Справа № 362/5944/20
Провадження № 2/362/1079/21
15 квітня 2021 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області, тертя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності,
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначи, що він користується квартирою АДРЕСА_1 , право власності на яку не зареєстровано.
Зазначив, що вказаною квартирою він користується разом із своєю сім'єю та з 2001 року проживає у ній, зареєстрований за вказаною адресою та здійснює її утримання і оплату житлово-комунальних послуг.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати за ним право власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Відповідач надав заяву у якій не заперечив щодо вимог позову.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
В пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Згідно із відомостями довідки Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області № 339 від 06.11.2020 року, позивач дійсно проживає і зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , що була йому видана Колгоспом «Хлібороб» в 2001 року (а.с. 8).
Також, за змістом трудової книжки позивача, судом достовірно встановлено, що в період часу з 1999 року по 2004 рік позивач перебував у трудових відносинах із КСП «Хлібороб» (а.с. 10 - 13).
З інформації Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03.08.2017 року внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ «Хлібороб» (а.с. 14).
Отже, позивач, при заволодінні спірним майном та вселенні у квартиру, що була надана йому роботодавцем для проживання, безумовно знав про наявність у нього підстав для такого користування житлом, а тому, суд вважає, що володіння позивачем зазначеним нерухомим майном є добросовісним.
При цьому, відповідним рішенням органу місцевого самоврядування № 94-11-XXIУ від 94.03.2004 року, позивачу було виділено земельну ділянку площею 0,03 га для ведення садівництва по АДРЕСА_2 (а.с. 17).
Крім того, враховуючи письмові твердження ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про проживання позивача у квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року, факт реєстрації позивача із дружиною і сином за вказаною адресою, що підтверджується відповідною довідкою Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області № 334 від 06.11.2020 року, а також обставини оплати позивачем комунальних послуг за вказаною адресою на утримання зазначеного нерухомого майна, що підтверджено відповідними письмовими доказами, суд приходить до висновку, що володіння позивачем даним житлом є відкритим і безперервним з 2001 року (а.с. 9, 15, 16, 21 - 26).
В пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Зокрема, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20.11.2020 року, відсутня реєстрація будь-яких речових прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Також, згідно із довідкою Великовільшанської сільської ради Васильківського району Київської області № 331 від 06.11.2020 року, житловий будинок АДРЕСА_2 на балансі сільської ради не стоїть (а.с. 18).
Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач добросовісно заволодів вказаним нерухомим майном і продовжує відкрито, безперервно ним володіти протягом більше десяти років.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач набув право власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 15 січня 2021 року.