Ухвала
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 337/5617/19
провадження № 61-6139ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Арсенал страхування» несвоєчасно виконав своє зобов'язання за укладеним між ними 26 лютого 2014 року договором добровільного страхування наземного транспорту № 556/14-Т/ЗП1 з виплати страхового відшкодування майнової шкоди, спричиненої в результаті пошкодження його автомобіля, у сумі 166 401,68 грн.
У зв'язку з чим він має право на підставі пункту 30.1 договору страхування отримати пеню за період з 11 вересня 2014 року до 28 листопада 2019 року в сумі 31 699,20 грн, а також на підставі статті 625 ЦК України за період з 11 вересня 2014 року до 28 листопада 2019 року - 3 % річних у сумі 26 040,62 грн та інфляційні втрати в сумі 217 619,23 грн. Добровільно сплатити вказані суми відповідач відмовляється.
ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» за період з 11 вересня 2014 року до 28 листопада 2019 року: пеню в сумі 31 699,20 грн; 3 % річних у сумі 26 040,62 грн; інфляційні втрати в сумі 217 619,23 грн.
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 пеню в сумі 216,32 грн, 3 % річних в сумі 697,52 грн, усього 913,84 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 25 лютого 2020 року у цій справі скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 149,80 грн, 3 % річних у розмірі 9 587,50 грн, інфляційні збитки у розмірі 41 338,50 грн, а всього 51 075,80 грн.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь держави судовий збір у розмір 768,40 грн.
13 квітня 2021 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн) та становить 275 359,05 грн. Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа має виняткове значення для заявника та становить значний суспільний інтерес.
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для заявника не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції, внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення, формування єдиної правозастосовчої практики не дають підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувана постанова Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року ухвалена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко