ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2009 р. № 8/471
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек»
До1) Київської регіональної митниці
2) Головного управління Державного казначейства у м. Києві
3) Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи
ПроВизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування попередніх рішень, стягнення надмірно сплаченого ввізного мита
За участю представників сторін
від позивача: Оніщенко О.В. за дов. від 19.08.2008 р.
від відповідача 1: Бєлова О.І. за дов. від 12.01.2009 р.
від відповідача 2: Онищенко С.В. за дов. № 05-04/3-26 від 06.01.2009 р.
від відповідача 3: Семенівська Н.Л. за дов. № 29/2-9/9124 від 31.12.2008 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтек»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Київської регіональної митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві, Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи про визнання протиправними дій відповідача 1 по класифікації автонавантажувачів «Лінде»серій Н (моделі:Н30(3.0т),Н14-Н20(1.4т-2.0т),Н20-Н25(2.0т-2.5т),Н25-Н35(2.5т-3.5т)Н40-Н50(4.0т-5.0т)Н50-Н80 (5.0т-8т) за кодом УКТ ЗЕД 8427 20 11 00; визнання протиправними та скасування попередніх рішень відповідача 3 щодо класифікації та кодування товару УКТ ЗЕД ПРК-100-000196-08 від 02.06.2008 р. та ПРК-001213-06 від 24.05.2006 р.; стягнення з відповідача 2 надмірно сплачене ввізне мито в сумі 548 594,14 грн. за період з 04.04.2006 р. по 19.06.2008 р.; зобов'язання відповідача 1 здійснювати класифікацію автонавантажувачів «Лінде»серій Н (моделі Н30(3.0т),Н14-Н20(1.4т-2.0т),Н20-Н25(2.0т-2.5т),Н25-Н35(2.5т-3.5т)Н40-Н50(4.0т-5.0т)Н50-Н80 (5.0т-8т), що надходять на адресу позивача за кодом УКТ ЗЕД 84 27 20 19 00.
02.12.2008 р. від позивача через Загальний відділ суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними дії відповідача 1 по класифікації автонавантажувачів «Лінде»серій Н (моделі:Н30(3.0т),Н14-Н20(1.4т-2.0т),Н20-Н25(2.0т-2.5т),Н25-Н35(2.5т-3.5т)Н40-Н50(4.0т-5.0т)Н50-Н80 (5.0т-8т) за кодом УКТ ЗЕД 8427 20 11 00; визнати протиправними та скасувати попередні рішення відповідача 3 щодо класифікації та кодування товару в УКТ ЗЕД ПРК-001213-06 від 24.05.2006 р. та ПРК-100-000196-08 від 02.06.2008 р.; стягнути з відповідача 2 на користь позивача надмірно сплачене ввізне мито в сумі 548 594,14 грн. за період з 04.04.2006 р. по 19.06.2008 р.; зобов'язати відповідача 1 здійснювати класифікацію автонавантажувачів «Лінде»серій Н (моделі Н30(3.0т),Н14-Н20(1.4т-2.0т),Н20-Н25(2.0т-2.5т),Н25-Н35(2.5т 3.5т)Н40 Н50(4.0т-5.0т)Н50-Н80 (5.0т-8т), що надходять на адресу позивача за кодом УКТ ЗЕД 84 27 20 19 00.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані дії та рішення Київської регіональної митниці є необґрунтованими, упередженими та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Позивач зауважив, що починаючи з квітня 2006 року Київська регіональна митниця відмовила ТОВ «Ліфтек»у здійсненні митного оформлення автонавантажувачів за кодом УКТ ЗЕД 84 27 20 19 00, внаслідок чого позивач вимушений був здійснювати митне оформлення автонавантажувачів за кодом УКТ ЗЕД 84 27 20 11 00 та сплачувати ввізне мито за ставкою 5 %, за період з 04.04.2006 р. по 19.06.2008 р. позивачем було надмірно сплачено ввізного мита на загальну суму 548 594,17 грн.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, свою позицію виклав у письмових запереченнях на адміністративний позов. Відповідач 1 зазначив, що відповідно до ст. 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД та їх рішення щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян. Відповідач 1 зауважив, що Київська регіональна митниця не виносила класифікаційного рішення щодо імпортованого позивачем товару, у відповідності з яким позивач був би зобов'язаний змінити код УКТ ЗЕД автонавантажувачів «Лінде»серії Н.
