ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02.07.2009 р. № 2а-4897/09/2670
11:57
За позовомОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогами:
зобов'язати вчинити дії щодо виплати відшкодування за вкладом у розмірі 100000,00 грн., що складає різницю між фактично плаченою сумою у розмірі 50000,00 грн. та сумою у розмірі 150000,00 грн.,
стягнути збитки у розмірі 1500,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення положень Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», з врахуванням положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», виплачено позивачеві як вкладнику гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у меншому розмірі, ніж передбачено положеннями вказаних законів.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повність, оскільки ним повністю виплачено гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у розмірі, встановленому на момент настання недоступним вкладу. В обґрунтування своєї позиції, відповідач наголошує на неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», з огляду на те, що останній не має зворотної дії в часі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
15.10.2007 між позивачем та Банком - Відкритим акціонерним товариством «Європейський банк розвитку та заощаджень»(який є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), до основного Договору про відкриття карткового рахунку, було укладено додатковий Договір за № 31-02830, відповідно до якого, Банк відкрив позивачу рахунок, страхового депозиту № 26259809801, на якому він поставив на облік на термін до 19.10.2008, в якості депозиту, суму у розмірі 891000,00 грн., що була попередньо розмішена позивачем на основному картковому рахунку в цьому Банку, згідно умов Основного Договору.
15.11.2007 між позивачем та Банком було укладено Депозитний договір № 31-02986, відповідно до якого, позивач передав в якості вкладу у депозит Банку грошові кошти у сумі 50000,00 на строк з 15.11.2007 до 15.05.2009.
22.02.2008 постановою Національного банку України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії Банку та ініціювання процедури його ліквідації, якою визначено, що основними причинами ліквідації Банку є погіршення його платоспроможності та порушення вимог банківського законодавства.
25.02.2008 розпочато ліквідаційну процедура Банку, внаслідок чого, Позивач не може повернути страховий депозит у розмірі 891000,00 з річними відсотками, відповідно до Додаткового Договору та свій вклад у розмірі 50000,00 грн. і відповідні відсотки, згідно умов Депозитного Договору.
05.03.2008 позивачем надіслано заяву вкладника-фізичної особи ліквідатору з проханням внести його до реєстру кредиторів та відшкодувати його вклад.
В березні 2008 року позивачем отримано відшкодування за вкладом № 31-02830 від 15.10.2007 та вкладом № 31-02986 від 15.11.2007 у розмірі 50000,00 грн.
31.01.2009 позивачем направлено заяву на адресу відповідача, з вимогою видати гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 100000,00 грн., яка є різницею між фактично виплаченою (отриманою) сумою у розмірі 500000,00 грн. та гарантованою сумою у розмірі 150000.00 грн.
Позивач отримав рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оформленим у вигляді листа № 09-0650/09 від 19.03.2009, яким повідомлено адресата, що збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами (за рахунок коштів Фонду), з розміру 50000,00 грн. до розміру 150000,00 грн., не поширюється на вкладників банків, процедура ліквідації в яких розпочалася до дня набрання чинності Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(від 31 жовтня 2008 року N 639-VI). Тобто, відмовлено відповідачем позивачеві у виплаті суми 100000,00 грн.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Постановою Правління Національного банку України від 22.02.2008 N 39 з 25.02.2008 відкликана банківська ліцензія у ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" (м. Сімферополь) та ініційована процедура ліквідації банку.
Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб»від 20 вересня 2001 року N 2740-III встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.
Частиною першою статті 3 Закону № 2740 (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 639, тобто до 05.11.2008) встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасників (тимчасових учасників) Фонду.
Статтею 30 Закону № 2740 встановлено, що вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів. При цьому, недоступність вкладів - неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2740).
Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 31 жовтня 2008 року N 639-VI набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 4 і 5 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2009 року. В зв'язку з опублікуванням Закону № 639-VI 05.11.2008, останній набрав чинності відповідно 05.11.2008.
Закон № 639 спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн.
Положеннями статті 4 Закону № 639 з метою забезпечення реалізації заходів, визначених розділом I цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів України, зокрема, у Законі України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 5, ст. 30; 2007 р., N 2, ст. 15) у частині першій статті 3 слова і цифри "але не більше 1200" замінити словами і цифрами "але не більше 150000".
При цьому, Рішенням адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про збільшення розміру відшкодування коштів за вкладами»від 14 серпня 2007 року N 4, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2007 р. за N 1002/14269, вирішено збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами, уключаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 50000 грн.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки за оскаржуваний період позивачеві правомірно та у повному розмірі виплачено гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом. Адже, на вкладників ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень»поширюється норма стосовно максимального розміру відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 50000,00 грн., передбаченої рішенням Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.08.2007 № 4. Зазначеного висновку суд дійшов з огляду на те, що момент недоступності вкладу для позивача настав з моменту ухвалення постанови Правління Національного банку України від 22.02.2008 N 39, якою з 25.02.2008 відкликано банківську ліцензію у ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень" та ініційовано процедуру ліквідації банку. При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що на момент недоступності вкладу позивача гарантована сума відшкодування коштів вкладників становила 50000,00 грн.
В свою чергу, суд не приймає твердження позивача, як підставу для задоволення позовних вимог, про те, що на оскаржувані дії поширюються положення Закону № 639, адже норма про збільшення гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом, набрала законної сили 05.11.2008. З огляду на те, що на момент недоступності вкладу гарантована сума відшкодування коштів за вкладом становила 50000,00 грн., яку позивач отримав у повному обсязі, так як законодавством з питань гарантування вкладів фізичних осіб (яке діяло до 05.11.2008) не було передбачено можливості відшкодування більшої суми ніж відшкодовано вкладнику, суд не вбачає протиправності оскаржуваних дій відповідача. Адже, норму статті 3 Закону № 2740 змінено з дня набрання чинності Законом № 639, а саме: 05.11.2008.
Враховуючи те, що закони України не мають зворотної дії в часі, позивач отримав гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом у розмірі, встановленому законодавством України про гарантування вкладів фізичних осіб, що діяло на момент настання недоступності вкладу, а Закон України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 31 жовтня 2008 року N 639-VI набрав чинності відповідно 05.11.2008, у суду відсутні підстави вважати непроворними дії відповідача при здійсненні виплати гарантованих сум відшкодування коштів за вкладом за оскаржуваний період. При цьому позивач отримавши гарантовану суму вкладу має право повертати залишок вкладу на загальних підставах, встановлених законом -в порядку заявлення кредиторських вимог до боржника.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач при вчиненні оскаржуваних дій діяв в межах та порядку, встановлених законодавством України, та з врахуванням всіх принципів, визначених ст. 2 КАС України.
З огляду на те, що першочергові позовні вимоги задоволенню не підлягають, вимога позивача про відшкодування судових витрат та збитків також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач спростував усі покликання позивача.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 100, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя О.В.Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -24.07.2009.