ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11.02.2009 р. № 2а-41/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс»до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві, третя особа -Акціонерний банк «Таврика», про визнання постанови неправомірною та її скасування,
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання постанови неправомірною та її скасування, в якому, враховуючи змінені позовні вимоги, просить визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.11.2008 року №209/4, винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Магдою С.Г.
В суді представник позивача даний позов підтримав і просив його задовольнити повністю, з урахуванням змінених позовних вимог. Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що оскаржувана постанова суперечить нормам чинного законодавства України, зокрема, положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена правомірно, оскільки прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, з дотриманням ст.ст.24, 30, 46 даного Закону. При цьому подав письмові заперечення на позов.
Третя особа -Акціонерний банк «Таврика»свого представника до суду не направила, при цьому просили розглядати справу без представника даної особи. У письмових поясненнях третя особа позов підтримала з тих підстав, що як зазначено в позовній заяві, стягувач -АБ «Таврика», з метою добровільного виконання зобов'язань позивача 03.10.2008 р. звернувся до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві з прохання відкласти виконавчі дії. Прохання банку було задоволено і виконавчі дії відкладено до 15.10.2008р. На час укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто до 10.10.2008 р. ніяких виконавчих дій по примусовому зверненню стягувачем підрозділу примусового виконання рішення Головного управління юстиції у м.Києві не проводилось. Позивач добровільно виконав свої зобов'язання, передавши предмет іпотеки іпотекодержателю, що також підтверджується листом банку до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 19.09.2008 р. ВП №9129740та повернення виконавчого документа банку.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, а також перевіривши матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.
Постановою відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві ВП №9129740 від 19.09.2008 р. було відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 2231, виданого 01.08.2008 р. приватним нотаріусом Шепелюк О.Г. про звернення стягнення на майно, а саме нежилий будинок - корпус № 113 (літ. 1130) загальною площею 4968,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 та утримати з вирученої суми на користь АБ «Таврика»заборгованості по кредиту.
Відповідно до вимог постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №9129740 від 19.09.2008 р. ЗАТ «Укрінтерресурс»необхідно до 26.09.2008 року з моменту одержання даної постанови виконати вищезазначений напис.
Акціонерний Банк «Таврика»- стягувач - іпотекодержатель листом від 03.10.2008 року за вих. №025/4136 звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, в якому просив відкласти виконавчі дії відповідно до постанови ВП № 129740 від 19.09.2008 року.
Постановою про відкладення провадження виконавчих дій ВП №9129740 від 08.10.2008 року, відповідно до заяви АБ «Таврика»від 03.10.2008 р. № 025/4136, було відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання відповідного виконавчого напису до 15.10.2008 року.
10.10.2008 р. між АБ «Таврика»і ЗАТ «Укрінтерресурс»укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений Шепелюк О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2850.
За цим Договором іпотекодавець передав у рахунок виконання зобов'язань за Договором про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №78-06-КЛ від 07.12.2006 р., а іпотекодержатель набув право власності на нежилий будинок - корпус №113 (літ. 1130) загальною площею 4968,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.Бориспільська, буд. 9, який був переданий іпотекодавцем в іпотеку за Договором іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника -ТОВ «Укрконтракт»за договором іпотеки від 07.12.2006 року.
10.10.2008 р. Акціонерний Банк «Таврика»звернувся до начальника підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про закінчення виконавчого провадження ВП №9129740 та повернення виконавчого документа АБ «Таврика».
Разом з тим, 08.12.2008 р. головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві Магдою С.В. винесено постанову ВП № 9931039 про арешт коштів боржника, якою постановлено стягнути з ЗАТ «Украінтерресурс»виконавчий збір у розмірі 532 045,68 грн., із посиленням на постанову від 04.11.2008 р. №209/2, яка позивачем отримана не була.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення. Якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем у порядку, встановленому статтею 24 цього Закону, накладено арешт на майно боржника, за погодженням з державним виконавцем боржник має право у строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати належне йому майно в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У цьому разі покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк, встановлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця. У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець повинен був пересвідчитися, що боржник отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Однак, як встановлено, позивачем офіційно не була отримана відповідна постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.96.2008 року. Про її існування позивач дізнався від представника АБ «Таврика».
Окрім того, як вбачається, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.11.2008 року №209/4, винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві Магдою С.Г. позивачем також отримано не було.
Згідно зі ч.1 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Імперативна норма ч. 1 ст. 46 Закону вказує на те, що обов'язковими ознаками стягнення виконавчого збору є невиконання, боржником, рішення у строк, установлений для добровільного його виконання та від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.
Проте, як з'ясовано, постанова про відкриття виконавчого провадження боржником не була отримана. Звідси підстав вважати, що боржник добровільно не виконав покладену на нього вимогу немає.
При цьому виконання виконавчого напису фактичного відбулося у наслідок того, що боржник добровільно передав відповідне майно, тобто добровільно виконав виконавчий документ. Підтвердженням цього є договір від 10.10.2008 р. укладений між АБ «Таврика»і ЗАТ «Укрінтерресурс»про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., що зареєстрований в реєстрі за № 2850.
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не було надано належних доказів, які б підтверджували правомірність його позиції.
Постанова відповідача, що оскаржується, не відповідає вимогам законодавства України, тому таке рішення є протиправним.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На основі викладеного, ст.ст.86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов Закритого акціонерного товариства «Укрінтерресурс»задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 04.11.2008 року №209/4, винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві Магдою С.Г.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.