ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10.02.2009 р. № 12/482
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії щодо призначення та виплати пенсії державного службовця,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії щодо призначення та виплати пенсії державного службовця.
В суді позивач позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 10 по 12 серпня 1985 року він, у складі аварійної команди військової частини 36199 Тихоокеанського флоту, приймав участь в ліквідації ядерної аварії на атомному підводному човні «К-431». У 1996 році він, відповідно до чинного законодавства України, отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Перебуваючи на пенсії з серпня 2006 року працює на посаді головного спеціаліста у Вищому адміністративному суді України. З досягненням 50 річного віку вважає, що додатково набув право на пенсію державного службовця за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсії, як це передбачено ч. 1 ст. 55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Для призначення зазначеної пенсії він 05.12.2007 р. звернувся до Управління Пенсійного фонду в Дніпровському районі м. Києва, однак відповідач у задоволенні його заяви відмовив. На думку позивача, таке рішення є протиправним та суперечить положенням ст.ст. 14, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник відповідача проти позову заперечив, аргументуючи тим, що громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій (крім аварії на Чорнобильській АЕС) та випробувань, у військових частинах із застосуванням ядерної зброї мають право тільки на пільги і компенсації, а права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не мають.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Позивач -ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військових частинах Тихоокеанського флоту з серпня 1979 року по серпень 1992 року.
З 10 по 12 серпня 1985 року він, у складі аварійної команди військової частини 36199 Тихоокеанського флоту, приймав участь в ліквідації ядерної аварії на атомному підводному човні «К-431».
З серпня 1992 року по листопад 2002 року перебував на військовій службі у центральному апараті Міністерства оборони України.
У 1996 році, як такий, що брав участь у ліквідації інших ядерних аварій отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії.
З 03.12.2002 р., у зв'язку зі звільненням з лав Збройних сил України за станом здоров'я, органами пенсійного забезпечення йому було призначено військову пенсію за вислугою років, яку він отримує і нині.
З серпня 2006 року, перебуваючи на пенсії, працює на посаді державного службовця -головним спеціалістом Вищого адміністративного суду України.
Згідно із посвідченням - серія НОМЕР_1, виданого 19.01.1996 року, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
05.12.2007 р. позивач подав заяву до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про призначення йому пенсії державного службовця за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державної пенсії, відповідно до ч.1 ст.55 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва у задоволенні заяви позивача відмовлено з посиланням на те, що призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Законом не передбачено.
Вищезазначені обставини визнанні сторонами і не оспорювалися у суді.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1 або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивач представив до суду посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2), копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Суд, звертає увагу, що в силу чинних норм законодавства єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, призначаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Зазначеній категорії осіб згідно зі статтею 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за поданням районних державних адміністрацій Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Вказані посвідчення є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими згаданим Законом.
Зазначену позицію підтримав Верховний Суд України, залишивши без змін ухвалу Вищого адміністративного суду України у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Валківському районі Харківської області про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії, що зазначається у Довідці ВАС України від 31.10.2006 року за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб'єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно зі ст. 19 Закону компенсації та пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій: учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року -не менше 5 календарних днів 10 років.
Оскільки питання щодо зменшенням пенсійного віку особам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, крім аварії на Чорнобильській АЕС, неврегульовані чинним законодавством, то необхідно застосувати положення ст. 8 ЦК України, відповідно до яких, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договорами, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону), а також положення п. 7 ст. 8 ЦК України, відповідно до яких, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого -суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
На думку суду, в конкретному випадку необхідно застосувати аналогію права та при вирішенні спору виходити із загальних засад законодавства. При цьому судом беруться до уваги принципи адміністративного судочинства, що закріплені у статті 7 КАС України.
Оскільки позивач, відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до другої категорії постраждалих, а також має посвідчення відповідної категорії, то на нього поширюються і усі пільги передбачені для осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, включно із правом на зменшення пенсійного віку на 10 років.
У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законодавством України та критеріями, що визначені в ч.3 ст.2 КАС України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак відповідач не довів правомірності своєї позиції.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії державного службовця від 24.12.2007 року, прийнятого за його заявою від 05.12.2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця з 01.01.2008 року та здійснити виплату йому пенсії з урахуванням прийнятого рішення.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.