ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02.02.2009 р. № 12/218
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом голови правління Відкритого акціонерного товариства Торговельно-фінансовий банк «Контракт» (ВАТ ТФБ «Контракт») ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, про скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві, третя особа - відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, про скасування постанови, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 10.04.2008 року №39/1 на голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1, прийняту начальником Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві.
В силу статті 52 КАС України неналежного позивача -ВАТ ТФБ «Контракт»замінено на належного -голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити, посилаючись на те, що постанова про накладення штрафу від 10.04.2008 року №39/1 на голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1, прийнята начальником Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві з порушенням вимог законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, аргументуючи тим, що за невиконання законних вимог державного виконавця начальником ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві в силу ст.188 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про накладення штрафу на голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1 від 10.04.2008 року №39/1, яка повністю відповідає положенням законодавства України.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази по справі, встановив наступне.
У 2008 році від ДВС Голосіївського району на адресу ВАТ ТФБ «Контракт»неодноразово надходили платіжні вимоги №39/1 про примусове списання коштів в розмірі 1861,40 грн., що належать ТОВ «Дабл Ю Джей-Агро»по п/р №260080201374, №260021013741 на користь ВАТ «Бериславський елеватор»29.02.2008р, які повертались без виконання з посиланням на п.5.5 гл.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 та у по рядку п. 2.18 гл.2 цієї ж Інструкції.
Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»від 21 січня 2004 року N 22 прийнята відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України Правління Національного банку України.
Відповідно до п.2.5 гл. 2 вищезазначеної Інструкції, якщо розрахункові документи, у яких перевірені реквізити заповнено з порушенням вимог глав 2, 5 і 6 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 та 2.18 гл.2 даної Інструкції.
У відповідності до пункту 2.7. гл.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N377/8976, примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення), який залишається в банку, має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) і підписи/підпис відповідальних осіб/особи (пункт 2.7 у редакції постанови Правління Національного банку України від 18.10.2006 р. N 407).
До внесення змін пункт 2.7. даної Інструкції передбачав, що перший примірник розрахункового документа (незалежно від способу його виготовлення) має містити відбиток печатки (якщо наявність печатки передбачена) та підписи/підпис відповідальних осіб/особи.
В силу пункту 5.5. гл.5 даної Інструкції для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 4, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції та цій главі. У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.
Повернення відповідним Банком платіжних вимог без виконання відбувалося із зазначенням на звороті причини повернення.
Проте посилання на усунення порушень законодавства не брались до уваги Відділом ДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві при надсиланні платіжних вимог повторно.
Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві 10.04.2008 року було направлено до ВАТ ТФБ «Контракт»постанову про накладення штрафу на Голову Правління ВАТ ТФБ «Контракт».
В постанові про накладення штрафу на голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»за підписом начальника відділу Гребенюк О.І. містяться посилання на недіючу редакцію пункту 2.7. Інструкції. Так, в силу постанови Правління Національного банку України від 18.10.2006р. №407 в Інструкцію внесені зміни, де в редакції пункту 2.7. вже тривалий час відсутнє словосполучення «перший примірник».
Враховуючи вищезазначене, накладення штрафу на Голову Правління ВАТ ТФБ «Контракт»є безпідставними, оскільки повернення платіжних вимог по примусовому стягненню з ТОВ «Дабл Ю Джей-Агро»на користь ВАТ «Бериславський елеватор»грошових коштів здійснено Банком в додержання положень законодавства, оскільки такі платіжні вимоги ВДВС Голосіївського РУЮ були оформлені з порушенням вимог діючого законодавства України.
Твердження представника відповідача про те, що іншими банками виконуються такі платіжні вимоги, а також те, що ВАТ ТФБ «Контракт»вони теж у подальшому були виконанні, суд вважає необґрунтованими.
Стаття 88 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення цього Закону.
Однак відповідну вимогу державного виконавця, з огляду на допущенні порушення законодавства, не можна вважати законною.
Згідно ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
У ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.
Положенням частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як встановлено, оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам законодавства, тому є підстави вважати його протиправним.
В статті 6 КАС України закріплено принцип, згідно якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В суді підтвердилося, що оскаржене рішення стосується прав та інтересів позивача. Отже, позивач має право на звернення до суду з таким адміністративним позовом. Тож позивач у даному випадку правомірно звернувся до суду.
З огляду на положення КАС України, Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу України про адміністративні правопорушення та те, що позивач не був і не є учасником відповідного виконавчого провадження, дана справа є справою адміністративної юрисдикції і підлягає до розгляду та вирішення в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не було надано належних доказів, які б підтверджували правомірність його позиції.
За таких обставин, керуючись положеннями КАС України, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів особи необхідно визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.04.2008 року №39/1 на голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1, прийняту начальником Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Позов голови правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 10.04.2008 року №39/1 на голову правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1, прийняту начальником Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві.
3. Присудити із Державного бюджету України на користь голови правління ВАТ ТФБ «Контракт»ОСОБА_1 сплачений судовий збір (державне мито) в розмірі 3 грн. 40 коп.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.