ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
11 год. 30 хв.
07.07.2009 р. № 3/358
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Винокурова К. С. та Цвіркуна Ю. І., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ОСОБА_1
доЗаступника Голови Центральної виборчої комісії Усенко-Чорної Жанни Іванівни та
Центральної виборчої комісії
провизнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 7 липня 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Заступника Голови Центральної виборчої комісії Усенко-Чорної Жанни Іванівни (надалі -Відповідач 1) та Центральної виборчої комісії (надалі -Відповідач 2) та з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати, що у скарзі від 11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 на дії Лідера Блоку Юлії Тимошенко Тимошенко Юлії Володимирівни про загрозу національним інтересам, притягнення винних до відповідальності зазначені докази, якими обґрунтовуються вимоги, а саме: інформація, опублікована у газеті «Грані-плюс»щодо фальсифікації виборів-2007 майже вдвічі, про що сказала Лідер БЮТ Тимошенко Ю. В., а саме: «Мы считаем, что результат выборов сфальсифицирован почти вдвое.»; визнати, що у листі від 12 жовтня 2007 року заступник Голови Центральної виборчої комісії Усенко-Чорна Жанна Іванівна написала неправду, а саме: «Вами у скарзі не зазначено доказів, якими обґрунтовуються вимоги.»; визнати неправомірними, такими, що вчинені не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії заступника Голови ЦВК Усенко-Чорної Жанни Іванівни щодо повернення на підставі неправди скарги ОСОБА_1 від 11 жовтня 2007 року на дії Лідера блоку Юлії Тимошенко Тимошенко Юлії Володимирівни; зобов'язати Центральну виборчу комісію розглянути скаргу від 11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 на дії Лідера Блоку Юлії Тимошенко Тимошенко Юлії Володимирівни про загрозу національній безпеці України, -відповідно до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії Відповідача 1 щодо повернення Позивачу поданої нею скарги на дії Лідера Блоку Юлії Тимошенко 11 жовтня 2007 року є на думку Позивача неправомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
На думку Позивача, повертаючи скаргу без розгляду та ігноруючи суть скарги щодо загрози національним інтересам України, заступник Голови ЦВК Усенко-Чорною Ж. І. було порушено вимоги чинного законодавства, оскільки, звертаючись зі скаргою про загрозу національним інтересам України, ОСОБА_1 зазначила докази -інформацію у Газеті «Грані плюс»та надала з цієї газети ксерокопії матеріалів, які містять обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Позивач посилається також на те, що, не розглядаючи скаргу від 11 жовтня 2007 року, в якій суб'єктом зазначено лідера БЮТ Тимошенко Ю. В., ЦВК позбавила Позивача конституційного права, а також права, закріпленого статтею 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»щодо розгляду скарги в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Подаючи скаргу, на думку Позивача, нею було виконано вимоги статті 5 Закону України «Про звернення громадян»та вимоги статті 7 Закону України «Про вибори народних депутатів», а тому вона має конституційне право на розгляд даної скарги.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність.
Так, представником відповідачів було зазначено те, що розглядаючи вказане звернення Відповідач 1 керувалася вимогами чинного законодавства України.
Таким чином, на думку представника Відповідачів, враховуючи те, що скарга ОСОБА_1 не відповідала вимогам Закону України «Про вибори народних депутатів України», -дії Заступника Голови Центральної виборчої комісії Усенко-Чорної Жанни Іванівни щодо повернення скарги Позивачу без розгляду є правомірними та такими, що вчинені з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення та дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Центральної виборчої комісії зі скаргою про загрозу національним інтересам України, притягнення винних до відповідальності.
У вказаній скарзі Позивач зазначила про те, що із газети «Грані плюс»вона дізналася про те, що Юлія Тимошенко поширює інформацію, згідно якої вибори -2007 є сфальсифікованими.
Відомості про те, що вибори сфальсифіковані, спростовуються, як зазначила Позивач, словами Голови ЦВК Володимира Шаповала про те, що вибори відбулися демократично, всі процедури, покладені на ЦВК, було виконано, не дивлячись на недоліки та помилки.
До зазначено скарги ОСОБА_1 було додано ксерокопію з газети «Грані плюс»№ 3(290), 6 -12 жовтня 2007 року.
У скарзі від 11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 просила вирішити питання про спростування недостовірної інформації щодо фальсифікації майже вдвоє результатів виборів -2007; взяти пояснення у Юлії Тимошенко щодо доказів фальсифікації результату виборів -2007; притягнути до відповідальності винних у поширенні недостовірної інформації щодо фальсифікації результату виборів -2007 майже вдвоє.
Відповідно до частини 1 статті 103 Закону України «Про вибори народних депутатів України»(надалі -Закон) суб'єктом звернення із скаргою, що стосується процесу виборів депутатів, може бути: кандидат у депутати; партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу в особі її керівника (керівників блоку), представника партії (блоку) у Центральній виборчій комісії, уповноваженої особи партії (блоку) чи іншої особи, уповноваженої рішенням центрального керівного органу партії (керівного органу блоку); офіційний спостерігач від партії (блоку); виборча комісія, яка здійснює повноваження щодо організації підготовки та проведення виборів депутатів, у особі її голови чи уповноваженого рішенням виборчої комісії члена виборчої комісії; виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси щодо участі у виборчому процесі якого, у тому числі на участь у роботі виборчої комісії чи на здійснення спостереження, порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження.
Згідно зі статтею 104 Закону скарга, що стосується призначення, підготовки і проведення виборів депутатів (далі -скарга), з урахуванням особливостей, встановлених статтями 111 - 115 цього Закону, може бути подана відповідним суб'єктом звернення зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність: 1) виборчої комісії, члена виборчої комісії; 2) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, закладу, установи чи організації, їх посадової чи службової особи; 3) об'єднання громадян, крім тих рішень та дій, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян належать до їх внутрішньої організаційної діяльності або їх виключної компетенції; 4) засобу масової інформації, його посадової чи службової особи або творчого працівника; 5) іншого суб'єкта виборчого процесу відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 105 Закону суб'єктом розгляду скарги, передбаченої статтею 104 цього Закону, є виборча комісія або суд.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернулася 11 жовтня 2007 року зі скаргою до Центральної виборчої комісії.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»Центральна виборча комісія (далі -Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»виборці, виборчі комісії, комісії з референдумів, інші суб'єкти виборчого і референдумного процесів, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, іноземці та особи без громадянства, а також органи влади іноземних держав, міжнародні організації мають право звернутися до Комісії із зверненнями з питань, що належать до повноважень Комісії, в порядку, встановленому цим Законом, Законом України "Про звернення громадян" та іншими законами України. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).
Під зверненням за Законом України «Про Центральну виборчу комісію»слід розуміти: 1) заяву, в якій міститься прохання сприяти реалізації виборчих прав, права на участь у референдумі, надати консультативно-методичну допомогу чи рекомендації щодо підготовки та проведення виборів і референдумів, роз'яснення з питань застосування законодавства України про вибори і референдуми або в якій висловлюються думки, рекомендації, поради щодо вдосконалення законодавства України з питань виборів і референдумів та правового регулювання виборів і референдумів в Україні, стосовно покращання діяльності виборчих комісій, комісій з референдумів тощо; 2) скаргу, в якій міститься інформація про порушення законодавства України про вибори і референдуми та вимога забезпечити реалізацію і захист виборчих прав, права на участь у референдумі, законних інтересів суб'єктів виборчого і референдумного процесів, поновити порушені виборчі права та право на участь у референдумі (частина 3 статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»).
Частиною 4 статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»передбачено, що скарги подаються і розглядаються в порядку та строки, встановлені відповідним законом України про вибори або референдуми.
30 вересня 2007 року в Україні відбулися позачергові вибори народних депутатів України.
Таким чином, законом, який регулює порядок розгляду скарги ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, є Закон України «Про вибори народних депутатів України».
Статтею 107 Закону визначено вимоги щодо форми та змісту скарги.
Так, відповідно до частини 1 статті 107 Закону скарга до виборчої комісії або до суду подається у письмовій формі. Скарга повинна містити: 1) назву суб'єкта розгляду скарги, до якого вона подається; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта звернення зі скаргою, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 3) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) суб'єкта оскарження, його місце проживання (поштову адресу), а також номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти, якщо такі є; 4) суть порушеного питання; 5) виклад обставин і зазначення доказів, якими суб'єкт звернення зі скаргою обґрунтовує свої вимоги; 6) чітко сформульовані вимоги із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від суб'єкта розгляду скарги; 7) перелік документів і матеріалів, що додаються; 8) зазначення заінтересованих осіб, яких суб'єкт звернення зі скаргою вважає за потрібне залучити до розгляду скарги; 9) підпис суб'єкта звернення зі скаргою чи особи, яка його представляє відповідно до статті 103 цього Закону, із зазначенням дати підписання.