Відповідач 2 проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях зазначив, що пунктом 2.1.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючим органом з питань стягнення акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на митну територію України або вивезенні товарів і предметів з митної території України є митні органи.
Відповідач 2 зауважив, що на час слухання справи до нього від Київської регіональної митниці не надходили відповідні документи щодо перерахування коштів помилково та/або надміру сплачених ТОВ «Ліфтек», а відповідно у відповідача 2 не має правових підстав для повернення коштів.
Відповідач 3 надала письмові пояснення на позовну заяву, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилається на Порядок прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 04.04.2005 р. № 238 та зареєстрованого в Мін'юсті України 28.04.2005 р. за № 449/10729 (в редакції Порядку яка діяла на момент прийняття ПРК-001213-06 від 24.05.2006 р.), Порядок роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України № 646 від 01.10.2003 р. та зареєстрований в Мін'юсті України 31.10.2003 р. за № 996/8317 (вказаний Порядок діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення від 24.05.2006 р.) та Митний кодекс України.
Крім того, відповідач 3 звернувся до суду з заявою про застосування строків звернення до суду в порядку ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Під декларуванням у митному законодавстві розуміється заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Заявлені під час декларування відомості повинні об'єктивно та в повному обсязі відображати фактичні дані про товари та транспортні засоби. Заявлення недостовірних даних є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність передбачену Кодексом.
Відповідно до Порядку прийняття попередніх рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД, затвердженого наказом Держмитслужби України від 04.04.2005 р. № 238 та зареєстрованого в Мін'юсті України від 28.04.2005 р. № 449/10729, класифікація товарів -це визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто віднесення товару до визначеної товарної підкатегорії за УКТ ЗЕД, до якої товар належить відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів та вимог УКТ ЗЕД.
При цьому, згідно з Інструкцією про порядок заповнення ВМД, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 р. № 307 та зареєстрованого Мін'юсті України від 24.09.1997 р. № 443/2247, при заповненні графи 31 ВМД зазначаються точні дані про товар, необхідні для його ідентифікації та однозначної класифікації за задекларованим у графі 33 ВМД товарним кодом згідно з УКТ ЗЕД. У першому підрозділі графи 33 зазначається 10 - значний код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідач 1. зауважив, що зазначення в графі 33 ВМД кодів товарів є обов'язком декларанта, за виконання якого він несе відповідальність, передбачену Митним кодексом України.
Декларування товарів здійснюється митним брокером, який класифікує заявлений до розмитнення товар по представленим документам.
Стаття 312 Митного кодексу України та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1863 «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»встановлює та регламентує порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТ ЗЕД), а саме: введення УКТ ЗЕД, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів.
Згідно зі ст. 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств.
З метою забезпечення завдань здійснення митної справи митні органи, у разі необхідності, можуть використовувати усі форми митного контролю, передбачені ст. 41 Митного кодексу України й проводити такий контроль у повному обсязі, у тому числі й після пропуску товарів і транспортних засобів (відповідно до положень ст. 69 Кодексу).
Незастосування будь-яких форм митного контролю, так само як і звільнення від них, не звільняє громадян і підприємства від обов'язків по додержанню законодавства України з питань митної справи.
Класифікація товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до УКТ ЗЕД, Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів, груп. Примітки до розділів, груп є невід'ємною частиною УКТ ЗЕД і мають юридичну силу.
Об'єктом класифікації в УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. УКТ ЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі - ГС) і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу. В УКТ ЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів, груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім - до відповідної позиції.
Згідно з Указом Президента України від 17.05.2002 р. № 466/2002 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації»Україна з 26.07.2002 р. стала Договірною Стороною Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації. Конвенція набрала чинності для України з 01.01.2004 р. Статтею 3 Конвенції визначено, що кожна Договірна Сторона Конвенції зобов'язується використовувати всі товарні позиції і субпозиції ГС, а також стосовні до них цифрові коди без яких-небудь доповнень або змін; застосовувати Основні правила класифікації для тлумачення ГС, а також усі примітки до розділів, груп та субпозицій і не змінювати обсяг розділів, груп, товарних позицій і субпозицій ГС; зберігати порядок кодування, прийнятий у ГС.
