ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4704/21
провадження № 1-кп/753/1154/21
"15" квітня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Черкаської області м. Сміла, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора: ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_2 26 січня 2021 року приблизно о 02 год. 15 хв., перебуваючи на території АЗС «ANP», що в м. Києві по проспекту Бажана, 4, діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи власних коштів для оплати послуг АЗС, здійснив відкрите викрадення пального - бензину марки А-92 «Energy» об'ємом 50,77 л. на загальну суму 1114 грн. 40 коп., належного ТОВ «НАФТОТРЕЙ АЛЬЯНС», за наступних обставин.
ОСОБА_2 , попередньо забруднивши державні номерні знаки автомобіля марки «Форд Фокус» НОМЕР_1 , 26 січня 2021 року приблизно о 02 год. 15 хв. під'їхав на ньому до колонки № 6, що знаходиться на АЗС «ANP» по проспекту Бажана, 4 в м. Києві, зайшов до приміщення, в якому знаходилася касова зона, та повідомив касира про необхідність заправити його авто до повного баку та безготівковий розрахунок - карткою. Проте, ОСОБА_2 , не розрахувавшись за пальне, направився до свого автомобіля, в яке сів, дочекався поки працівник АЗС закриє бак для пального, та почав рух у невідомому напрямку. В цей час працівник АЗС почав блокувати рух автомобіля, яким керував останній. Однак, ОСОБА_2 , розуміючи, що його дії носять відкритий характер для інших осіб, від свого злочинного наміру не відмовився, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 26 січня 2021 року приблизно о 01 год. ночі, точного часу не пам'ятає, заїхав на автомобілі Форд на заправку «ANP», що по проспекту Бажана, для того щоб заправитися. Розуміючи, що грошей на бензин не має, ОСОБА_2 зайшов у приміщення, де знаходиться каса, та сказав, що розрахується карткою. Касир повідомила, що це можливо, і машина почала заправлятися. Після цього, він вийшов з приміщення та пішов до автомобіля не розрахувавшись. Коли працівник закінчив заправляти, ОСОБА_2 сів у машину та почав їхати. Працівник АЗС намагався його зупинити, але не зміг.
При цьому ОСОБА_2 пояснив, що розумів, що його дії працівником АЗС було викрито, але все одно поїхав з місця вчинення злочинну. Щодо забруднених номерів автомобіля, останній зазначив, що це було зроблено умисно, щоб уникнути відповідальності.
Вартість викраденого, так як воно зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_2 не оспорює.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та представник потерпілого не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Разом з тим, як убачається з обвинувального акту, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна повторно, тобто злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
До такого висновку орган досудового розслідування дійшов, оскільки відносно ОСОБА_2 на розгляді знаходяться 2 обвинувальні акти за ч. 2 ст. 190 КК України та ч. 2 ст. 185 КК України.
Між тим, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві. Так, у ч. 1 ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК). Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.
Єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «повторно» без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознаки «повторно», є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних злочинів у одному кримінальному провадженні.
Таким чином, у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.
Суд уважає, що інкримінування ОСОБА_2 ознаки повторності у цьому конкретному випадку є зайвим, оскільки судом встановлено, що інші кримінальні провадження щодо останнього, які направлено органом досудового розслідування з обвинувальними актами до суду, не розглянуто по суті й обвинувальних вироків не постановлено.
Вказана позиція висвітлена й в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20).
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, ураховуючи тяжкість вчиненого злочину, те, що, відповідно до вимог ст. 12 КК України, він є нетяжким злочином, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працює, приходить до висновку, що останньому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 186 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Разом з тим, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, який несудимий, має постійне місце проживання, щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку представника потерпілого, суд уважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Судові витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1