ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
04.03.2009 р. № 5/477
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М.,
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
ОСОБА_1
до Головного управління юстиції у м. Києві,
Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна з вимогами про визнання протиправними дій по накладенню арешту на об'єкт нерухомого майна.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, ОСОБА_1 є єдиним сподкоємцем ОСОБА_2
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартира належала померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого державною адміністрацією Московського району м. Києва 22.07.1996р. згідно з розпорядженням від 01.07.1996р. за № 12714, яке було зареєстроване в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 07.08.1996р. за реєстровим № 4678.
При реалізації спадкоємцем ОСОБА_1 свого права на спадщину померлого ОСОБА_2 виникли перешкоди в оформленні права власності.
Такою перешкодою є арешти та заборона на відчуження квартири АДРЕСА_2, та на вчинення будь-яких дій щодо даної квартири, у зв'язку з чим позивач не може зібрати через бюро технічної інвентаризації відомості, необхідні для оформлення спадщини, не може отримати в державній нотаріальній конторі правовстановлюючий документ на спадкове майно, не може здійснити державну реєстрацію спадкового нерухомого майна.
Як зазначає позивач, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.07.2008р. за реєстраційним № 1606906 існує реєстраційних запис про заборону на відчуження квартири АДРЕСА_3, накладений на підставі листа Спілки композиторів України Музичного фонду України від 21.08.1996р. за № 90 та існує реєстраційний запис про арешт квартири АДРЕСА_4, вчинений на підставі листа прокурора Московського району м. Києва від 02.09.1996р. за № 553.
Оскільки законом не передбачено таких підстав для накладення арешту на майно як листи, позивач вважає такі заборони безпідставними та неправомірними, а дії щодо накладення арешту неправомірними.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та вважає, що арешт на майно був накладений правомірно і здійсненний у відповідності до вимог чинного на час накладення арешту законодавства.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та отримав у спадщину однокімнатну квартиру № 7 загальною площею 35,9 кв.м, по АДРЕСА_1. Квартира належала померлому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого державною адміністрацією Московського району м. Києва 22.07.1996р. згідно з розпорядженням від 01.07.1996р. за № 12714, яке було зареєстроване в бюро технічної інвентаризації м. Києва 07.08.1996р. за реєстровим № 4678.
Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 02.07.2008р. за реєстраційним № 1606906 існує запис про заборону на відчуження квартири АДРЕСА_3, накладений на підставі листа Спілки композиторів України Музичного фонду України від 21.08.1996р. за № 90, та за реєстраційним № 1605306 існує запис про арешт квартири АДРЕСА_4, вчинений на підставі листа прокурора Московського району м. Києва від 02.09.1996р. за № 553.
Крім цього, на підставі листа прокурора Московського району м. Києва від 02.09.1996р. за № 553 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" накладений арешт на вчинення будь-яких дій щодо АДРЕСА_1, у м. Києві, належної на праві власності померлому ОСОБА_2.
На час накладення арештів і заборон на відчуження нерухомого майна та на вчинення будь-яких дій щодо квартири АДРЕСА_5 була відсутня ухвала суду по цивільній справі про забезпечення позову шляхом накладення арешту або заборони на відчуження чи на вчинення будь-яких дій щодо квартири ОСОБА_2, а також постанови слідчого чи прокурора.
Про наявність протиправних арештів та заборони на відчуження спадкової майна померлого ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 стало відомо лише 02.07.2008 р. після одержання витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, тому строк звернення з адміністративним позовом до суду позивачем пропущений не був.
Станом на дату звернення до суду відповідно до Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. за №20/5, заборона відчуження майна накладається державними нотаріусами за місцезнаходженням цього нерухомого майна на підставі вичерпного переліку передбачених законом документів.
Відповідно до Закону України "Про нотаріат" (статті 7) нотаріуси у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону України "Про нотаріат" і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України.
Згідно зі ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що на час звернення до суду відсутні підстави для існування заборони (арешту) на відчуження нерухомого майна та заборони (арешту) на проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації правоустановлюючих документів на майно.
Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994р. № 18/5, яка діяла на час накладення заборони, пункт 136 передбачав, що накладення заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на нерухоме майно.
Таким чином, хоча повідомлення правоохоронних органів і не перераховані серед підстав, зазначених у п. 134 Інструкції, але виходячи з п. 136 Інструкції лист прокурора був законною та належною підставою для накладення арешту.
Оскільки відповідачем не надано суду належних докази існування підстав для відмови у скасуванні заборони (арешту) на відчуження нерухомого майна та заборони (арешту) на проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації права власності, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов"язати Першу Київську державну нотаріальну контору скасувати заборону (арешт) на відчуження квартири АДРЕСА_5, яка належала померлому ОСОБА_2, накладену (вчинену) на вимогу прокуратури Московського району м. Києва від 02.09.1996 року.
Зобов"язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна скасувати заборону (арешт) на проведення технічної інвентаризації та державної реєстрації правоустановлюючих документів щодо квартири АДРЕСА_5, яка належала померлому ОСОБА_2, накладену (вчинену) на вимогу прокуратури Московського району м. Києва від 02.09.1996 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кочан В.М.