03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 755/18860/19 Головуючий у 1 інстанції - Гончарук В.П.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1880/2021 Доповідач - Мараєва Н.Є.
15 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Заришняк Г.М., Рубан С.М.
Розглянули у порядку письмового провадження в приміщенні Київського
апеляційного суду
Цивільну справу за апеляційною скаргою
представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року
в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"
про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитним вкладом та відсотків за користування депозитним вкладом
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши матеріали справи,
обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" за участю третьої особи ТОВ "ФК "Фінілон" про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів за депозитним вкладом та відсотків за користування депозитним вкладом.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на ОСОБА_1 суму вкладу за договором №SAMDNWFD0070079681600 вклад "Стандарт" від 19 лютого 2014 року у розмірі 5 482, 50 доларів США.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на ОСОБА_1 проценти за договором №SAMDNWFD0070079681600 вклад "Стандарт" від 19 лютого 2014 року за період з 14 лютого 2014 року по 18 листопада 2019 року у розмірі 2 427, 79 доларів США.
В решті задоволення позовних відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 240, 05 грн.
23 грудня 2020 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та покласти судові витрати на АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на незаконність даного судового рішення, зокрема, на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 19 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір №SAMDNWFD0070079681600 вклад "Стандарт", відповідно до умов якого вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок кошти в сумі 5 482, 50 доларів США строком на 366 днів до 19 лютого 2015 року, зі сплатою 10,0% річних (а.с. 10-11).
Судом встановлено, що договір оформлений у письмовій формі, містить підписи ОСОБА_1 та уповноваженого працівника банку.
З наявної в матеріалах справи квитанції від 19 лютого 2014 року, позивачем до каси банку було внесено 5 482, 50 доларів США (а.с. 12).
Судом також встановлено, що зазначений вище договір було оформлено у відділені банку на території Автономної Республіки Крим.
24 грудня 2018 року ОСОБА_1 було направлено Лист-вимогу про повернення коштів депозитних вкладів та процентів за договором №SAMDNWFD0070079681600 вклад "Стандарт" від 19 лютого 2014 року (а.с. 14-21).
Лист - вимога отриманий банком 26 грудня 2018 року, зазначене визнається відповідачем.
У п. 9 договору №SAMDNWFD0070079681600 сторони передбачили право достроково розірвати такий договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.
Таким чином, враховуючи зазначене, судом встановлено, що договір є розірваний з 26 грудня 2018 року.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із встановлення судом факту укладення сторонами договору строкового вкладу, звернення ОСОБА_1 про повернення належних їй коштів, а також відсутності доказів виконання АТ КБ "ПриватБанк" цього зобов'язання.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 ЦК України). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка глава 72 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було встановлено судом, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" договір №SAMDNWFD0070079681600, був оформлений у відділенні банку, який знаходився на території Автономної Республіки Крим.
Згідно пункту 5 постанови Правління Національного Банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260 заборонено банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, у перелік яких входить і ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що припинення діяльності відокремлених підрозділі не є підставою для не виконання АТ КБ "ПриватБанк" взятих на себе зобов'язань. До того ж, суд першої інстанції вірно зазначив, що стороною договору №SAMDNWFD0070079681600 є не відокремлений структурний підрозділ, а ПАТ КБ "ПриватБанк".
Згідно зі статтею 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кримське відділення банку лише прийняло грошові кошти, проте діяло не у власних інтересах, а у інтересах ПАТ КБ "ПриватБанк".
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що банк не мав можливості здійснювати банківську діяльність на території АР Крим після окупації, а також не має доступу до первинних документів Кримської філії ПАТ КБ "ПриватБанк", однак, зазначене не звільняє відповідача від виконання своїх зобов'язань, так як одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Таким чином, зважаючи на встановлення факту укладення сторонами договору строкового вкладу, звернення позивача про повернення належних їй коштів, а також відсутність доказів виконання відповідачем цього зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за договором банківського вкладу, укладеним між сторонами, виникло зобов'язання щодо повернення коштів у сумі 4500,00 доларів США.
В апеляційній скарзі, представник АТ КБ "ПриватБанк" не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції зазначає, що 17 листопада 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ ФК "Фінілон" було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору. Відповідно до умов договору електронний додаток №1 містить перелік депозитних договорів, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон", в тому числі і по депозитному договору №SAMDNWFD0070079681600, який є предметом спору у даній справі.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Представник відповідача, посилаючись на Умови та правила надання банківських послуг (в редакції від 01 червня 2014 року), які розміщені на офіційному сайті Банку https://privatbank.ua, зазначає, що з огляду на те, що будь яких-письмових заперечень від позивача у даній справі відносно переведення банком на ТОВ ФК "Фінілон" боргу за договором, який є предметом спору уданій справі, на адресу банку не надходило, то вважається, що переведення боргу банком було здійснено зі згоди вкладника.
