05 квітня 2021 року Справа № 280/9225/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Веселівська селищна рада (вул. Центральна, буд. 162, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202 про визнання відмови протиправною, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
16.12.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною, такою, що ущемляє конституційні права, свободи та інтереси, відмову відповідача «наказ» від 30.07.2020 №8-5512/15-20-СГ, підписаний ОСОБА_2 , «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі на місцевості у користування терміном на 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку як основний засіб виробництва для товарного сільськогосподарського виробництва», для отримання бажаної земельної ділянки державної власності у користування терміном на 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку, загальною площею - 10 гектар ріллі кад. №2321255100:10:012:0048, та цільовим призначенням А.01.01, місце розташування Запорізька обл., Веселівський район, Веселівська селищна рада за межами населеного пункту позивачу, як основний засіб виробництва, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
- скасувати «наказ» №8-5512/15-20-СГ від 30.07.2020, як такий, що надійшов через 44 робочих дня з порушенням місячного терміну, який передбачений чинним земельним законодавством, постановою Кабінету Міністрів України «Про мовчазну згоду», Конституцією України і дає позивачу законне право замовити проект за принципом мовчазної згоди відповідача;
- відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 №77, прийняти відповідне рішення, зобов'язати відповідача за принципом мовчазної згоди вчинити певні дії у місячний термін, надати необхідні дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки в натурі на місцевості для надання позивачу у користування терміном на 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку, площею 10 га кад. №2321255100:10:012:0048, місце розташування Запорізька обл., Веселівський район, Веселівська селищна рада за межами населеного пункту, як основний засіб для товарного сільськогосподарського виробництва, прийняти відповідне рішення щодо надання земельної ділянки 10 га у користування терміном на 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку, скласти та надати необхідні документи, що дають право здійснити державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримання правовстановлюючих документів на землю, площею 10 га кад. №2321255100:10:012:0048 для належного користування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано клопотання про надання земельної ділянки державної власності у користування площею 10 гектар ріллі кадастровий №2321255100:10:012:0048, та цільовим призначенням А.01.01, місце розташування Запорізька область, Веселівський район, Веселівська селищна рада за межами населеного пункту. Відповідачем було прийнято наказ від 30.07.2020 № 8-5512/15-20-СГ, яким відмовлено у наданні в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення для товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач вважає прийняті накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ним було подано весь необхідний перелік документів, а саме графічні зображення бажаних земельних ділянок, інформація з ДЗК, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, диплому про вищу аграрну освіту. Крім того, зазначає, що його клопотання були розглянуті лише через 44 дні, тобто з пропуском місячного терміну розгляду клопотань, а отримана відмова у вигляді наказу є необґрунтованою, без наведення мотивів для відмови. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 21.12.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
23.12.2020 від позивача до суду надійшло клопотання на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 28.12.2020 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 20.01.2021.
20.01.2021 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що наказом відповідача від 26.09.2018 №8-1748/15-18-СГ спірну земельну ділянку в числі інших було передано у комунальну власність Веселівської об'єднаної територіальної громади за актом приймання-передачі від 27.09.2018. Право комунальної власності на спірну земельну ділянку було зареєстроване 17.08.2020 за Веселівською селищною радою Веселівського району Запорізької області. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про землеустрій» не існує такого документа, як «проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі на місцевості у користування терміном 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку». Зі змісту клопотання позивача вбачається, що він просить надати земельну ділянку в оренду. Вважає прийнятий наказ таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
У підготовче засідання 20.01.2021 позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.
Протокольною ухвалою від 20.01.2021 підготовче засідання було відкладене на 04.02.2021.
21.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що право комунальної власності було оформлене після звернення позивача до відповідача із клопотанням та відмови у його задоволенні.
Ухвалою від 04.02.2021 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Веселівську селищну раду, підготовче засідання відкладене на 23.02.2021.
23.02.2021 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи. В письмових поясненнях третя особа зазначає, що в силу приписів чинного законодавства громадянам не може бути надано у постійне користування земельну ділянку та заперечує проти позову.
