вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.05.10Справа №2а-2615/10/6/0170
(15:38)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Усковій О.І.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Беденко Л.В., третя особа ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим та Відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування розпорядження та спонукання до вчинення певних дій,
Суть спору: ОСОБА_1 звернулася у суд з вищевказаним позовом до відповідачів, мотивуючі свої вимоги, тим що, 29.12.1994 року головою Ленінської РДА було видане розпорядження №149 про удочеріння ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_5 Позивач вважає, що дане розпорядження є незаконним і підлягає скасуванню з причини відсутності законних повноважень у Ленінської РДА на видання такого акту, так як остання була створена лише у квітні 1996 року, а голова РДА не мав таких повноважень. Також положення статті 120 КпШС (в ред. 1963р.) передбачали видання лише рішень про усиновлення, а головою РДА були видане розпорядження, що також суперечить положенням чинного на той час законодавства України. Перелічені порушення на думку позивача є безумовною підставою для визнання незаконним оскаржуваного розпорядження та тягнуть його скасування, а також анулювання актового запису РАГСУ №4 від 22.03.1995 р., вчиненого на підставі розпорядження Ленінської РДА. Про своє право на оскарження розпорядження ОСОБА_1 дізналася з повідомлення органів міліції 07.05.09, коли отримала копію постанови про відмову у порушення кримінальної справи за наслідками розгляду її заяви про законність видачі свідоцтва про народження ОСОБА_3, що на її думку є підставою для поновлення строків на звернення до суду у відповідності до статті 99 КАС України.
Ухвалою суду від 22.02.10 закінчене підготовче провадження по справі та залучено до участі у справі ОСОБА_3, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У ході розгляду справи ОСОБА_1 наполягала на задоволенні позову, з причин визначених вище.
Ленінської РДА до суду представника не направила, повідомлена належним чином, надіслала до суду заперечення, у яких позов не визнано з причин відповідності оскаржуваного розпорядження законодавству на час його видання. Також звернули увагу суду, що позивачка була обізнана про усиновлення у 2007 році під час вирішення у Ленінському районному суді спадкових спорів. Наполягали на застосування наслідків спливу строків передбачених у ст.ст. 99,100 КАС України та відмовити у задоволенні позовних вимог. Клопотали про розгляд справи за відсутності представника.
Представник відділу РАЦС Ленінського районного управління юстиції позов не визнав, також звернув увагу суду на безпідставність позовних вимог, відповідність дій РДА чинному на час видання розпорядження законодавству та клопотав про закриття про провадження з причини непідсудності спору адміністративному суду.
Третя особа - ОСОБА_3 клопотала про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, пославшись на підстави визначенні відповідачами у справі.
Враховуючи клопотання Ленінської РДА, суд вважає за можливе розглунити справу за відсутності її представника, враховуючи відповідне клопотання.
Розглянув матеріали справи, дослідив надані докази, вислухав пояснення сторін, третьої особи суд,
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі пунктами 1,2 Указу Президента України «Про Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію» від 21 серпня 1995 року N 760/95, районна, районна у містах Києві та Севастополі державна адміністрація є органом державної виконавчої влади відповідно у районі, районі міст Києва і Севастополя та є складовою частиною єдиної системи органів державної виконавчої влади.
Таким чином, Ленінська районна державна адміністрація АР Крим, у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог ОСОБА_1, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Так, судом встановлено, що 29.12.1994р. голова Ленінської РДА за №149 видав розпорядження про удочеріння ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_5, на підставі якого останньому дозволено удочерити ОСОБА_4 та присвоєне прізвище - ОСОБА_4, по батькові - ОСОБА_4, а батьком записано ОСОБА_4
На підставі вказаного розпорядження, до актового запису про народження ОСОБА_3 відділом РАЦС Ленінського виконкому 22.03.1995 р. внесені відповідні зміни та видане свідоцтво про народження.
Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.10.1963р.
Позивач вважає, оскаржуване розпорядження відповідача про удочеріння незаконним та таким, що підлягає скасуванню, з причини відсутності законних повноважень у Ленінської РДА на видання такого акту. Остання була створена у квітні 1996 року, а тому голова Ленінської РДА не мав таких повноважень до квітня 1996 року. Також положення статті 120 КпШС (в ред. 1963р.) передбачали видання лише рішень про усиновлення, а головою РДА були видане розпорядження, що також суперечить положенням чинного на той час законодавства України.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд не знаходить підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією України, Конституційним Договором між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України», законами України, указами і розпорядженнями Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства. Державна адміністрація діє на засадах законності, гласності, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії з районною Радою та органами місцевого самоврядування району (пункт 4 Указу).
