вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.04.10Справа №2а-2232/10/6/0170
(15 г. 55 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Латиніна Ю.А.,
при секретарі Усковій О. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
,
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення
Суть спору. Позивач звернувся до Нижньогірського районного суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання повністю нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в Нижньогірському районі від 30.07.09 року № 0002641700/0 про нарахування податкового зобов'язання на суму 1954,71 грн. податку з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначена сума податку ДПІ в Ніжньогірському районі АР Крим з доходів фізичних осіб була нарахована на дохід, отриманий позивачем відповідно до договору купівлі-продажу належних позивачу цінних паперів - акцій. Позивач вважає, що сума отриманого ним доходу не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог пп.4.3.18 п.4.3 ст.4 та п.“б”пп.9.6.8 п.9.6 ст.9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки акції отримані в процесі приватизації. Податкову декларацію з зазначенням отриманої суми доходу він заповнив за вимогою працівників ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим не знаючи про те, що вказана сума доходу не підлягає оподаткуванню.
Представник відповідача надав письмові заперечення у яких зазначив, що прийняте податкове повідомлення про нарахування податку з доходів фізичних осіб є законним та обґрунтованим. Відповідно до вимог п.1.2 ст.1 та пп.4.2.13 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи від здійснення операцій з інвестиційними активами (зокрема, продаж цінних паперів) включається до складу оподатковуваного доходу.
Ухвалою Нижньогірського районного суду АР Крим від 06.08.2009 р. у справі № 2а-975/09/0114 відкрито провадження за адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 15.02.2010 р. прийнято справу № 2а-2232/10/6/0170 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ в Нижньогірськом районі АР Крим про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення до свого провадження.
У судове засідання 19 квітня 2010 року позивач не з'явився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення від 30.07.2009 року № 0002641700/0 про нарахування податкового зобов'язання на суму 1954,71 грн. податку з доходів фізичних осіб наполягав, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача до суду не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутністю, підтримав надані раніше заперечення.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін відповідно до заявлених ними клопотань, на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
30.07.2009 року ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим було визначено ОСОБА_1 податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 1954,715 грн., про що було винесено податкове повідомлення форми "Ф" від 30.07.2009 р. № 0002641700/0.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена сума податку була нарахована позивачу відповідно до п.9.6 статті 9 зазначеного Закону, при цьому грошові кошти в сумі 13031,40 грн., отримані позивачем на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 20-343-08/б/470 від 22.07.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "ФІНКОМТРЕЙДІНГ", були визначені як доход -інвестиційний прибуток, що розрахований як різниця між доходом, одержаним платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, і його вартістю, яка розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. Згідно з наданим розрахунком відповідач дійшов висновку, що даний інвестиційний актив був дарований (перезданий, наданий як пожертвування або одержаний іншим способом безкоштовно) платнику податку -позивачу, у зв'язку з чим вважається придбаним за нульовою ставкою; при подальшому продажу платником податку такого інвестиційного активу інвестиційним прибутком вважається вся сума доходу, одержаного внаслідок такого продажу. На підставі викладеного, відповідач застосував ставку податку 15% до вищезазначеної суми доходу позивача.
Судом досліджені:
-наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим №07 від 12.01.2006 року “Про створення відкритого акціонерного товариства “Радгосп “Весна”, відповідно до якого на підставі Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10.07.1996 року №290/96-ВР, Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства” від 11.09.1996 року №1099 радгосп “Весна”перетворено в Відкрите акціонерне товариство “Радгосп “Весна”(п.1 наказу), до статутного фонду якого передано майно, що є державною власністю, та грошові кошти на загальну суму 6296765грн.00коп., зокрема нерухоме майно загальною вартістю 2604531грн.08коп.;
- план приватизації державного підприємства радгосп “Весна”, відповідно до якого статутний фонд створюваного ВАТ 6296765грн.00коп., номінальна вартість простих іменних акцій -0грн.25коп. При цьому в плані зазначено, що відповідно до ст.6 Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” працівникам підприємства, що приватизується, та прирівняним до них особам (списки №1 та №2) безоплатно передається частина державного майна, вартість якого визначається як результат множення вартості майна, що приходиться на одного члена колективного сільськогосподарського підприємства по АР Крим і кількість працівників підприємства, що приватизується, та прирівняних до них осіб. В даному плані визначено, що акції вартістю 1574191грн.50коп., що складає 25% акцій плюс одна акція, тимчасово залишаються в державній власності, а акції в кількості 75% мінус 1 акція (4722573грн.50коп.) -безоплатно передаються працівникам підприємства та прирівняним до ним особам;
- договір безоплатної передачі акцій ВАТ “Радгосп “Весна” від 29.02.2000 року без номеру, відповідно до якого Фонд майна АР Крим безоплатно передає 18890294 прості іменні акції номінальною вартістю 0грн.25коп. (на загальну суму 4722573грн.50коп.) працівникам ВАТ “Радгосп “Весна”та прирівняним до них особам. Відповідно до п.1.2 даного договору акції передаються безоплатно відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”; згідно з п.2.2 договору право власності на об'єкт приватизації переходить до працівників з моменту підписання акту прийому-передачі;
- договір безоплатної передачі акцій ВАТ “Радгосп “Весна” від 16.02.2002 року без номеру, відповідно до якого Фонд майна АР Крим на підставі ч.3 ст.3 Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”безоплатно передає 6296766 простих іменних акцій номінальною вартістю 0грн.25коп. (на загальну суму 1574191грн.50коп.) працівникам ВАТ “Радгосп “Весна” та прирівняним до них особам відповідно до уточненого плану приватизації. Відповідно до п.1.2 даного договору акції передаються безоплатно відповідно до вимог ст.6 Закону; згідно з п.2.2 договору право власності на об'єкт приватизації переходить до працівників з моменту підписання акту прийому-передачі; а також акт прийому-передачі акцій ВАТ “Радгосп “Весна” від 16.10.2002 року на виконання даного договору
Отримання позивачем акцій ВАТ “Радгосп "Весна" у кількості 21 719 штук підтверджено довідкою ВАТ “Радгосп "Весна" від 10.03.2009 року.
