Дата документу 07.04.2021 Справа № 334/2089/21
Єдиний унікальний № 334/2089/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/381/21 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
7 квітня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2021 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, маючої професійно-технічну освіту, не працюючої, маючої на утриманні малолітню дитину 2020 року народження, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 травня 2021 року включно, -
Старший слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
За матеріалами провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за наступних обставин.
26 березня 2021 року приблизно о 10 год. 30 хв., ОСОБА_7 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебували у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де сумісно вживали алкогольні напої.
Під час вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_7 та її співмешканцем ОСОБА_10 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 під час сварки з останнім, використовуючи ніж, який вона взяла з полиці в коридорі та утримуючи його в правій руці, нанесла ОСОБА_10 один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колото - різаного поранення грудної клітини зліва, від якого ОСОБА_10 помер на місці події.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
26 березня 2021 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082050000406 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 6).
26 березня 2021 року о 14 год. 25 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.с. 25-26).
26 березня 2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 29-30).
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри, яка пред'явлена ОСОБА_7 , врахував наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваної менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що тяжкість інкримінованого підозрюваній злочину не є достатньою обставиною для обрання їй запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Крім того зазначає, що ОСОБА_7 неодружена, є матір'ю одиначкою, що виховує малолітню доньку, якій не виповнився рік, мешкає разом з матір'ю, яка не працює та не має засобів для існування, також в неї наявне місце постійного проживання в м. Запоріжжі, де вона фактично постійно проживає разом з донькою та матір'ю, де позитивно характеризується.
Зауважує, що наявність міцних соціальних зв'язків не була взята до уваги слідчим суддею.
Також вказує про те, що підозрювана ОСОБА_7 в повному обсязі визнала вину та відразу зізналась у скоєному злочині.
Зазначає, що висновки слідчого судді стосовно існування з боку підозрюваної ризику незаконно впливати на свідків є необґрунтованими з огляду на попередню поведінку підозрюваної.
Крім того вказує, що ОСОБА_7 не перебуває на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах.
Захисник вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Вказує, що слідчий суддя не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не врахував в сукупності даних про особу підозрюваної.
Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, зокрема, особисту поруку або домашній арешт.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваної - адвокат ОСОБА_8 підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зазначив, що застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім.
Підозрювана ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану її захисником апеляційну скаргу, без надання доповнень.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначив, що рішення суду першої інстанції законне.
Заслухавши доповідь судді, підозрювану та її захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який законом віднесено до особливо тяжких злочинів та за вчинення якого передбачено покарання до 15 років позбавлення волі.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого є обґрунтованими, та фактично погодився з існуванням ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджена матеріалами клопотання.
Доводи апелянта про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а не факту конкретного їх вчинення.
Враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я особи, а також суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років, що загрожує підозрюваній в разі визнання її винною, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку колегії суддів, матеріальне становище підозрюваної ОСОБА_7 , підвищує ймовірність її переховування від органів досудового розслідування та суду, а у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також не виключається можливість незаконного впливу на свідків, оскільки підозрюваній ОСОБА_7 відомі їх анкетні дані, зокрема адреси їх проживання, оскільки свідками інкримінованого кримінального провадження є її мати, знайомий та сусіди, у зв'язку з чим, вона може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання, тим самим перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_7 не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, що у свою чергу, в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших злочинів.
Доводи апеляційної скарги про те, що тяжкість інкримінованого підозрюваній злочину не є достатнім для обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не можуть взятись до уваги з боку апеляційного суду з огляду на наступне.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Відтак застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_7 виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Доводи захисника про те, що підозрювана визнає свою провину, є матір'ю одиначкою, яка виховує малолітню дитину, 2020 року народження, не працює та не має засобів для існування, а також має наявне постійне місце проживання не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, слід зазначити, що посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем свого проживання не підтверджуються відповідними доказами.
Твердження апелянта з приводу того, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, висновків суду першої інстанції також не спростовують, оскільки родинні та соціальні зв'язки не є настільки міцними та впливовими на її поведінку, щоб гарантовано забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при обранні запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2021 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4