Відповідно до частини 10 статті 14 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»скарга, подана до Комісії, повинна містити: 1) назву Комісії, до якої вона подається; 2) прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання особи, що подає скаргу, або точну назву та місцезнаходження (офіційну поштову адресу) суб'єкта подання скарги - юридичної особи чи іншого колективного суб'єкта виборчого процесу або процесу референдуму; 3) назву суб'єкта оскарження та його поштову адресу; 4) суть порушеного питання (предмет скарги); 5) сформульовані вимоги; 6) виклад обставин і зазначення доказів, якими заявник скарги обґрунтовує свої вимоги; 7) перелік документів і матеріалів, що додаються; 8) зазначення заінтересованих осіб, яких суб'єкт подання скарги вважає за потрібне залучити до розгляду скарги; 9) підпис заявника скарги (представника суб'єкта подання скарги - юридичної особи чи іншого колективного суб'єкта виборчого процесу або процесу референдуму); 10) дату підписання скарги.
Відповідно до частини 3 статті 108 Закону, скарга, оформлена без дотримання вимог статті 107 цього Закону, повертається відповідно Головою Центральної виборчої комісії або іншим членом Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Центральної виборчої комісії чи головою або заступником голови окружної або дільничної виборчої комісії суб'єкту звернення зі скаргою без розгляду не пізніш як на наступний день після дня надходження скарги, а скарга, подана напередодні дня голосування, в день голосування чи наступного дня, - невідкладно. При поверненні скарги без розгляду зазначається вичерпний перелік недоліків, які перешкоджають розгляду скарги, і вказується на можливість повторного звернення із скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 107 цього Закону у передбачені цим Законом строки.
Відповідно до вимог частини 2 статті 27 Закону України «Про Центральну виборчу комісію»заступник Голови Комісії: 1) виконує окремі обов'язки, що випливають із повноважень Комісії, за розпорядженням, дорученням Голови Комісії; 2) здійснює окремі повноваження Голови Комісії, передбачені цим Законом, за розпорядженням чи дорученням Голови Комісії в разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень; 3) проводить особистий прийом громадян України, суб'єктів виборчого і референдумного процесів; 4) здійснює повноваження члена Комісії, передбачені цим Законом; 5) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.
Листом Заступника Голови Центральної виборчої комісії № 21-30-4225 від 12 жовтня 2007 року скаргу Позивача від 11 жовтня 2007 року було повернуто без розгляду на підставі частини 3 статті 108 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
У зазначеному листі Відповідач 1 посилається на те, що Позивачем у скарзі не зазначено доказів, якими вона обґрунтовує свої вимоги; у поданій скарзі не зазначено також суті рішення, ухвалення якого Позивач вимагає від суб'єкта розгляду скарги.
Одночасно Позивача було повідомлено про можливість повторного звернення зі скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 107 Закону, не пізніше наступного дня після дня її повернення Центральною виборчою комісією.
В позовній заяві Позивач посилається на те, що дії Відповідача 1 щодо повернення її скарги без розгляду на підставі невідповідності вимогам закону щодо змісту та форми скарги, є незаконними, оскільки ОСОБА_1 були зазначені докази, на які вона посилається, а також чітко викладено суть рішення, ухвалення якого вона вимагає.
Так, відповідно до статті 109 Закону доказами, на підставі яких виборча комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, суб'єкта оскарження чи заінтересованих осіб, та інші обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги, можуть бути: 1) письмові документи і матеріали (в тому числі електронні), які містять відомості про обставини, що мають значення для правильного розгляду скарги; 2) письмові пояснення суб'єктів виборчого процесу, посадових і службових осіб органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, відповідних правоохоронних органів, отримані на вимогу суб'єкта розгляду скарги, в тому числі і членів виборчої комісії на виконання повноважень виборчої комісії; 3) речові докази; 4) висновки експертів, надані письмово на запит виборчої комісії - суб'єкта розгляду скарги, суб'єкта звернення зі скаргою або суб'єкта оскарження.
Відповідно до частини 5 статті 109 Закону обставини (факти), для доведення яких законом встановлені певні засоби доказування, не можуть доводитися іншими засобами доказування.
Письмові докази подаються в оригіналі або в засвідченій у встановленому порядку копії. Якщо подано копію письмового доказу, виборча комісія має право вимагати подання оригіналу або самостійно витребовує оригінал письмового доказу. Після розгляду скарги виборча комісія на вимогу власника документа повертає оригінал документа, а в справі скарги залишається засвідчена у встановленому порядку його копія (частина 6 статті 109 Закону).
Згідно з частиною 7 статті 109 Закону виборча комісія оцінює належність, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають наперед встановленої сили, за винятком обставин, фактів, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу на підтвердження правомірності аргументів скарги від 11 жовтня 2007 року, Позивачем зазначено інформацію із газети «Грані плюс»та додано ксерокопію відповідної статті із даного видання.
Суд звертає увагу на те, що вказаний, на думку Позивача, доказ, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства як за своєю формою, так і за змістом.
Письмові докази, як того вимагає частина 6 статті 109 Закону, повинні подаватися суб'єктом звернення в оригіналі або в засвідченій у встановленому порядку копії.