Судом встановлено, що позивач продав зазначені акції ТОВ "Фінтехнології", ціна договору склала 13031,40 грн.
Оцінюючи позовні вимоги, суд дійшов до висновку про їх обґрунтованість виходячи з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”від 10.07.1996 року №290/96-ВР (надалі -Закон №290) цей Закон визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі. Відповідно до вимог статті 1 даного Закону приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.
Статтею 5 Закону №290 приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 3 Закону про приватизацію право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів) мають працівники підприємств, що приватизуються. Працівники сільськогосподарських підприємств мають право на пільгове придбання акцій (за приватизаційні майнові сертифікати, а також за власні кошти і компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів). До працівників підприємств, що приватизуються, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, прирівнюються також особи, які вийшли з цих підприємств на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, які мають право відповідно до законодавства України повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, звільнені за станом здоров'я у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затверджено наказом Фонду державного майна України від 09.08.1996 р. №903 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.09.1996 р. за №496/1521) розподіл безоплатно переданого майна між працівниками радгоспу та прирівняними до них особами здійснюється відповідно до їх трудової участі; загальні збори КСП затверджують положення про порядок розподілу майна радгоспу, переданого безоплатно та на платній основі. Відповідно до цього положення правління КСП визначає нові розміри пайових внесків членів КСП.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що під час приватизації майна сільськогосподарських підприємств (яким, зокрема, був і Радгосп “Весна”) право на безоплатне отримання акцій такого підприємства після його перетворення у відкрите акціонерне товариство мали право лише працівники такого підприємства та прирівняні до них особи (тобто колишні працівники), які своєю працею (трудова участь) приймали участь у створенні його активів (зокрема, виробляли продукцію для її наступного продажу та отримання грошових коштів тощо). Оскільки, відповідно до зазначених вимог Закону №290 та п.7 Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, акції повинні розподілятися відповідно до трудової участі працівників підприємства (в тому числі і колишніх), суд приходить до висновку, що працівник такого підприємства повинен був докласти певних зусиль під час роботи на підприємстві, що свідчить про передачу акцій не безумовно без будь-яких витрат з боку платника податку, а за наявності певних умов та результатів праці в радгоспі.
На підставі викладеного, суд зазначає, що позивач мав право на отримання вказаних акцій лише у випадку, якщо він був працівником радгоспу “Весна” та своєю працею приймав участь у створенні активів вказаного державного підприємства -радгоспу “Весна”, які у наступному були передані до статутного фонду ВАТ “Радгосп “Весна”.
Згідно з п.1.2 статті 1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до вимог п.“в”п.1.3 Закону №889 дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Згідно з п.п.4.2.13. п.4.2 ст.4 Закону №889 до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку встановлений п.9.6 ст.9 даного Закону.
Відповідно до пп.9.6.7 п.9.6 ст.9 Закону №889 для цілей цього пункту: а) під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу; б) під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів.
Згідно з вимогами підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення (пп.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону №889).
Суд зазначає, що даним Законом не встановлено визначення витрат, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, а також не наведено перелік витрат, їх обов'язкове здійснення лише в матеріальній або грошовій формі (без врахування докладених зусиль та праці) тощо.
Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 року №1560-XII інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Як слідує з преамбули Закону №290, зазначений Закон визначає особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі, тобто є спеціальною нормою з питань приватизації в агропромисловому комплексі, тобто, саме цим Законом визначені порядок та підстави отримання державного майна (акцій) новоствореного підприємства в процесі приватизації.
