ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
11:01
17.06.2009 р. № 14/413
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Бойка Вадима Сергійовича
від відповідача: не з'явився
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва
до ОСОБА_2
простягнення заборгованості
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва звернулось з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1 236, 60 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що суму страхових внесків до Пенсійного фонду України у строки, встановлені статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідачем не сплачено.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відповідно до якого місце проживання відповідача зазначено як: АДРЕСА_1. Ухвали про відкриття провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки -виклики направлялися відповідачу за наявною у матеріалах справи адресою, але поштова кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Відповідач до суду не з'являвся, заперечень проти позову до суду не надавав.
Розглянувши подані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва звернулось з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 1 236, 60 грн.
ОСОБА_2 зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно пункту 3 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.
Стаття 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»визначає, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно пункту 2 статті 2 зазначеного Закону об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1, та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - сума оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити та сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цим Законом.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі міста Києва 25.01.2006 було подано розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно зазначеного розрахунку за 2005 рік відповідачем визначено суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті у розмірі 6 329,03 грн. Разом з тим, заявлені до сплати внески самостійно сплачено відповідачем лише частково, у розмірі 5329,03 грн.
Окрім цього згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за найманих працівників ОСОБА_2 було визначено суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за квітень 2006 року у розмірі 236,60 грн.
Суму заборгованості по сплаті страхових внесків до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі міста Києва відповідач в повному обсязі не погасив, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість із сплати страхових внесків у сумі 1 236, 60 грн.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 названого Положення передбачено, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: участь у формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 15 цього Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворювані в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески до солідарної системи нараховуються: для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно з частиною шостою статті 20 наведеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Згідно з пунктом 11.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, платники, зазначені в підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 цієї Інструкції, щомісяця складають у двох примірниках розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків. Розрахунки подаються зазначеними платниками до органу Пенсійного фонду для реєстрації за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, - не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Як передбачено пунктом 8.1 зазначеної Інструкції, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з урахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було самостійно визначено суму внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, а отже сума простроченої заборгованості із сплати страхових внесків є узгодженою.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 35, 37, 69, 70, 71, та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва (р/р №2560830126 в ГУ Ощадбанку у місті Києві та Київський області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 22869069) 1 236, 60 грн. (одна тисяча двісті тридцять шість гривень 60 копійок).
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.