ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03.07.2009 р. № 2а-6649/09/2670
10:53
За позовомАкціонерного комерційного банку «Правекс-банк»
доВідділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови від 10.04.2009 та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві з вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову від 10.04.2009 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа);
зобов'язати винести постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О.О. за реєстровим № 191 від 24.03.2009 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» заборгованості в сумі, еквівалентній 198870 доларам США;
судові витрати покласти на Відповідача.
03.07.2009 позивач змінив позовні вимоги з урахуванням чого просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.04.2009 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа);
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву АКБ «Правекс-банк»про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О.О. за реєстровим № 191 від 24.03.2009;
відшкодувати судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останні передбачають можливість здійснення стягнення в іноземній валюті.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», так як у виконавчому документі не вказано суми, еквівалентній предмету стягнення в іноземній валюті, в національній валюті України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
як вбачається з оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.04.2009 підставою для прийняття відповідного рішення є відсутність у виконавчому документі розрахунку боргу у національній валюті. При цьому, рішення покликається на пункт 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV від 21.04.1999; далі -Закон про виконавче провадження).
У відповідності до зазначеної норми державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Отже, аналізуючи зазначене положення Закону про виконавче провадження видно, що умовою прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження повинно бути наявність відповідних обставини, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Проте, в той же час, Законом про виконавче провадження, статтею 51, передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті.
Тобто порядок звернення стягнення на майно боржника при обчислені боргу як в національній так і в іноземній валюті встановлено законом.
Так, статтею 51 Закону про виконавче провадження порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті полягає в наступному.
У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу.
Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.
При цьому, Закон про виконавче провадження, абзац 4 статті 51 прямо встановлює, що звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею.
Зазначені норми закону також продубльовані у пункті 5.2. "Інструкції про проведення виконавчих дій" (№74/5 від 5.12.1999), підпунктом 5.2.5. якої передбачено, що при обчисленні боргу в іноземній валюті звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника здійснюється в порядку, установленому пунктом 5.2 цієї Інструкції.
Державний виконавець, заперечуючи проти позову, зазначає, що грошове зобов'язання повинно бути визначено у гривні у відповідності до положень статті Цивільного кодексу України.
Проте, суд не приймає зазначеного покликання відповідача, адже недоліки договору, які встановлені за суб'єктивним складом державним виконавцем не впливають на можливість відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження. Зазначені недоліки не передбачені законом як обставина, яка встановлена законом, та виключає здійснення виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 7 статті 26 Закону про виконавче провадження у відповідності до зазначеної норми державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Жодних таких обставин, які: 1) передбачені законом, 2) виключають здійснення виконавчого провадження державним виконавцем належним чином не встановлено та суду не доведено. Окрім того, стаття 51 Закону про виконавче провадження врегулювала порядок звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно при обчислені боргу в іноземній валюті, яке здійснюється в порядку встановленому зазначеною ж статтею закону. Вказана стаття закону передбачає можливість стягнення боргу вираженого в іноземній валюті за рахунок національної валюти та майна боржника.
Така операція відповідає положенням частини 2 статті 533 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Виконавчим написом нотаріуса, який зареєстровано в реєстрі за номером 191, пропонується задовольнити вимоги у розмірі суми грошового еквіваленту в іноземній валюті.
Таким чином, враховуючи вищезазначене у сукупності, державний виконавець не має жодних обставин та умов у відповідності до норми пункту 7 статті 26 Закону про виконавче провадження, які виключають здійснення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса від 24.03.2009, зареєстрованим в реєстрі за № 191. З огляду на вищезазначене оскаржуване рішення не є обґрунтованим та правомірним, з огляду на що позовна заява підлягає задоволенню.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено суду правомірнсть прийнятого рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (02121, м. Київ, пр. Бажана, 7-є) від 10.04.2009 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (02121, м. Київ, пр. Бажана, 7-є) повторно розглянути заяву АКБ «Правекс-банк»про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О.О. за реєстровим № 191 від 24.03.2009.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, код ЄДРПОУ 14360920) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -24.07.2009.