Таким чином, судом встановлено, що частинами 2 та 4 статті 6 Закону №290 встановлені спеціальні підстави для отримання акцій - трудова участь працівників підприємства, що приватизується, або прирівняних до них осіб.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач отримав акції у зв'язку з виконанням ним певних завдань та обов'язків в радгоспі “Весна”у якості працівника, для виконання яких він повинен був докласти певних зусиль, що, у свою чергу, потребувало від нього певних витрат часу, знань та навичок, що необхідні для виконання роботи. Завдяки докладеним зусиллям позивач приймав участь в створенні активів радгоспу та продукції, що в наступному могли бути продані за грошові кошти тощо. Суд зазначає, що ст.6 Закону №290 -спеціальною нормою - встановлено саме таку форму зусиль (витрат) позивача як необхідну умову для отримання акцій.
Таким чином, витрати, пов'язані з отриманням акцій ВАТ “Радгосп “Весна”, були здійснені позивачем не у грошовій або матеріальній формі, а в формі трудової участі у створенні активів підприємства, що на час їх створення знаходились в державній власності. Той факт, що за виконання роботи позивач отримував відповідну зарплату або інші види грошових виплат, не може свідчити про те, що він не має право на отримання акцій в процесі приватизації, та не може свідчити про те, що позивач отримав акції без здійснення відповідних витрат.
Суд зазначає, що передача працівникам підприємства, що приватизується, акцій як безоплатно, так і шляхом пільгового придбання, є результатом трудової участі зазначених осіб у створенні об'єктів народного господарства, що прямо передбачено ст.6 Закону №290.
Суд не може погодитись з тим, що вказані акції були отримані позивачем без здійснення будь-яких витрат з боку позивача, оскільки інвестиційний актив вважається придбаним за нульовою ставкою лише у випадку, коли він подарований платнику податку чи успадкований платником податку.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Відповідачем не доведено укладення між позивачем з однієї сторони та радгоспом “Весна”або ВАТ “Радгосп “Весна” договору дарування вищезазначених акцій. Більш того, матеріалами справи підтверджено, що вказані акції були отримані позивачем саме у процесі приватизації у зв'язку з тим, що він був працівником радгоспу.
Що стосується твердження відповідача про те, що до дарування інвестиційного активу фактично прирівнюється його одержання іншим способом безкоштовно, то суд зазначає, що відповідач не послався на жоден нормативно-правовий акт, що встановлює такого визначення.
Суд також зазначає, що як витрати позивача не може бути врахована і номінальна вартість акцій -0грн.25коп., - оскільки зазначена номінальна вартість визначалась без врахування такого показника, як трудова участь позивача у створенні активів підприємства.
Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи суду не надано будь-яких відомостей про обсяг зусиль та витрат позивача, що були ним докладені під час праці в радгоспі “Весна”, які є обов'язковою умовою та підставою для отримання позивачем частки державного майна (акцій) новоствореного в процесі приватизації підприємства -ВАТ “Радгосп “Весна”.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано суду доказів того, що інвестиційний актив було придбано позивачем за нульовою ставкою, а також відомості про обсяг зусиль та витрат, що були докладені позивачем під час роботи в радгоспі, та є, відповідно до ст.6 Закону №290, тим видом витрат, за наявності яких працівник підприємства має право на отримання частки державного майна (акцій). Відповідно, відповідачем не надано суду доказів стосовно того, що позивач за результатами проведеної операції отримав саме інвестиційний прибуток, що включається до складу оподатковуваного доходу, і повинен сплатити розраховану відповідачем суму податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Суд також вважає необхідним зазначити, що в оскаржуваному податковому повідомленні у якості підставі для нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб відповідачем зазначено пп. "г" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ. Відповідно до пункту “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган. Як свідчать матеріали справи нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб було проведено відповідачем без врахування зазначених вимог діючого законодавства, без проведення попередньої перевірки обставин отримання позивачем доходу та оформлення відповідного документу стосовно розрахунку суми податку, в якому було б зазначено про суму отриманого позивачем доходу, суми доходу, що підлягає оподаткуванню, ставки податку та статей Закону №889, відповідно до яких позивач повинен сплачувати податок. Суд зазначає, що наданий представником відповідача під час розгляду справи розрахунок нарахованої суми податку, було складено вже після направлення позивачу податкового повідомлення. Наявний в справі розрахунок (додаток до декларації) було заповнено позивачем, підпису інспектора та керівника відповідного підрозділу ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим не містить.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення не діяв у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України відповідно до діючого законодавства України.
З урахуванням вищезазначеного суд вважає позовні вимоги такими, що відповідають діючому на момент виникнення спірних правовідносин законодавству України та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.04.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 23.04.10 року.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 30.07.2009 року № 0002641700/0 про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання на суму 1954,71 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд АР Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.