Колегія суддів не погоджується із висновком, викладеним представником відповідача у апеляційній скарзі, оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що позивач ознайомився із вказаними вище Умовами та правилами надання банківських послуг.
Також, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що банк звертався до позивача із листом стосовно отримання згоди на зміну боржника у зобов'язанні з ПАТ КБ "ПриватБанк" на ТОВ ФК "Фінілон".
Таким чином, твердження представника відповідача стосовно того, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у даній справі не відповідає дійсності.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Таким чином проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк по день фактичного їх повернення вкладникові.
У зв'язку з цим банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами при отриманні заяви позивача, проте банком кошти позивачу не повернені, проценти не сплачені, чим банк порушив свої грошові зобов'язання.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з банку на користь позивача необхідно стягнути також проценти по банківському вкладу.
Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Згідно із ч.2 ст.1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі , що звичайно сплачуються банком за вкладом на вимогу.
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку, або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов'язання з повернення коштів банку перед вкладником.
У разі, якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 ЦК України.
Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром процентів за договором банківських вкладів №SAMDNWFD0070079681600 з огляду на наступне.
Як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до банку із листом-вимогою про повернення коштів депозитних вкладів та процентів 24 грудня 2018 року, банк отримав зазначений лист-вимогу 26 грудня 2018 року, а тому, строк дії договорів припинився 28 грудня 2018 року.
Крім того, 25 квітня 2017 року протоколом Комітету управління активами і пасивами Приватбанк з 04 травня 2017 року змінив відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті та встановив процентну ставку по знов укладеним та пролонгованим вкладам фізичних осіб: рахунок «До запитання» - 0,01 % річних.
Отже, відсотки за договором № SAMDNWFD0070079681600 (вклад «Стандарт на 12 місяців»), укладеним 19 лютого 2014 року за період з 19 лютого 2014 року по 19 лютого 2018 року на суму вкладу 5 482,50 доларів США підлягають сплаті виходячи із відсоткової ставки 10% річних відповідно до умов укладеного між сторонами договору і становить 2 194,50 доларів США.
За період з 20 лютого 2018 року по 28 грудня 2018 року (дата розірвання договору) на суму вкладу 5 482,50 доларів США підлягають сплаті виходячи із відсоткової ставки 5% річних відповідно до умов укладеного між сторонами договору і становить 232,81 доларів США.
За період з 28 грудня 2018 року по 18 листопада 2019 року проценти підлягають нарахуванню за відсотковою ставкою по вкладу «До запитання» 0,01% і становить 0,45 доларів США.
За таких обставин, загальна сума нарахованих відсотків за договором № SAMDNWFD0070079681600 (вклад «Стандарт»), укладеним 19 лютого 2014 року за період з 19 лютого 2014 року по 18 листопада 2019 року складає 2 427,79 доларів США.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Разом з тим незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами першою та другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93).
Сторонами досягнуто згоди за умовами укладеного між ними договору, щодо виконання зобов'язання в іноземній валюті - доларах США. Відповідач в порядку та на умовах, встановлених законом має право на видачу коштів в іноземній валюті - доларах США, що підтверджується банківською ліцензію та дозволом.
Позивач просить стягнути заборгованість за вказаним договором у доларах США та визначає гривневий еквівалент.
Як зазначає Верховний Суд України у Постанові від 01 листопада 2017 року у справі №697/307/15-ц судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а отже, сума, що підлягає стягненню, обчислюється в іноземній валюті, яка конвертується в національну валюту на день здійснення платежу.
Відповідно до п. 30.1. ст.30 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов'язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов'язанням в іноземній валюті. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов'язання за судовим рішенням у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).
Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного вкладу за договором № SAMDNWFD0070079681600 Вклад «Стандарт» від 19 лютого 2014 року у розмірі 5 482, 50 доларів США, відсотки за користування вкладом за період з 19 лютого 2014 року по 18 листопада 2019 року у сумі 2 427,79 доларів США.
Також, колегією суддів встановлено, що представником АТ КБ "ПриватБанк" не надано суду свого контррозрахунку суми вкладів та відсотків за користування вкладом за договором № SAMDNWFD0070079681600, які було стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з'ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381- 384, ч.1 ст.369 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року -залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :