справа № 754/10606/19 головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.
провадження № 22-ц/824/3406/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
14 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів, -
У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 500 гривень, щомісячно на кожну дитину з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 27 травня 2019 року і до повноліття дітей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23 травня 2015 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому реєстратором шлюбів у м. Мальме (Швеція) Ліліан Бекстрьом. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачем. Сторони не проживають разом з грудня 2017 року. ОСОБА_3 зазначає, що проживання дітей разом з матір'ю відповідатиме їх інтересам, позивачем створені всі належні умови для їх гармонійного розвитку.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом та просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним; стягнути зі ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дітей в розмірі 2 500 гривень щомісячно на кожну дитину.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що твердження ОСОБА_3 про проживання дітей з нею не відповідають дійсності, є сфальсифікованими. У Швеції відкрито кримінальне провадження по факту викрадення дітей та вчинення шахрайських дій стосовно відповідача. Дітей не можна залишати з матір'ю, оскільки існує великий ризик притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення та понесення нею покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін. З цих причин для дітей буде доцільніше проживати з батьком, який зможе їх цілком забезпечити в благополучній країні.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 рокупозов ОСОБА_3 задоволено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та задовольнити його позовні вимоги, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що з 2014 року він підтримував позивача фінансово та покривав інші витрати сім'ї. Відповідач в основному заплатив 99 % усіх витрат сім'ї. З матеріалів справи можна прослідкувати перебіг моментів введення в оману відповідача позивачем і разом з тим виявити моменти, що характеризують позивача як людину та матір. Письмовий дозвіл на те, що відповідач дозволяє їй жити з дітьми у м. Києві, був отриманий на шахрайських засадах. До матеріалів справи долучено докази, що свідчать про спроможність відповідача як батька дітей забезпечити їх найкращими умовами проживання у Швеції, що є безпосередньо в інтересах дітей. Зарплата відповідача на момент розгляду справи становить 62 043 грн., що дає велику гнучкість та можливість для забезпечення своїх дітей. Позивач нехтує усіма правами відповідача на дітей і не сприяє жодному спілкуванню чи будь-якій іншій участі його у житті дітей. Відповідач надав фінансову підтримку дітям без судового рішення. Коли відповідач прилітав в Україну для участі у суді першої інстанції йому було відмовлено в зустрічі з дітьми. Відповідач має більш лояльне ставлення до відповідача як до матері його дітей, і на відміну від неї він не має наміру перешкоджати її спілкуванню з дітьми, і навіть може посприяти цьому. Ухвалюючи рішення, суд проігнорував батьківські права відповідача, не взяв до уваги доказову базу морально психологічних якостей та вчинків позивача, що йдуть в розріз інтересів дітей, не взяв до уваги можливість проживання та розвитку дітей в одній з найкращих країн світу.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що у висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2020 року зазначено, що доцільним є визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю. Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини малолітня дитина не повинна бути розлученою з матір'ю, крім випадків коли є виняткові обставини. Суд прийшов до правильного висновку про визначення місця проживання дітей з матір'ю та стягнення аліментів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено,що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23 травня 2015 року, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з матір'ю.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 03 вересня 2019 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Акту обстеження умов проживання Службою у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 лютого 2020 року з'ясовано, що діти фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору оренди від 07 грудня 2017 року. Будинок просторий та затишний, облаштований меблями та побутовою технікою, складається з 4-х кімнат, має загальну площу 325,9 кв.м. За місцем проведення обстеження створено належні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку дітей (а.с.102, Т.2).
ОСОБА_3 офіційно працевлаштована в ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» за трудовим договором на посаді фахівця з управління проектами відділу з обслуговування ТОВ «Санофі-Авестіс Україна з 27 серпня 2019 року по теперішній час. За період роботи у компанії ОСОБА_3 зарекомендувала себе відповідальним та сумлінним працівником. У колективі користується повагою та легко знаходить спільну мову з людьми.
З висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації № 105/01-690/В-140 від 19 березня 2020 року вбачається за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з їх матір'ю - ОСОБА_3 (а.с.100, Т.2).
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції керувався Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини, ст. 3, 19, 24, ч. 3 ст. 105, 112, 115, 161 СК України, ст. 29 ЦК України.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
На момент розгляду справи судом діти, місце проживання яких просять визначити сторони у справі, не досягли десятирічного віку та проживають разом з матір'ю.
Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан, тощо.
Така правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 402/428/16-ц).
Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов'язань, існують позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов'язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю відповідатиме інтересам дітей.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що проживання дітей саме з ним більше відповідатиме інтересам дітей, оскільки відповідач здатен забезпечити проживання та розвиток дітей в одній з найкращих країн світу.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься висновок Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 березня 2020 року, згідно з яким доцільним є визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з їх матір'ю - ОСОБА_3 . Апеляційна скарга відповідача не містить жодних доводів, які б вказували на те, що висновок органу опіки і піклування є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дітей.
З акту обстеження умов проживання дітей з'ясовано, що діти проживають по АДРЕСА_2 , у просторому та затишному будинку, облаштованому меблями та побутовою технікою. Будинок складається з 4-х кімнат, для дітей створено належні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить визначити місце проживання дітей разом з ним у Швеції. Натомість, відповідач не довів, що проживання дітей з ним відповідатиме інтересам останніх та він зможе забезпечити дітям кращий рівень життя та умови. Жодних доказів, які б свідчили про те, що житлові умови відповідача є кращими від житлових умов позивача, матеріали справи не містять. Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дітей з батьком суду також не надано.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що позивач нехтує усіма правами відповідача на дітей і не сприяє жодному спілкуванню чи будь-якій іншій участі його у житті дітей.
Однак, в даному випадку питання участі батька у вихованні дітей, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми не є предметом судового розгляду. Відповідач у силу вимог ст. 158, 159 СК України має право на вирішення спору щодо участі у вихованні дітей як органом опіки та піклування, так і судом. Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Посилання ОСОБА_1 на вчинення позивачем шахрайських дій при отриманні письмового дозволу на проживання дітей у м. Києві та викрадення дітей є безпідставними, оскільки жодних доказів зазначеним обставинам матеріали справи не містять.
Крім того, місце проживання дітей з батьком у Швеції ні судом, ні договором між батьками не визначалося, а, відтак, доводи відповідача щодо викрадення дітей їхньою матір'ю не заслуговують на увагу.
Наявність у відповідача доходів, розмір яких дає велику гнучкість та можливість для забезпечення дітей, не є підставою для визначення місця проживання дітей з ОСОБА_1 , оскільки при вирішенні справ даної категорії підлягають врахуванню не лише доходи батьків, а й інтереси самих дітей. При цьому, враховуються сталі соціальні зв'язки, місце навчання та психологічний стан дітей.
З пояснень представника відповідача, наданих ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вбачається, що відповідач проживає в Швеції на підставі посвідки на проживання, яка носить тимчасовий характер, свого житла в цій країні не має, а, отже, його становище в зазначеній країні не є стабільним та передбачуваним. За таких обставин, визначення місця проживання дітей разом з батьком не буде відповідати найкращим інтересам дітей, оскільки таке визначення потягне за собою наявність високих ризиків щодо стабільності перебування дітей в зазначеній країні.
Всі інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до оцінки відповідачем поведінки та моральних якостей позивача та вказують на взаємовідносини між сторонами. При цьому, вони не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності визначення місця проживання дітей з матір'ю.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір'ю відповідатиме їхнім інтересам, а тому висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалено на підставі наявних у справі доказів, є законним та обґрунтованим, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 16 квітня 2021 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.