У підготовче засідання 23.02.2021 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили.
Ухвалою від 23.02.2021 підготовче засідання було відкладене на 18.03.2021.
03.03.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
18.03.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою від 18.03.2021 було закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.04.2021.
Враховуючи клопотання відповідача та третьої особи про розгляд справи за відсутності їх представників, судовий розгляд відбувся за відсутності представників відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позові, просив їх задовольнити.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.
Судом встановлено, що позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було подано клопотання №26-Г від 25.06.2020, в якому позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для товарного сільськогосподарського виробництва площею 10 га з кадастровим №2321255100:10:012:0048 терміном користування 50 років. Крім того, позивач у своєму клопотанні просив відповідно до діючого законодавства погодити відповідний проект, прийняти відповідне рішення про надання бажаної земельної ділянки у користування терміном 50 років, скласти та надати необхідні документи, які дають право для належного оформлення реєстрації цієї земельної ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримання правовстановлюючих документів на землю.
В якості додатків до вищезазначеного клопотання позивачем подано графічні матеріали бажаної земельної ділянки, довідку від 18.02.2020 №97-8-0.25-108/164-20, видану відділом відповідача у Веселівському районі, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, письмове обґрунтування необхідності отримання земельної ділянки, копію договору оренди земельної ділянки кадастровий №2321287900:03:002:0002, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, копію диплому про вищу аграрну освіту та заяви №1-Г від 25.06.2020 до селищної ради про надання погодження.
За результатами розгляду даного клопотання відповідачем 30.07.2020 було прийнято наказ № 8-5512/15-20-СГ “Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою”, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, розташованої на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 10,0000 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі невідповідності положень ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України.
Вважаючи наказ протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
За приписами п.п. ґ, є-1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень відповідача, крім іншого, належить питання ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. “а” ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що до повноважень відповідача належить передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб, а відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України до повноважень третьої особи належить розпорядження землями комунальної власності відповідної територіальної громади.
Відповідно до абз. 1-5 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Отже, в силу вимог абз. 2-4 ч. 1 ст. 123 ЗК України рішення Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
В даному випадку позивач не просив змінити цільове призначення земельної ділянки кадастровий №2321255100:10:012:0048 та не заявляв клопотання про формування нової земельної ділянки.
При цьому абз. 5 ч. 1 ст. 123 ЗК України чітко визначено, що надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
З наведених підстав клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки очевидно не відповідає приписам ч. 1 ст. 123 ЗК України.
При цьому абз. 6 ч. 1 ст. 123 ЗК України визначає, що надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
З урахуванням обставин справи суд зазначає, що для отримання дозволу суб'єкта владних повноважень позивач повинен звернутися із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки межі та цільового призначення земельної ділянки кадастровий №2321255100:10:012:0048 не змінюються.
За приписами частин 7-8 статті 55 Закону України «Про землеустрій» у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, у разі передачі:
а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;
б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об'єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).
Отже, оскільки вимоги ч. 8 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» на позивача не поширюються, то в силу вимог ч. 7 зазначеної статті позивачу необхідно отримати дозвіл відповідного суб'єкта владних повноважень на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
В даному випадку позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Крім того, суд зазначає, що за приписами ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";
ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;
д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;
е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.
Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".
Очевидним є те, що позивач не є тією особою, якій земельна ділянка може бути надана у постійне користування.
За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом.
Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Якщо орендарем земельної ділянки є ініціатор створення індустріального парку, така земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду учасникам індустріального парку відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.
Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років.
Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.
Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років.
Отже, в даному випадку земельна ділянка може бути передана позивачу у термінове користування лише на умовах оренди, яка не може становити менше 7 років на строк до 50 років.
Згідно частини 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Судом встановлено, що наказом відповідача від 26.09.2018 №8-1748/15-18-СГ Веселівській селищній об'єднаній територіальній громаді були передані у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2583,4114 га, які розташовані на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. При цьому в зазначеному наказі зазначено, що право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В додатку до зазначеного наказу земельна ділянка кадастровий №2321255100:10:012:0048 зазначена під номером 39.
