньому майна.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на спірні земельні ділянки, то суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Оскільки згідно висновку експерта з огляду на відсоток готовності спірного об'єкту незавершеного будівництвом, він є об'єктом нерухомого майна, а саме: будівлями і спорудами, і був зареєстрований на праві власності за позивачем за зустрічним позовом, суд прийшов до висновку, що до позивача за зустрічним позовом перейшло право власності на земельні ділянки, на яких цей об'єкт незавершений будівництвом розміщений.
Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів щодо необхідності використання для експлуатації та обслуговування побудованих ним спірних будівель і споруд (зареєстрованого за ним на праві власності об'єкту незавершеного будівництвом) саме всієї площі спірних земельних ділянок, а не їх частин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів, обґрунтовано відмовивши в їх задоволенні.
Твердження апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного Кодексу України є обґрунтованими, оскільки судом невірно застосовані вказані норми права до спірних правовідносини сторін, не враховано, що в даному випадку право позивача на об'єкт незавершеного будівництва виникає як на новостворене майно, а не на майно передане від іншого власника.
За таких обставин, необхідно виключити з мотивувальної частини судового рішення висновки суду про застосування ст. 120 Земельного Кодексу України та ст. 377 ЦК України.
В решті рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_2 одержав державний акт на право власності на спірні земельні ділянки на підставі договору дарування від 02.10.2007 р. , який укладався з особою, яка не мала права відчужувати вказані земельні ділянки, тому ОСОБА_2 не мав правових підстав для користування земельними ділянками в період з 2007р. по 2015 р., не є підставою для скасування рішення суду, оскільки ОСОБА_2 не був притягнутий до участі у справі №2-2125/1 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Сікорська Н.Я., ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки та встановлення факту підроблення довіреності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 про визнання договору дійсним не був притягнутий.
Як видно з доводів ОСОБА_2 , йому не було відомо про постановлення рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2011р. Дані доводи матеріалами справи не спростовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 зобов'язаний усунути перешкоди, які спричинив ОСОБА_10 , у користуванні земельними ділянками, шляхом звільнення ділянок від будівельних матеріалів не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.06.2015р., яке набрало законної сили, захищено права ОСОБА_1 на земельні ділянки та витребувано від ОСОБА_2 на його користь вказані земельні ділянки. Одночасно, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вимоги власника щодо звільнення земельних ділянок від майна добросовісного набувача задоволенню не підлягають.
Посилання апеляційної скарги на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду у справі №910/10297/18 від 16.04.2019 року; у справі №910/4032/18/ від 13.03.2019 року; у справі №916/633/19 від 18.12.2019 року; у справі №307/3957 від 04.03.2020 року та у справі №200/22329/14 від 18.12.2019 року не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в зазначених справах вказані обставини, які не є тотожними фактичним обставинам даної справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановлення судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 червня 2020 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови виготовлений 16 квітня 2021 року.
Головуючий
Судді: