"05" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3337/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідачів: не з'явились;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до селянського (фермерського) господарства „Чакір Мирона Івановича", Чакір Мирона Івановича про стягнення 999 998,38 грн., -
Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" (далі по тексту - АТ КБ „Приватбанк") звернулось до господарського суду із позовною заявою до селянського (фермерського) господарства „Чакір Мирона Івановича" (далі по тексту - СФГ „Чакір Мирона Івановича"), Чакір Мирона Івановича (далі по тексту - Чакір М.І. ) про солідарне стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 999 998,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачами зобов'язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору та договору поруки.
СФГ „Чакір Мирона Івановича" та Чакір М.І. жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явились, про причини неявки суд не повідомляли. При цьому, суд зазначає, що відповідачі були повідомлені судом про розгляд даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Слід зазначити, що від Чакір М.І. , який є керівником СФГ „Чакір Мирона Івановича", неодноразово надходили клопотання про відкладення судових засідань, в тому числі, у зв'язку з ускладненими погодними умовами та запровадженням та території України карантину, з приводу чого суд зазначає наступне.
02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.
17.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020р., прикінцевими та перехідними положення якого передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, якими врегульовано порядок здійснення судочинства у зв'язку із запровадженням карантину, господарський суд звертає увагу відповідачів, що запровадження на території України карантину не може бути підставою для порушення судом принципу своєчасного вирішення спору впродовж розумного строку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у відповідачів достатнього часу для підготування відзиву на позовну заяву, які, окрім того, неодноразово були повідомлені судом про наявність у них права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду та поза межами суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення даного спору за відсутності представників відповідачів та за наявними в матеріалах справи доказами відповідно до вимог ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
24.04.2015р. СФГ „Чакір Мирона Івановича" було подано до АТ КБ „Приватбанк" заяву, згідно умов якої Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на рахунку СФГ „Чакір Мирона Івановича". Відповідно до вказаної заяви про розмір ліміту Банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті Банку і разом з заявою складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 з витягу з Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
22.12.2017р. між АТ КБ „Приватбанк" (Кредитор) та Чакір М.І. (Поручитель) було укладено договір поруки №Р1513955978092215130, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого предметом цього договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання СФГ „Чакір Мирона Івановича" зобов'язань за угодами - приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2. Угоди - 21% (двадцять один) річних для договорів забезпечених порукою, 34% (тридцять чотири) річних для договорів не забезпечених порукою, за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3. Угоди - 42% (сорок два) річних для договорів забезпечених порукою, 68% (шістдесят вісім) річних для договорів не забезпечених порукою; б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17. Угоди в розмірі 3% від суми перерахувань; в) винагороди за використання ліміту відповідно до 3.2.1.4.4 Угоди 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць; г) кредиту в розмірі 1000000.00 грн. За період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 Угоди 2 - 64% (шістдесят чотири) річних; б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у Угоді 2; в) кредиту в розмірі 1000.00 грн. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за Угодою 1 та Угодою 2 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Договір поруки №Р1513955978092215130 від 22.12.2017р. був підписаний Чакір М.І. із використанням електронного цифрового підпису, на підтвердження чого позивачем було надано суду файл перевірки електронного цифрового підпису.
Згідно з п. 2.1.2 договору поруки №Р1513955978092215130 від 22.12.2017р. у випадку невиконання Боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого п.1.1 цього договору, Кредитор має право направити Поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання. Не направлення Кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе Поручителем зобов'язання або вимагати від Поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед Кредитором як солідарний Боржник у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Угодами незалежно від факту направлення чи не направлення Кредитором Поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.
Положеннями п. 4.1 договору поруки №Р1513955978092215130 від 22.12.2017р. передбачено, що сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за угодами цей договір припиняє свою дію.
Як вбачається з виписки по банківському рахунку СФГ „Чакір Мирона Івановича" за період з 01.09.2020р. по 19.10.2020р. дебетове сальдо на рахунку відповідача складає 999 998,38 грн., яке віднесено на прострочку згідно договору банківського обслуговування.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до СФГ „Чакір Мирона Івановича" та Чакір М.І. позивачем було наголошено, що відповідачами у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору та договору поруки зобов'язань, не було повернуто АТ КБ „Приватбанк" кредитних коштів у розмірі 999 998,38 грн., у зв'язку з чим, позивачем з метою захисту порушених прав було подано до суду дану позовну заяву.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як з'ясовано судом та не спростовано СФГ „Чакір Мирона Івановича", останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по банківському рахунку СФГ „Чакір Мирона Івановича" останнім було отримано кредитні кошти від АТ КБ „Приватбанк" у розмірі 999 998,38 грн., відповідно до умов кредитного договору від 24.04.2015р. не було своєчасно та у повному обсязі повернуто кредитних коштів, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за тілом кредиту у розмірі 999 998,38 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З огляду на укладення між АТ КБ „Приватбанк" та Чакір М.І. договору поруки №Р1513955978092215130 від 22.12.2017р., за умовами якого Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за кредитної угодою у тому ж розмірі, що і СФГ „Чакір Мирона Івановича", господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості за тілом кредиту у розмірі 999 998,38 грн., вимога про стягнення якої була задоволена судом.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом солідарного стягнення із селянського (фермерського) господарства „Чакір Мирона Івановича", Чакір Мирона Івановича заборгованості за тілом кредиту у розмірі 999 998,38 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з селянського (фермерського) господарства „Чакір Мирона Івановича" /68113, Одеська обл., Татарбунарський р-н, село Глибоке, вул. Центральна, буд. 73; ідентифікаційний код 21014495/, Чакір Мирона Івановича / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570/ заборгованість за тілом кредиту у розмірі 999 998,38 грн. /дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн. 38 коп./, судовий збір у розмірі 14 999,98 грн. /чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 98 коп./
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна