ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14.05.2009 р. 10:45 № 7/602
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення
Представники:
від позивачаОСОБА_2-за довіреністю;
від відповідача-1без участі представника
від відповідача-2без участі представника
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення невиплаченої щорічної разової допомоги на оздоровлення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати.
Позивачем зазначено, що за період з 2005 по 2007 роки допомога на оздоровлення була здійснена в розмірі 75 грн. На його звернення щодо проведення перерахунку відповідно до встановленого законом розміру за період з 2005 по 2007 роки відповідачем було відмовлено.
За таких обставин, позивач просив суд витребувати від управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації інформацію із зазначенням дати і суми проведених щорічних виплат на оздоровлення позивачу за період 2005-2007 років, а також зобов'язати відповідача виплатити відповідно до абз.4 ч.4, ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2005 по 2007 роки з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою суду від 19.12.08 було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
Відповідач по справі надав суду заперечення на позов, в якому зазначив, що ним здійснювалися виплати у розмірах, передбачених чинним законодавством України, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 № 836 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.05 № 562, а тому підстав для виплати допомоги на оздоровлення у розмірах, про які зазначає позивач, на думку відповідача, не було. Крім того, відповідач просив суд залучити до участі у справі у якості відповідача-2 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Судом було задоволено клопотання відповідача та відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі у якості відповідача-2 було залучено Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на який згідно з пп.3.2, 3.3 та 4.9 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.07 № 65 покладено обов'язок щодо підготовки документів та здійснення виплат соціальної допомоги та інших доплат.
Відповідач-2 заперечуючи проти позову, виходив з аналогічних міркувань, зазначивши, що він діяв відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України.
Одночасно відповідачами 1 та 2 було заявлено про необхідність застосування наслідків пропуску позивачем встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строку на звернення до суду.
Відповідачі 1 та 2 подали клопотання про розгляд справи за відсутності їхніх представників.
Позивачем 15.04.09 було подано доповнення до позову, в якому він просив суд визнати недійсним рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.01.08 № 1377 та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації виплатити на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2005 по 2007 роки, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в сумі 5 600,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - встановив:
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією доданого до справи посвідчення (категорія 2) серії НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції чинній до 28.12.2007 було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення інвалідам I і II групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
30.01.08 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому щорічної разової допомоги на оздоровлення за період 2005-2007 роки, з урахуванням проведених виплат, відповідно до положень абз. 4 ч. 4, ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Заява ґрунтувалася на тому, що розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювався без урахування мінімальної заробітної плати, як то передбачено законом, у зв'язку з чим, позивач отримував значно меншу суму, в розмірі 75 грн. щорічно за вказаний період.
30.01.08 відповідачем-1 було надано позивачу відповідь за № 1377 , в якій зазначено про відсутність підстав для здійснення позивачу виплати щорічної допомоги на оздоровлення в зазначеному ним розмірі, оскільки відповідачем-1 здійснювалася виплата допомоги з урахуванням приписів ст.62 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 26.07.1996 № 836 та Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.05 № 562.
Проаналізувавши надані сторонами пояснення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено певну облікову одиницю, відповідно до якої має обраховуватися та виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення.
В Преамбулі зазначеного Закону передбачено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Тобто виключно цим Законом встановлюється порядок здійснення соціальних виплат постраждалим громадянам.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.07 № 65, яким затверджено Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат покладено обов'язок щодо підготовки документів та здійснення виплат соціальної допомоги та інших доплат.
Стаття, якою позивачу гарантовано виплату щорічної допомоги на оздоровлення не передбачено повноважень будь-яких державних органів, в тому числі Кабінету Міністрів України, на визначення розмірів, в яких здійснюється виплата такої допомоги.
Відповідно до ст.62 цього Закону Кабінету Міністрів України надано право роз'яснення порядку застосування цього Закону. При цьому, рішення Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
В той же час, Постанови Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач-1 при здійсненні позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, не є роз'ясненнями в розумінні ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Слід зазначити, що дана норма уповноважила Кабінет Міністрів України на деталізацію порядку здійснення передбачених цим законом соціальних виплат, в той час як повноважень на зміну розміру таких виплат не встановлювала.
Зважаючи на це, суд погоджується з позицією позивача в частині протиправності дій відповідача з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Одночасно, суд звертає увагу, що позовні вимоги, заявлені позивачем стосуються періоду з 2005 по 2007 роки. Відповідачі по справі наполягали на застосуванні судом наслідків пропуску позивачем встановленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Зважаючи на це, суд задовольняє клопотання відповідачів про застосування наслідків пропуску позивачем строку на звернення до суду, в частині позовних вимог, які стосуються 2005-2006 років.
Позовні вимоги, щодо виплат 2007 року, заявлені позивачем з урахуванням вимог, передбачених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.2 цього Кодексу передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Одночасно, суд звертає увагу, що вимога позивача про визнання недійсним рішення Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.01.08 № 1377 є необґрунтованою, оскільки за своєю правовою природою акт, наданий позивачу як відповідь на його заяву не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 цього Кодексу на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень, в разі якщо він заперечує проти задоволення позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню виплат виплатити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991р., недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2200 грн.
В іншій частині позовних вимог відповити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -19 травня 2009 року.
Суддя Арсірій Р.О.