ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
16:42
16.06.2009 р. № 14/294
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача: Губар Марини Володимирівни
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
додержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 червня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 10.01.2008 №0008551740/0, №0008561740/0 та від 20.08.2008 №0008551740/3, №0008561740/3, №0008721740/3.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку оформлення результатів документальних перевірок, недотриманням періоду проведення перевірки та помилковістю висновків державної податкової інспекції щодо обов'язкової реєстрації позивача платником податку на додану вартість. Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. На думку позивача, враховуючи, що за період з жовтня 2006 року по вересень 2007 року його сукупний дохід не перевищував 300 000 гривен, а добровільного рішення про реєстрацію платником податку на додану вартість суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 не приймав, нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, є неправомірним.
Окрім цього безпідставним є визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки відповідачем неправомірно було не взято до уваги наявність документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу при проведенні розрахунку.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва проти позову заперечила та зазначила, що підставою для застосування фінансових санкцій до позивача були матеріали планової виїзної документальної перевірки фінасово-господарської діяльності суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до несплати до бюджету податку на додану вартість. За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2008 №0008561740/0, яке надіслано за адресою реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.
Окрім цього за результатами перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат, на підставі зазначеного позивачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 10.01.2008 №0008551740/0 та від 20.08.2008 №0008721740/3.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти позову заперечив.
Розглянувши подані позивачем і відповідачами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд,-
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 10.01.2008 №0008551740/0, №0008561740/0 та від 20.08.2008 №0008551740/3, №0008561740/3, №0008721740/3.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.03.2005, взятий на облік державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва як платник податків 15.03.2005 за №2219/19-01/130.
На підставі направлення на перевірку від 05.12.2007, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено перевірку дотримання вимог законодавства про оподаткування суб'єкта господарської діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 15.03.2005 по 30.09.2007.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- статей 1, 5 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»;
- підпунктів «а»та «в» пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
- підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»;
- підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 24.12.2007 №426/17-40/НОМЕР_1 та винесено податкові повідомлення-рішення від 10.01.2008 №0008561740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 170 722,50 грн., у тому числі: основний платіж - 112 455,00 грн. та штрафні санкції у сумі 58 267,50 грн. та №0008551740/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 42 917,77 грн.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач в порядку апеляційного узгодження оскаржив їх до контролюючого органу.
За результатами апеляційного узгодження, державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва прийняті повідомлення-рішення:
- від 20.08.2008 №0008561740/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 170 722,50 грн., у тому числі: основний платіж 112 455,00 грн. та штрафні санкції у сумі 58 267,00 грн.;
- від 20.08.2008 №0008551740/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 42 917,77 грн.;
- від 20.08.2008 №0008721740/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 344,42 грн.
За таких обставин, в ході апеляційного узгодження, суми податкових зобов'язань позивача, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 10.01.2008 не змінено, додатково нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 344, 42 грн.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Згідно статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Відповідно до пунктів 9.5 та 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви. Особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.
Матеріали справи свідчать, що суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 з 30.03.2005 по 31.12.2006 перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку.
Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у позивача в період з 01.01.2006 по 30.09.2006, загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) відповідно до результатів перевірки за зазначений період склала 518 803,05 грн. Задекларована суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу за 4 квартал 2006 року склала 41 947 грн. (згідно розрахунку державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва 150 531,50 грн.), за 1-3 квартал 2007 року 411 753 грн.
З пояснювальної записки позивача від 17.12.2007, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що в 2006 році в книзі обліку Ф-10 допущено помилку, загальна сума доходу склала 669 334, 55 грн.
Позивач перейшов на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007. Заява про реєстрацію платником податку на додану вартість від позивача до податкових органів не надходила.
Суд вважає помилковими доводи позивача щодо відсутності підстав для реєстрації платником податку на додану вартість, оскільки у даному разі, відповідно до приписів статті 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість саме за наслідками діяльності в 1-3 кварталі 2006 році, і вже з 4 кварталу 2006 року зареєструватись як платник податку на додану вартість і подавати відповідні декларації.
За наведених обставин та нормативного обґрунтування, суд дійшов висновку про правомірність винесених державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва податкових повідомлень-рішень від 10.01.2008 №0008561740/0 та від 20.08.2008 №0008561740/3.
Не підлягають також задоволенню позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2008 №0008551740/0, від 20.08.2008 №0008551740/3 та №0008721740/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Проведеною перевіркою було встановлено неналежне ведення позивачем обліку доходів і витрат, а саме заниження оподатковуваного доходу за 4 квартал 2006 року та завищення витрат за 1-3 квартал 2007 року. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва було проведено розрахунок та зараховано до складу валових витрат за зазначений період витрати у розмірі 45% від суми валового доходу відповідно до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12.
Відповідно до підпунктів «а»та «в»пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані:
вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит;
подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
Згідно з пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визнано таким, що втратив чинність, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», крім крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно підпунктам 5.1 та 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).
Здійснюючи донарахування податку з доходів фізичних осіб, державною податковою інспекцією враховано ставку оподаткування, визначену пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка встановлювалась на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування у період до 31 грудня 2006 року (пункту 22.3 статті 22 цього Закону).
Посилання позивача на наявність документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, в процесі судового розгляду не підтвердились, зазначені докази суду не були надані.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та його представник одержали 06.12.2007 направлення на проведення планової виїзної перевірки, а також надали свою згоду на проведення перевірки в приміщенні податкового органу.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 2 зазначеного Кодексу передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 03 липня 2009 року