Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 759/10850/18
провадження № 61-18932св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у складі судді Величко Т. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва»), Комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» (далі - КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, позовну заяву КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва», КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суди виходили із того, що у судові засідання, призначені на 19 травня 2020 року, 01 вересня 2020 року та 16 вересня 2020 року представник позивачів не з'явився, про час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, поважних причин неявки суду не надав та не просив розглядати справу за його відсутності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року і витребувано зі Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 759/10850/18.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовується матеріалами справи, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду на 19 травня 2020 року.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання Святошинського районного суду міста Києва судове засідання, призначене на 19 травня 2020 року, у зв'язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відкладено на 01 вересня 2020 року.
01 липня 2020 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» повідомлено про судове засідання, призначене на 01 вересня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки (том 1, а. с. 219).
01 вересня 2020 року в справі оголошено перерву до 16 вересня 2020 року в зв'язку з неявкою в судове засідання позивачів.
07 вересня 2020 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» повідомлено про судове засідання, призначене на 16 вересня 2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки (том 1, а. с. 230).
З судових повісток які направлялися на адресу КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» (вул. Симиренка, 17 м. Київ) вбачається, що підприємство за цією адресою не знаходиться (том 1, а. с. 212, 228).
У порушення вимог статей 12, 13, 43, 44, 49 ЦПК України КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» не повідомляло суд першої інстанції про зміну адреси.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 цього Кодексу, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.
ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 759/4107/17-ц (провадження № 61-21253св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 201/10953/18-ц (провадження № 61-7240св19), від 21 жовтня 2020 року в справі № 756/13550/16-ц (провадження № 61-12557св20).
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що належним чином повідомлені позивачі повторно не з'явилися в судове засідання, призначене на 16 вересня 2020 року, та не повідомили суд про причини неявки, тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.
Крім того, позивачі не подавали до суду апеляційну чи касаційну скаргу.
Довід касаційної скарги про те, що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваної ухвали неправомірно залишав без розгляду цивільну справу, а не позов, є безпідставним, оскільки залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права і підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Р. А. Лідовець