Акт приймання-передачі складений між відповідачем та Веселівською селищною об'єднаною територіальною громадою Веселівського району Запорізької області 27.09.2018.
Відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, в обґрунтування свого наказу послався на невідповідність положень ЗК України, які регламентують повноваження Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів - ч. 4 ст. 122 ЗК України.
Разом з тим, станом на дату звернення позивача до відповідача із зазначеним вище клопотанням, а так само станом на дату прийняття оскаржуваного наказу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи інших державних реєстрах була відсутня інформація про набуття Веселівською селищною об'єднаною територіальною громадою Веселівського району Запорізької області права власності на земельну ділянку кадастровий №2321255100:10:012:0048. Право комунальної власності на зазначену земельну ділянку було зареєстроване за Веселівською селищною радою лише 17.08.2020, тобто вже після прийняття відповідачем оскаржуваного наказу.
Враховуючи вищевикладене, відповідач у оскаржуваному наказі не наводить жодних доводів щодо невідповідності клопотання позивача вимогам ч. 4 ст. 124 ЗК України, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваного наказу, прийняття його без урахування всіх обставин справи, а тому він підлягає скасуванню.
Що стосується посилання позивача на принцип мовчазної згоди, то суд з цього приводу зазначає наступне.
"Принцип мовчазної згоди", визначений статтею 123 ЗК України, передбачає виключно право зацікавленої особи замовити розроблення проекту землеустрою щодо отримання в користування земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє її права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.
Суд зазначає, що можливість використання позивачем права, регламентованого частиною третьою статті 123 ЗК України не позбавляє суб'єкта владних повноважень від виконання обов'язків передбачених чинним законодавством.
Також самостійне замовлення розроблення технічної документації в разі неприйняття уповноваженим органом рішення є правом позивача, закріпленим статтею 123 ЗК України, а не його обов'язком, і наявність в нього такого права жодним чином не позбавляє його конституційної гарантії судового захисту та права на розгляд уповноваженим органом поданого ним клопотання у строки, визначені законодавством, та прийняття мотивованого рішення за результатами розгляду такого клопотання. За таких обставин суд не вправі зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії за «принципом мовчазної згоди», оскільки застосування такого принципу є правом позивача, а не державного органу. Крім того, застосування позивачем принципу «мовчазної згоди» не було предметом розгляду відповідача.
Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача за принципом мовчазної згоди вчинити певні дії у місячний термін, надати необхідні дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки в натурі на місцевості для надання позивачу у користування терміном на 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку, площею 10 га кад. №2321255100:10:012:0048, місце розташування Запорізька обл., Веселівський район, Веселівська селищна рада за межами населеного пункту, як основний засіб для товарного сільськогосподарського виробництва, прийняти відповідне рішення щодо надання земельної ділянки 10 га у користування терміном на 50 років з платою за землю у розмірі земельного податку, скласти та надати необхідні документи, що дають право здійснити державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та отримання правовстановлюючих документів на землю, площею 10 га кадастровий №2321255100:10:012:0048 для належного користування, суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище земельна ділянка кадастровий №2321255100:10:012:0048 станом на дату розгляду справи перебуває у комунальній власності третьої особи, відповідно, відповідач втратив право розпоряджатися цією земельною ділянкою. Відтак, суд не може зобов'язати неповноважного суб'єкта вчинити зазначені дії.
Однак, враховуючи дискреційні повноваження відповідача, як державного органу, допущені порушення при прийнятті рішення та його немотивованість, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу,стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Веселівська селищна рада (вул. Центральна, буд. 162, смт. Веселе, Веселівський район, Запорізька область, 72202 про визнання відмови протиправною, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 30.07.2020 року № 8-5512/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 10,0 га, кадастровий номер 2321255100:10:012:0048, розташованої на території Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади Веселівського району Запорізької області (за межами населених пунктів), з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2021.
Суддя Р.В. Кисіль