ЄУНС № 356/422/20 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1220/2021
23 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу засудженого
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 26 листопада 2020 року
Вироком Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 26 листопада 2020 року задоволено подання провідного інспектора Баришівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 ; скасовано звільнення ОСОБА_7 від покарання з випробуванням, встановленого вироком Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року; направлено засудженого для відбування в місця позбавлення волі покарання, призначеного цим вироком за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки та строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його затримання.
Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_7 не бажає стати на шлях виправлення та підлягає направленню для відбування покарання, оскільки протягом іспитового строку грубо порушував обов'язки, покладені на нього судом, періодично не з'являвся до уповноваженого органу з питань пробації на реєстрацію без поважних причин, до нього неодноразово застосовувалися письмові попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням, на заходи виховного впливу він не реагував, систематично вчиняв адміністративні правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 310 КК України.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Березанського міського суду Київської області від 26 листопада 2020 року та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання провідного інспектора Баришівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання.
Не погоджуючись з висновком суду про те, що він не став на шлях виправлення, ОСОБА_7 стверджує, що обов'язки періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи виконував. На реєстрацію не з'являвся з поважних причин, а саме у зв'язку з встановленням карантину в Україні через пандемію коронавірусу та обмеженням руху транспорту, а також поїздками на Вінничину до батьків похилого віку та власною хворобою, під час якої не звертався до лікаря.
Засуджений звертає увагу на те, що в матеріалах особової справи відсутні дані, що він веде аморальний спосіб життя, постійно порушує громадській спокій та правила співжиття, що зловживає алкогольними напоями чи схильний до вчинення нових злочинів. Навпаки, він постійно працює у ФОП ОСОБА_10 , веде нормальний спосіб життя, до адміністративної відповідальності притягувався за дрібні правопорушення, а намагаються звинуватити його у вчиненні кримінальному правопорушення безпідставно.
Вважає, що його поведінка в період іспитового строку свідчить про тверде бажання повністю виправитися, отже подання є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
За змістом цієї норми закону, для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком.
Із положень ч. 3 ст. 166 КВК України також слідує, що у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, вирішується судом під час виконання вироків, у порядку, передбаченому ст.ст. 537, 539 КПК України, за поданням установ або органів у випадках, встановлених законом, у даному випадку за поданням уповноваженого органу з питань пробації, на який, відповідно до вимог ч. 4 ст. 76 КК України, покладається обов'язок щодо здійснення нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням.
Як вважає колегія суддів, розглядаючи клопотання уповноваженого органу з питань пробації про направлення звільненого від покарання з випробуванням ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком, суд першої інстанції дотримав наведених вимог закону, достатньо повно дослідив та перевірив наявні в матеріалах особової справи документи, заслухав пояснення як засудженого, так і представника органу пробації та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання.
З матеріалів судового провадження вбачається, що вироком Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки та відповідно до ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
30 жовтня 2018 року ОСОБА_7 поставлено на облік у Баришівському міськрайонному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання та попереджено про те, що у разі ухилення від виконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного порушення громадського порядку звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути скасоване судом і його направлено для відбування призначеного вироком покарання. Постановою уповноваженої особи органу пробації від 30 жовтня 2018 року засудженому встановлено дні явки на реєстрацію, з чим ознайомлено цього ж дня (а.с. 45).
Під час перебування на обліку засуджений ОСОБА_7 не з'явився на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації 22 липня 2019 року, 09 та 22 червня 2020 року без поважних причин. Крім того, він тричі притягувався до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративних стягнень, а саме 26 січня 2020 року за ч. 1 ст. 178 КУпАП, 03 лютого 2020 року за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та 16 червня 2020 року за ч. 1 ст. 44 КУпАП.
З приводу невиконання засудженим обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, вчинення правопорушень уповноваженою особою органу з питань пробації до ОСОБА_7 застосовано письмові попередження 01 серпня 2019 року, 25 червня та 13 липня 2020 року (а.с. 58, 62, 63). До того ж, із засудженим регулярно проводились бесіди профілактичного характеру, які він фактично проігнорував. 12 серпня 2019 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України.
Врахувавши такі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання, призначеного вироком Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року, оскільки указані факти свідчать про невиконання ОСОБА_7 покладених на нього судом обов'язків та ухилення від контролю за його поведінкою, а відтак, з огляду на відомості щодо притягнення до адміністративної відповідальності та висунення йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, і про небажання стати на шлях виправлення.
Доводи засудженого про те, що він не прибував для реєстрації з різних поважних причин є непереконливими, оскільки не підтверджуються будь-якими доказами. При цьому колегія суддів не враховує ті неявки на реєстрацію, які дійсно були пов'язані з карантинними обмеженнями. Водночас відомості про систематичне вчинення адміністративних правопорушень, що не оспорюється засудженим, свідчать про його небажання стати на шлях виправлення та нещирість доводів про протилежне.
Посилання ОСОБА_7 на те, що судом першої інстанції рішення про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням прийнято після закінчення іспитового строку не заслуговують на увагу, оскільки подання уповноваженим органом з питань пробації подано до суду в межах визначеного вироком суду іспитового строку та є обґрунтованим, отже підстави для застосування вимог ч. 1 ст. 78 КК України, відповідно до яких після закінчення іспитового строку звільняється судом від призначеного покарання засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, у суду відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Між тим, під час апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що при вирішенні питання про направлення ОСОБА_7 для відбування покарання та обрахування початку строку відбування покарання суд першої інстанції допустив помилку, зазначивши про те, що засуджений підлягає направленню для відбування покарання в місця позбавлення волі, а строк відбування покарання слід рахувати з моменту його затримання.
Так, вироком Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 190 КК України призначено покарання у виді обмеження волі, яке відповідно до ч. 1 ст. 61 КК України, на відміну від покарання у виді позбавлення волі, полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання, порядок і умови його відбування регламентуються Кримінально-виконавчим кодексом України.
Відповідно до ст. 56 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.
Згідно з положеннями ст. 57 КВК України особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Уповноважений орган з питань пробації згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
Уповноважений орган з питань пробації надсилає засудженому виклик, за яким він зобов'язаний з'явитися для вручення припису та ознайомлення з порядком і умовами відбування покарання.
У разі невиїзду засудженого до місця відбування покарання без поважних причин або ухилення засудженого від отримання припису суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції в указаній частині на підставі ч. 2 ст. 404, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підлягає зміні шляхом виключення посилання суду на направлення засудженого для відбування покарання в місця позбавлення волі та уточнення обчислення строку покарання.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
На підставі ч. 2 ст. 404 КПК України ухвалу Березанського міського суду Київської області від 26 листопада 2020 року, якою скасовано звільнення ОСОБА_7 від покарання з випробуванням, встановленого вироком Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2018 року та направлено засудженого для відбування покарання, призначеного цим вироком за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки - змінити.
Виключити з резолютивної частини ухвали посилання суду на направлення засудженого ОСОБА_7 для відбування покарання за вироком в місця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
У решті ухвалу Березанського міського суду Київської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4