Суд також звертає увагу на те, що в якості доказу у скарзі Позивач зазначає газету «Грані плюс», однак в якості додатку до скарги було додано ксерокопію газети «Грані України».
Ксерокопія газети «Грані України», подана Позивачем в якості доказу, не відповідає вимогам вищезазначеної статті Закону, а тому не може вважатися належним доказом.
Водночас, частиною 5 статті 109 Закону передбачено, що обставини (факти), для доведення яких законом встановлені певні засоби доказування, не можуть доводитися іншими засобами доказування.
У правовідносинах, які становлять предмет скарги Позивача, обставиною, яка підлягає доказуванню, є неправомірність, на думку Позивача, поширеної інформації Тимошенко Ю. В.
Засобами, які спростовують поширену інформацію, можуть визнаватися відповідні офіційні дані, що містять протилежну інформацію.
Посилання на вислови (інтерв'ю) певного суб'єкта правовідносин, як на належний доказ, яким спростовуються вислови (інтерв'ю) іншого учасника правовідносин, є необґрунтованим.
Відтак, Суд приходить до висновку про те, що Позивачем у поданій нею 11 жовтня 2007 року скарзі не було зазначено доказів, якими вона обґрунтовує вимоги скарги, а тому дії Відповідача 1 в цій частині є таким, що відповідають чинному законодавству.
Разом з тим, з прохальної частини скарги ОСОБА_1 від 11 жовтня 2007 року вбачається, що Позивач просить прийняти наступне рішення:
- вирішити питання про спростування недостовірної інформації щодо фальсифікації майже вдвоє результатів виборів -2007;
- взяти пояснення у Юлії Тимошенко щодо доказів фальсифікації результату виборів -2007;
- притягнути до відповідальності винних у поширенні недостовірної інформації щодо фальсифікації результату виборів -2007 майже вдвоє.
Відповідно до частини 4 статті 110 Закону при розгляді скарги по суті суб'єкт розгляду скарги може задовольнити скаргу повністю або частково чи відмовити в її задоволенні.
Частиною 5 статті 110 Закону передбачено види рішень, які можуть бути прийняті за результатами розгляду звернення суб'єкта звернення.
Так, у разі задоволення скарги суб'єкт розгляду скарги може прийняти рішення, яким: 1) визнати рішення суб'єкта оскарження чи окремих його положень, дії чи бездіяльність такими, що не відповідають вимогам законодавства про вибори депутатів, порушують виборчі права громадян, права та законні інтереси суб'єкта виборчого процесу; 2) скасувати рішення; 3) зобов'язати суб'єкта оскарження здійснити дії, передбачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення виборів депутатів; 4) зобов'язати суб'єкта оскарження утриматися від вчинення певних дій; 5) поновити іншим способом порушені виборчі права громадян, права та законні інтереси суб'єкта виборчого процесу; 6) зобов'язати суб'єкта оскарження та (або) інший орган, партію (блок), засіб масової інформації, посадову чи службову особу здійснити передбачені законодавством, що регулює організацію та порядок проведення виборів депутатів, дії, які випливають із факту скасування рішення, визнання оскаржених дій або бездіяльності протиправними.
Вказані вимоги закону до змісту рішення суб'єкта розгляду, яке може бути прийнято за результатом розгляду скарги, є одночасно і вимогами до змісту прохальної частини скарги суб'єкта звернення.
Подаючи скаргу до виборчої комісії, суб'єкт звернення, керуючись вимогами чинного законодавства, зокрема, частиною 5 статті 110 Закону України «Про вибори народних депутатів України», повинен чітко сформулювати суть рішення, ухвалення якого він вимагає від суб'єкта розгляду.
Проаналізувавши зміст рішення, ухвалення якого ОСОБА_1 вимагала від Центральної виборчої комісії, Суд приходить до висновку, що скарга Позивача не відповідає вимогам чинного законодавства Україні.
Законом чітко передбачено повноваження Центральної виборчої комісії за результатами розгляду скарги громадянина. До вказаного переліку не входить повноваження по вирішити питання про спростування недостовірної інформації щодо фальсифікації результатів виборів, взяття пояснень у суб'єктів оскарження щодо доказів фальсифікації результату виборів, притягнення до відповідальності винних у поширенні недостовірної інформації щодо фальсифікації результату виборів.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку про те, що дії суб'єкта владних повноважень щодо повернення скарги ОСОБА_1 без розгляду є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог законодавства України.
Суд також звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушене право особи у сфері публічно-правових відносин.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суб'єкт владних повноважень врахував усі обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають не задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 112, 136, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді К. С. Винокуров
Ю. І. Цвіркун