Відповідно до вимог п.п. 1.4, 2.4, 2.5 «Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України від 01.10.2003 р. № 646, зареєстровано в Мін'юсті України від 31.10.2003 р. за № 996/8317 (далі - Порядок) до компетенції відділів номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці (далі -ВНК) й відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці (далі -ВКМВ та Н) згідно з напрямом діяльності та цим Порядком належить, зокрема, вирішення складних та спірних питань з класифікації товарів та інших предметів, які виникають при здійсненні їх митного оформлення і не можуть бути вирішені підрозділом митного органу, що здійснює митне оформлення цих товарів; прийняття рішень про визначення коду товару щодо товарів, перелік яких установлюється нормативними актами Держмитслужби України. Вирішення питань класифікації товарів здійснюється посадовими особами ВНК (ВКМВ та Н) згідно з чинним законодавством на основі поданих до митного оформлення документів, які передаються до ВНК (ВКМВ та Н) разом із запитом.
Згідно з підпунктом 3.2. Порядку, залучення Центральної митної лабораторії, митних лабораторій для вирішення питань класифікації здійснюється у разі виникнення сумнівів щодо відповідності задекларованих у ВМД характеристик товару, визначальних для його класифікації; у разі проведення лабораторних досліджень як обов'язкової форми контролю для товарів групи ризику.
Пунктом 3.7. Порядку встановлено, що за результатами проведеного дослідження та аналізу документації на товар митна лабораторія направляє до ВНК (ВКМВ та Н) відповідну інформацію, яка містить відповідь на поставлені питання.
Абзацом другим даного пункту встановлено, що пропозиції митної лабораторії щодо класифікації товару не є визначальними для класифікації товару, а носять інформаційний (довідковий) характер.
Щодо обґрунтованості попереднього рішення № ПРК-100-000196-08 від 02.06.2008р. про класифікацію за УКТ ЗЕД самохідних автонавантажувачів з вилковим захватом та з бензиновим (дизельним) двигуном з висотою підіймання більше 1 м у товарній підпозиції 8427 20 необхідно зазначити наступне.
Для визначення коду товару послідовно розглядається текстовий опис однодефісних позицій, потім дводефісних і т.д.
Так, при послідовному читанні опису однодефісних позицій встановлено, що вищезазначені автонавантажувачі класифікуються у товарній підпозиції 8427 20 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням, використовувані на підприємствах: - інші навантажувачі самохідні».
Для більш детальної класифікації даного товару за УКТ ЗЕД суд вважає, за необхідне навести текст дводефісних та трьохдефісних позицій товарної підпозиції 8427 20.
8427 20 - інші навантажувачі самохідні:
- - з висотою підіймання 1 м або більше:
8427201100 - - - автонавантажувачі з вилковим захватом для нерівної місцевості та інші штабелювальні автонавантажувачі
8427201900 ---інші
8427209000 --інші
Так, виходячи з текстового опису товарної під категорії УКТ ЗЕД 8427 20 11 00, у даній товарній підкатегорії класифікуються самохідні автонавантажувачі з вилковим захватом, котрі можуть працювати на нерівній місцевості, а також самохідні автонавантажувачі, що спроможні складати товар у штабелі (штабелювальні автонавантажувачі).
Водночас необхідно зазначити, що Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи для використання в роботі та з метою однозначного підходу до класифікації згідно з УКТ ЗЕД даного товару було надані роз'яснення щодо класифікації автонавантажувачі у товарних підкатегоріях 8427 20 11 00 та 8427 20 19 00 (лист від 28.08.2006 р. № 29/1-11.1/5924-ЕП «Про класифікацію автонавантажувачів»).
