Постанова від 15.04.2021 по справі 753/5011/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5011/21

провадження № 3-зв/753/7/21

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Щасна Т.В., розглянувши заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Бондаренко Марини Сергіївни від розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП -

ВСТАНОВИВ

У провадження Дарницького районного суду м. Києва 11.03.2021 р. надійшла справа № 753/5011/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, який відповідно до автоматизованого розподілу 11.03.2021 р. передано на розгляд судді Бондаренко М.С.

26.03.2021 р. ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід судді Бондаренко М.С. від розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП. Свою заяву обгрунтовує тим, що існують обставини, які виключають участь судді Бондаренко М.С. у розгляді справи стсовно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки суддя Бондаренко М.С. на дала йому можливості реалізувати його право на захист та відхилила його клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, що на його думку є поушенням його конституційних прав та права на обєктивний розгляд справи стосовно нього. ОСОБА_1 вважає, що такі дії судді свідчать про її упередженість та необєктивний розгляд.

На розгляд заяви про відвід судді Бондаренко М.С. заявник ОСОБА_1 не з'явився повідомлений належним чином, проте його неявка не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши наявні у суду матеріали, заяву ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що заява є необґрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Стаття 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Конвенція та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р; Конвенція набула чинності для України 11 вересня 1997 р.

Ратифікувавши Конвенцію та протоколи до неї, держава передусім зобов'язалася гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції та цих протоколах. У пункті 1 частини першої Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 р., на підставі якого відбулася ратифікація Конвенції та окремих протоколів до неї, зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Завдання Конвенції, полягає в тому, щоб вирішувати проблеми в загальних інтересах виходячи з підстав публічної політики, тим самим підвищуючи стандарти захисту прав людини і розширювати судову практику в області прав людини у державах - учасницях.

В розумінні Конвенції низка адміністративних правопорушень мають характер кримінальних, адже передбачають стягнення у вигляді адміністративного арешту та громадських робіт (обмеження свободи та особистої недоторканості в розумінні статті 5 Конвенції, що звичайно обумовлює необхідність поширення гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду, право на справедливий судовий розгляд, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Справедливість під час провадження необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи у цілому «Далос проти Угорщини» (Dallos v. Hungary)

Одним з критеріїв гарантії права на справедливий судовий розгляд, згідно з пунктом 1 статті 6, є розгляд справи незалежним і неупередженим судом.

Кожний суддя стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості повинен відмовитись від розгляду справи. Правосуддя має не тільки здійснюватися, але й повинно також демонструватись «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v Malta).

На сьогоднішній день чинний КУпАП не містить положень щодо відводу судді. Європейський суд у рішенні «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v Malta), висвітлив законодавчу прогалину та негативні наслідки відсутності правового врегулювання інституту відводу у національному законодавстві, констатувавши, що відсутність останнього ставить під сумнів існування одної з гарантій передбаченої ст. 6 Конвенції щодо незалежності і безсторонності суду під час відправлення правосуддя.

Таким чином, забезпечення права особи, ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд незалежним та неупередженим судом, а також унеможливлення зловживання таким правом, вимагає застосування практики ЄСПЛ, як єдиного джерела права, яке регулює відповідні процедури.

При визначенні того, чи може орган вважатися «незалежним», ЄСПЛ бере до уваги так такі критерії «Фіндлі проти Сполученого Королівства» (Findlay v. theUnitedKingdom)]: порядок призначення його членів та тривалість терміну їх повноважень; існування гарантій від зовнішнього тиску; чи володіє орган зовнішніми ознаками незалежності.

Для того, щоб визначити, чи можна вважати суд незалежним згідно з пунктом 1 статті 6, важливим є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню «Саінер проти Туреччини» (Sahiner v. Turkey).

Згідно з Основними принципами незалежності судових органів, схваленими резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй 29 листопада та 13 грудня 1985 р., незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані поважати незалежність судових органів і дотримуватися її (пункти 1 та 7).

При визначенні того, чи є обґрунтованими побоювання в тому, що певні суди позбавлені незалежності та неупередженості, думка обвинуваченого є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можуть його сумніви бути об'єктивно обґрунтованими «Інкаль проти Туреччини» (Incal v. Turkey).

Сумніви в незалежності відсутні, коли у об'єктивного спостерігача не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається «Кларк проти Сполученого Королівства» (Clarke v. TheUnitedKingdom).

Пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає, щоб суд, який підпадає під його дію, був неупередженим.

Європейський суд визначає два критерії оцінки неупередженості.

Суб'єктивний підхід, необхідність переконатися в суб'єктивному звинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі. З точки зору такого підходу, особиста безсторонність судді презюмується за відсутності доказів зворотного «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus), демонстрація суддею ворожості або злого умислу «Де Кюббер проти Бельгії» (DeCubber v. Belgium).

В свою чергу, об'єктивний підхід, полягає у тому, щоб визначити, чи були надані судді достатні гарантії, щоб виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо цього «Грівз проти Сполученого Королівства» (Grieves v. TheUnitedKingdom).

Національне законодавство повинно демонструвати особливу увагу до процедури усунення всіх обґрунтованих сумнівів в неупередженості судді або суду і надавати можливість забезпечити спробу усунути причини таких сумнівів «Пьерсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium).

Одним з механізмів забезпечення справедливого судового розгляду є право на відвід судді у передбачений законом спосіб. Будь-який суддя, що обґрунтовано підозрюється у відсутності неупередженості, повинен заявити самовідвід «КастільйоАльгар проти Іспанії» (CastilloAlgar v. Spain).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що обставини, зазначені в заяві особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в якості підстави для відводу, не будучи підтвердженими жодним доказом, не можуть викликати сумнів у неупередженості судді, чи свідчити про його певну особисту заінтересованість, прихильності, уподобання стосовно однієї з сторін у справі. А тому, суд вважає заяву про відвід необґрунтованою і приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», смт. 251, 252 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про відвід судді Бондаренко Марини Сергіївни від розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ:
Попередній документ
96298191
Наступний документ
96298193
Інформація про рішення:
№ рішення: 96298192
№ справи: 753/5011/21
Дата рішення: 15.04.2021
Дата публікації: 19.04.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Заява про відвід судді
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (15.04.2021)
Результат розгляду: відмовлено в задоволенні заяви (клопотання)
Дата надходження: 26.03.2021
Розклад засідань:
18.03.2021 08:45 Дарницький районний суд міста Києва
23.03.2021 16:15 Дарницький районний суд міста Києва
02.04.2021 09:45 Дарницький районний суд міста Києва
15.04.2021 09:15 Дарницький районний суд міста Києва
20.04.2021 16:00 Дарницький районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
БОНДАРЕНКО МАРИНА СЕРГІЇВНА
ЩАСНА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА
суддя-доповідач:
БОНДАРЕНКО МАРИНА СЕРГІЇВНА
ЩАСНА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Хужин Кирило Анатолійович