ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13.05.2009 р. 16:35 № 7/691
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини А 0231
про визнання бездіяльності протиправною
Представники:
від позивачаОСОБА_1, особисто
від відповідачаЛогін Р.А., за довіреністю
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності командування військової частини А0231 щодо своєчасної та повної сплати у складі щомісячного грошового забезпечення надбавки за безперервну службу в розмірі 50 % протиправною, зобов'язати командування військової частини А 0231 виплатити належну позивачу надбавку за безперервну службу за період з травня 2003 року по грудень 2004 року в сумі грошового забезпечення за безперервну службу, яка складає 70 %, а також стягнути з відповідача витрати у сумі 8,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було безпідставно зменшено позивачу виплату щомісячної надбавки за період з червня 2003 по грудень 2004 років.
Ухвалою суду від 30.03.09 було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 13.05.09 о 16:00.
09.01.09 позивач подав суду доповнення до позовної заяви, в якому просив суд визнати бездіяльність командування військової частини А 0231 щодо своєчасної та повної сплати у складі щомісячного грошового забезпечення надбавки за безперервну службу у розмірі 50 % протиправними та зобов'язати командування військової частини А 0231 виплатити позивачу надбавку за безперервну службу за період з травня 2003 року по грудень 2004 року в сумі 3 304,90 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що встановлення розміру надбавок військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу Міністра оборони України, виходячи з положень Указу Президента України від 05.05.03 № 389, а також залежно від розміру асигнувань, затверджених Державним бюджетом України на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
Крім того, у спірному періоді вислуга років позивача складала 17 років та 21 день, тому передбачений ст.1 Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»розмір надбавки за безперервну службу позивачу був встановлений до 50 %. Позиція позивача, що йому має бути встановлено надбавку саме в розмірі 50 % відповідач вважає необґрунтованою.
Також відповідач, посилаючись на ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив про пропуск позивачем строку на звернення до адміністративного суду.
Зважаючи на це, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - встановив:
Позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та був звільнений з військової служби на підставі наказу командира військової частини А 0231 від 05.08.04 № 165. Вислуга років позивача на день звільнення складала 25 років 01місяць 06 днів.
Згідно з наданою позивачем довідкою Військової частини А 0231 № 350 від 01.06.2007 позивачу з 01.05.03 по серпень 2004 року було виплачено надбавку за період з червня по листопад 2003 року та з лютого по серпень 2004 року в розмірі 10 %, а в грудні 2003 та січні 2004 років -в розмірі 50 %.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 05.05.2003 № 389 Міністрові оборони України надано право призначати щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України військовослужбовцям у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, зокрема за службу понад 15 років в розмірі до 50 відсотків.
Згідно з наданої Військовою частиною А 0231 довідкою від 15.05.08 № 3/15 вислуга років позивача за період з травня 2003 по серпень 2004 років складала 17 років 02 місяці та 21 день.
Таким чином, вислуга років позивача становить понад 15 років, у зв'язку з чим позивач мав право на отримання надбавки за безперервну службу в розмірі до 50 %.
Як встановлено вище, позивачу була виплачена надбавка до грошового забезпечення за вислугу років в розмірі, передбаченому Указом Президента України від 05.05.03 № 389 для військовослужбовців, що мають строк служби понад 5 років, тобто 10 %.
Суд, зважаючи на встановлені ним обставини, а також враховуючи, що передбачений Указом Президента відсотковий розмір надбавки не є фіксованим, вважає, що відповідачем було порушено права позивача, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та Указом Президента України від 05.05.03 № 389. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що не зважаючи на те, що розмір надбавки за певний строк безперервної військової служби не є фіксованим і визначений максимальною межею за певний строк військової служби, встановлення розміру надбавки має відбуватися між максимальною межею попереднього періоду та максимальною межею наступного періоду, визначених часом перебування військовослужбовця на службі.
Крім того, як вбачається з наявної у справ Довідки Військової частини А 0231 від 01.06.07 № 350, відповідачем визначено різницю між фактично сплаченою сумою надбавки позивачу у вказаному ним періоді, з урахуванням 10 % ставки надбавки, та надбавки, виходячи з 50 % ставки, що мала бути виплачена позивачу у вказаному періоді. Зазначена різниця складає 3 304,90 грн.
Також суд звертає увагу, що згідно з вказаною вище довідкою позивачу виплачувалася надбавка до грошового забезпечення в розмірі 50 % в грудні 2003 та січні 2004 років, що свідчить про визнання відповідачем наявності у позивача права на надбавку саме в такому розмірі.
Одночасно суд звертає увагу, що відповідачем не надано належного обґрунтування безпідставного зменшення позивачу гарантованого йому розміру надбавки до грошового забезпечення.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено порушення відповідачем зазначених вище принципів.
Суд також звертає увагу, що посилання відповідача на пропуск позивачем встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строку, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що відповідно до ч.3 ст.99 цього Кодексу, а також ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Зважаючи, що грошове забезпечення військовослужбовців за своєю правовою природою рівнозначне заробітній платі, строк, встановлений ч.2 ст.99 цього Кодексу на позовні вимоги позивача не поширюється.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати бездіяльність командування в/ч А 0231 щодо своєчасної та повної сплати у складі щомісячного грошового забезпечення надбавки за безперервну службу у розмірі 50% протиправними.
3. Зобов'язати командування в/ч А 0231 виплатити ОСОБА_1 надбавку за безперервну службу за період з травня 2003року по грудень 2004 року в сумі 3304 грн. 90 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -21 травня 2009 року.
Суддя Арсірій Р.О.