ЄУНС № 757/11204/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2482/2021
12 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
представника заявника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що заява про вчинення, на думку представника Міністерства юстиції України, кримінального правопорушення щодо збитків, завданих державі внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Бєляєв та інші проти України», містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку і не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР за такою заявою.
В апеляційній скарзі представник Міністерства юстиції України просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити скаргу Міністерства юстиції України на бездіяльність заступника начальника Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_7 ; визнати дії заступника начальника Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_7 щодо невнесення відомостей за заявою Міністерства юстиції України від 16.12.2020 №56478/92208-61-20/9.1.4 до ЄРДР протиправними та зобов'язати заступника начальника Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві О.Іванець внести відомості за заявою Міністерства юстиції України від 16.12.2020 №56478/92208-61-20/9.1.4 до ЄРДР та провести досудове розслідування.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що 16.12.2020 Міністерство юстиції України звернулось до ДБР з заявою про внесення відомостей до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, в якій повідомило про те, що ЄСПЛ під час розгляду справи «Дудар та інші проти України» встановив порушення Державою України ст. 14 у поєднанні зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому постановив рішення від 06.06.2019 у справі «Бєляєв та інші проти України», яким задовольнив зокрема і заяву ОСОБА_8 та зобов'язав відшкодувати на його користь 1 500 євро. На виконання вказаного рішення ЄСПЛ з Державного бюджету України ОСОБА_8 перераховано 42 505, 24 грн. Виплачені за рішенням ЄСПЛ кошти є збитками, завданими Державному бюджету України в результаті протиправних дій невстановлених осіб органів державної влади, в результаті яких порушено права громадян і такі дії мають ознаки кримінального правопорушення. При цьому в заяві зазначалось, що для перевірки таких відомостей необхідно провести слідчі дії для здобуття доказів, які можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях осіб ознак кримінального правопорушення з метою можливості подання Міністерством юстиції України позову до винної особи.
ТУ ДБР у м. Києві листом від 10.02.2021 повідомило Міністерству юстиції України про прийняте рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР з посиланням на те, що за наслідками опрацювання заяви не встановлено інформації стосовно конкретної особи (осіб) з вини якої (яких) ЄСПЛ було прийняте рішення проти України, а також не вказано короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погодився з висновками слідчого про відсутність підстав для внесення відомостей за заявою Міністерства юстиції України до ЄРДР та відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність, але такі висновки помилкові, оскільки норма ч. 1 ст. 214 КПК України є імперативною та не передбачає права слідчого, прокурора не вносити відомості до ЄРДР, а слідчий суддя також не уповноважений оцінювати фактичні обставини, зазначені у заяві скаржника, з огляду на стадію кримінального провадження.
З посиланням на те, що нормами КПК України не передбачено іншого процесуального реагування на повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, окрім як внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у строки, визначені ст. 214 КПК України, а згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України будь-яких правових підстав для відмови у внесенні відомостей до ЄРДР при розгляді скарги Міністерства юстиції України слідчому судді не надано, апелянт стверджує про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, водночас зазначає про достатність підстав для задоволення скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення.
При цьому звертає увагу на те, що з огляду на особливий характер правовідносин, оскільки ЄСПЛ виносить рішення проти держави, а не конкретних фізичних/юридичних осіб та встановлює порушення Конвенції, а не внутрішнього законодавства держави, та з рішення неможливо встановити внаслідок чиїх саме дій завдано збитків державному бюджету України та конкретні обставини вчинення вказаних дій, будь-яких інших обставин про вчинення кримінальних правопорушень, окрім викладених в поданій заяві, Міністерство юстиції не має та не може мати. Відтак, обставини вчинення кримінальних правопорушень, які викладені Міністерством юстиції України в заяві є виключними та достатніми для внесення відомостей до ЄРДР та належного проведення досудового розслідування.
Крім того, апелянт зазначає про порушення судом порядку розгляду скарги, визначеного ст. 306 КПК України, у зв'язку з її розглядом за відсутності представника Міністерства юстиції України та з порушенням встановленого процесуальним законодавством строку.
В апеляційній скарзі також заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, поважність причин пропуску якого обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала фактично постановлена 18.03.2021 без виклику особи, яка подала скаргу, і цього дня представнику Міністерства юстиції України вручено її копію, що стало перешкодою для подання апеляційної скарги з дотриманням процесуального строку оскарження.