Так, на час винесення розпорядження головою Ленінської РДА 29.12.94, Ленінська РДА існувала та здійснювала повноваження на підставі Указу Президента Республіки Крим від 06.09.1994 року №102/94 «Про призначення керівників державної виконавчої влади в районах та містах Республіки Крим».
Відповідно до п. 1 зазначеного Указу, керівник виконавчої влади в районі іменується головою адміністрації.
Пункт 8 Указу встановив, що на перехідний період голови адміністрацій вправі використовувати реквізити (печатки, штампи, бланки) відповідних виконкомів.
Згідно з п. 11 Положення про керівника органа виконавчої влади в місті (районі) Республіки Крим, затвердженого Указом Президента Республіки Крим від 06.09.1994р. №102/94, голова місцевої адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.
Указ Президента Республіки Крим від 06.09.1994 року №102/94 діяв до прийняття Указу Президента України «Про деякі указах Президента Автономної Республіки Крим» №141/95 від 21.02.1995 р., яким і був скасований.
Положення статті 102 КпШС (в редакції від 23.06.1992р.) передбачали, що усиновлення проводиться на підставі рішення державних адміністрацій районів, районів в м. Києві та Севастополі, виконкомів міських та районних у містах рад народних депутатів, за проханням особи, яка бажає усиновити дитину.
Приймаючи до уваги, що оскаржуване розпорядження було видане 29.12.1994 року, а з аналізу чинного на час спірних правовідносин законодавства голова Ленінської РДА був наділений відповідними повноваженнями щодо прийняття розпорядження про усиновлення (удочеріння) тобто до скасування цих повноважень 21.02.1995 р., підстав вважати, що дане розпорядження є таким, що видане не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, не вбачається.
З досліджених фактичних обставин у справі вбачається, що ОСОБА_1 про існування розпорядження №149 від 29.12.94 була повідомлена з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи Ленінського райвідділу міліції про прийняття якої на її адресу направлено листа від 07.05.2009 року за наслідками розгляду її заяви про законність видачі свідоцтва про народження ОСОБА_3 у 1995 році.
Посилання відповідачів та третьої особи про обізнаність позивача про дане розпорядження у 2006-2008 роках при судовому розгляді спадкового спору у Ленінському районному суді, у зв'язку з чим необхідно застосувати наслідки пропуску звернення до суду передбаченні ст.99 КАС України, суд не приймає до уваги, так як належних доказів в обґрунтування цього клопотання у ході розгляду справи сторонами не надано.
Допитана судом у якості свідка ОСОБА_6, пояснила, що у 07.05.2009 року перебувала у гостях ОСОБА_1, де остання повідомила про існування розпорядження Ленінської РДА від 1994 року, на підставі якого відбулося удочеріння ОСОБА_3 З підстав прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 є судовий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Крім того, суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналізуючи положення статті 2 КАС України, суд приходить до висновку, що до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС України може звернутися фізична або юридична особа права, свободи та інтереси якої порушені з боку суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.
Як вбачається з матеріалів справи предметом оскарження у даному судовому засіданні є розпорядження голови Ленінської РДА за №149 від 29.12.1994р. про удочеріння ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_5 Дане розпорядження по суті є актом індивідуальної дії, яким визначені правові наслідки виключно для ОСОБА_5, як особи, що виявила бажання на удочеріння та ОСОБА_3, яка і була удочерена ОСОБА_5 у 1995 році.
З викладеного можливо зробити висновок, що права, свободи та інтереси саме ОСОБА_1 зазначеним розпорядженням не зачипаються, а тому не можуть бути порушеними та такими, що підлягають судовому захисту.
Стаття 71 КАС України передбачає обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході розгляду справи відповідач довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини виниклих правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо.
Крім того, враховуючи викладені підстави для скасування розпорядження та відсутність порушення з боку відповідачів будь-яких прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, суд не вбачає підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження голови Ленінської РДА №149 від 29.12.1994р. «Про удочеріння ОСОБА_4 громадянином ОСОБА_5.».
У зв'язку з тим, що позов задоволенню не підлягає, питання про повернення судових витрат позивачу судом не вирішується.
Постанову складено повністю та підписана 25.05.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.94,160-163,167 КАС України, суд, -
У задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.