ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
01.07.2009 р. № 2а-4653/09/2670
10:14
За позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
доВідділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві
про скасування постанови від 16.12.2008 та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя: Кротюк О.В.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві з вимогами:
скасувати постанову від 16.12.2008 про повернення виконавчого документа стягувачеві за виконавчим провадженням № 8738172 про стягнення з Державного підприємства міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" на користь МОВ ФСС з ТВП 1023,49 грн.,
зобов'язати вчинити дії щодо виконання виконавчого листа від 14.05.2008 про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" на користь МОВ ФСС з ТВП 1023,49грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно не виконано рішення суду, яке є обов'язковим для виконання на всій території України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято з дотриманням положень Закону України «Про державну виконавчу службу», Закону України «Про виконавче провадження», адже виконавчий документ повернуто стягувачеві, так як у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені відповідачем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
18.08.2008 згідно ст. ст. 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 4/95, виданого 14.05.2008 Окружним адміністративним судом міста Києва про стягнення з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Спецсервіс" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності боргу в сумі 1023,49 грн., який надійшов на виконання із ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві так як фактична адреса боржника м. Київ, вул. Машинобудівна 36. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам і боржникові, надано термін для добровільного виконання до 24.08.2008, але рішення суду не виконано.
В зв'язку з невиконанням рішення в строк, наданий для добровільного виконання, відповідно до ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" 28.08.2008 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 427/11 про стягнення коштів з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Спецсервіс" на користь фізичних та юридичних осіб, по яким попередньо проведені виконавчі дії, а саме:
10.04.2008 зроблено запити до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, УДАІ міста Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головного управління статистики у місті Києві.
Згідно відповіді УДАІ м. Києва транспортні засоби за боржником не зареєстровані.
Згідно відповіді ДПІ у Печерському районі міста Києва боржником відкриті розрахункові рахунки в установах банку, на які 12.11.2008 виставлені платіжні вимоги, але кошти на депозитний рахунок ВДВС не надійшли, у зв'язку із відсутністю їх на рахунках,
07.11.2008 на підставі ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про оголошення розшуку майна боржника.
11.12.2008 державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, де з'ясовано, що майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє, і відповідно до Статуту ДП МВС України «Спец сервіс» № 1258, затвердженого 29.12.2005, майно Підприємства є державною власністю, про що складено відповідний акт державного виконавця.
16.12.2008 керуючись ст. 49, п. 2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження»Відділом державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві винесена постанова про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження та повернення виконавчого документа без подальшого виконання, яка направлена стягувану за виконавчим провадження. Додатково, відповідно до ч.5 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження»відповідачем повідомлена стягнувача за виконавчим провадженням, що винесення оскаржуваної постанови не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків встановлених ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження».
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, а отже, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
Закон України «Про виконавче провадження»(від 21 квітня 1999 року N 606-XIV) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до положень частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; судові накази, виконавчі написи нотаріусів, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Положеннями статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їх права і обов'язки;
проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право:
одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію;
проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами;
здійснювати перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників;
безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища;
накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
При цьому, статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язковість вимог державного виконавця та визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Частиною першою статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено», що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято з дотриманням принципів, визначених статтею 2 КАС України, так як за результатом вчинення державним виконавцем всіх можливих та передбачених виконавчих дій відповідачем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Оскільки підставою для повернення виконавчого документа є, зокрема, відсутність майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені відповідачем заходи щодо розшуку такого майна, а саме: направлено запити до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, УДАІ міста Києва, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Головного управління статистики у місті Києві, за результатом розгляду яких повідомлено про відсутність майна боржника, здійснено вихід до приміщення відповідача з метою виявлення та оцінки його майна, проте майно не виявлено. Тобто заходи, вчинені державним виконавцем з метою виконання рішення суду виявилися безрезультатними. Останнє є підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві.
В свою чергу, суд не приймає до уваги твердження позивача про бездіяльність відповідача при виконанні рішення суду, та невжиття виконавчих дій при виконанні виконавчого документа, за яким позивач є стягувачем, про необґрунтоване виведення оскаржуваним рішенням виконавчого документа із зведеного виконавчого провадження, адже положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження. З огляду на те, що відповідачем надано докази вжиття заходів для розшуку майна боржника в зведеному виконавчому провадженні, в суду відсутні підстави вважати, що при виконанні виконавчого документа, стягувачем за яким є позивач у даній справі, відповідачем не вжито всіх достатніх та необхідних виконавчих дій для виконання такого виконавчого документа. Адже, всі виконавчі дії вжиті під час одного - зведеного виконавчого провадження, боржником за яким є боржник позивача.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Кротюк
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -20.07.2009.