У судове засідання суду апеляційної інстанції прокурор, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, не прибув, клопотання про відкладення розгляду не подав, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника Міністерства юстиції України, яка підтримала клопотання та апеляційну скаргу і просила їх задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді від 05.03.2021 прийнята без участі, але з викликом, представника Міністерства юстиції України. При цьому копію цього судового рішення вручено представнику заявника 18.03.2021, а апеляційну скаргу подано до суду 23.03.2021.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявник пропустив встановлений строк оскарження через об'єктивні обставини, що є підставою для його поновлення.
Що стосується безпосередньо апеляційних вимог, то колегія суддів враховує наступне.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що 01.03.2021 Міністерство юстиції України звернулось до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність заступника начальника Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_7 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення від 16.12.2020 (вих.№56478/92208-61-20/9.1.4)
За результатами судового розгляду цієї скарги, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.ст. 2, 11, 214, 303 КПК України, відмовив у її задоволенні, обґрунтувавши своє рішення тим, що заява не містить викладу обставин про вчинення кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР за такою заявою.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки вони відповідають фактичним обставинам провадження та узгоджуються з вимогами кримінального та кримінального процесуального закону.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КК України для здійснення цього завдання кримінальний закон визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Кримінальним правопорушенням згідно з ч. 1 ст. 11 КК України є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Положеннями КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
При цьому внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генерального прокурора 30.06.2020 №298). Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу I цього Положення, до Реєстру вносяться час та дата надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Між тим, колегія суддів зауважує, що спрощена процедура початку досудового розслідування не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви. Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення, що в свою чергу повністю відповідає вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України стосовно внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником. Тобто внесенню до ЄРДР підлягають відомості не з будь-якої заяви, а саме з тієї, дані в якій можуть свідчити про наявність ознак злочину.
Зі змісту заяви Міністерства юстиції України про вчинення кримінального правопорушення від 16.12.2020 вбачається, що заявник повідомляє, що ЄСПЛ розглянув справу «Бєляєв та інші проти України» за заявою № 34345/10 та 2 інші заяви, зокрема заяву ОСОБА_8 стосовно порушення Державою України ст. 14 у поєднанні зі ст. 8 Конвенції щодо дискримінації у зв'язку з правами на побачення ОСОБА_8 , встановленими національним законодавством для засуджених до довічного позбавлення волі чоловіком і жінок, та зобов'язав Україну сплатити ОСОБА_8 1 500 євро відшкодування моральної шкоди. На виконання рішення ЄСПЛ на особовий рахунок ОСОБА_8 перераховано 42 505, 24 грн і такі кошти є збитками Державного бюджету України.
Заявник також зазначає, що збитки завдано в результаті дій невстановлених посадових осіб органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, які мають ознаки кримінального правопорушення, і здійснення досудового розслідування відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України відноситься до підслідності ДБР. В якості доказів може бути використано рішення ЄСПЛ.
За таких обставин заявник просить внести відомості до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення, здійснити досудове розслідування та встановити осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких ЄСПЛ прийнято рішення проти України, з метою можливості подання Міністерством юстиції України позову до винної особи.
Отже, вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення ЄСПЛ без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь.
Таким чином заява Міністерства юстиції України не може вважатись заявою про вчинення кримінального правопорушення, тому відсутні підстави для внесення відомостей із цієї заяви до ЄРДР.
При цьому твердження апелянта про те, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки надав оцінку обґрунтованості заяви, є безпідставними. Дійсно, кримінальний процесуальний закон не вимагає від заявника зазначення в заяві усіх складових злочину. Однак це не означає, що будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання компетентному органу тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР.
З урахуванням викладеного, колегія суддів визнає висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження.
Безпідставними вважає колегія суддів і доводи апелянта про порушення слідчим суддею процедури розгляду скарги.
Так, згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
З матеріалів провадження вбачається, що про розгляд скарги на бездіяльність повідомлялись заявник та ДБР. Представник Міністерства юстиції України 05.03.2021 подала до суду заяву про розгляд скарги без участі представника заявника. Враховуючи те, що в судове засідання 05.03.2021 не прибули уповноважена особа ДБР та представник заявника, яка не виявила бажання брати участь у розгляді справи, процесуальних порушень слідчим суддею допущено не було.
З урахуванням наведеного, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Поновити Міністерству юстиції України строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4