Згідно з роз'ясненнями, що викладені у зазначеному вище листі, до автонавантажувачів з вилковим захватом для нерівної місцевості та інших штабелювальних автонавантажувачів товарної підкатегорії 8427 20 11 00 згідно з УКТЗЕД відносяться наступні автонавантажувачі, а саме:
- автонавантажувачі, на яких встановлено, або є можливість встановити вилковий захват та які можуть працювати на нерівній місцевості де відсутнє шляхове тверде покриття, так звані позашляхові автонавантажувачі. Такі автонавантажувачі можуть мати більші за розміром колеса, шини підвищеної проходимості з глибоким протектором, гідравлічні системи вирівнювання положення рами шасі на нерівних поверхнях, рульове управління двома колесами, або бути повнопривідними, мати щогли три або двоступінчасті, мати так званий "крабовий хід", режим погоджувального руху коліс, та мати кранові стріли та бути оснащені дизельними або бензиновими двигунами в залежності від умов застосування. Спеціальні телескопічні системи дозволяють вирівнювати автонавантажувач перед розміщенням вантажу та мають функцію контролю положення вантажу на місцевості зі складним рельєфом;
- під іншими штабелювальними автонавантажувачами розуміється автонавантажувачі, які спроможні складати товар у штабелі та на яких встановлено, або є можливість встановлювати будь-які штабелювальні пристрої, а саме: вилковий захват та інші захвати, пристосовані для підіймання, переміщення та укладання у штабелі, наприклад, рулонного паперу, бочок, тюків, або мати інші змінні пристрої в залежності від призначення автонавантажувача, наприклад, стріли, зіштовхувачі, штирьові захвати, захвати для кіп та рулонів, захвати кантувальні та призначені для роботи на будь-якій місцевості (включаючи рівну місцевість).
До цієї товарної підкатегорії відносяться також телескопічні автонавантажувачі, які можуть працювати з вилковими захватами, ковшами та іншими вантажозахватними пристосуваннями.
Враховуючи вище викладене, Київською регіональною митницею було видане попереднє рішення щодо класифікації та кодування товару в УКТ ЗЕД № ПРК-100-000196-08 від 02.06.2008 р., згідно з яким товар було запропоновано класифікувати у товарній підкатегорії 8427 20 11 00.
Щодо оскаржуваного рішення № ПРК-0001213-06 від 24.05.2006 р. слід зазначити наступне.
Згідно наданої технічної документації дизельний автонавантажувач «LINDE»з висотою підіймання 3,15 м здатний піднімати палети з вантажем у вертикальній площині, розміщувати їх на полицях складських стелажів, складати їх один на одного, тобто штабелювати.
Дана характеристика і дозволила віднести автонавантажувач до штабелювального.
Як зазначалося вище, класифікація автонавантажувачів з Вилковим захватом розглядається в товарній під позиції УКТ ЗЕД 8427 20 «Автонавантажувачі з вилковим захватом; інші навантажувачі, оснащені підіймальним чи вантажно-розвантажувальним обладнанням, використовувані на підприємствах: - інші навантажувачі самохідні; -- з висотою підіймання 1 м або більше».
Згідно з правилом 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів у під позиціях будь-якої товарної позиції проводиться відповідно до назви під позиції і приміток, які стосуються під позиції, а також Правил, за умови, що порівнювати можна лише під позиції одного рівня. Перевага надається тексту товарної під позиції, котра містить найбільш точний опис товару.
Так, при послідовному читанні опису товару на рівні трьохдефісної позиції, позиція 8427 20 11 має найбільш точний опис товару, а саме: 8427 20 11 --- автонавантажувачі з Вилковим захватом для нерівної місцевості та інші штабелювальні автонавантажувачі.
У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 р. № 80 «Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»попереднє рішення не входить до переліку документів, які зобов'язані подавати митним органам особи, які переміщують товар.
Таким чином, наявність попереднього класифікаційного рішення не звільняє від проведення всіх передбачених законодавством процедур митного контролю та необхідності здійснення ідентифікації товарів стосовно інформації, зазначеної в попередньому рішенні (лист Держмитслужби від 03.05.2006 р. № 29/1-11/3107-ЕП).
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 Кодексу про адміністративне судочинство України передбачено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, враховуючи, що ТОВ „Ліфтек" дізналось або повинно було дізнатись про наявність спірного рішення 04 квітня 2006 року, тобто з моменту митного оформлення автонавантажувачів „Лінде" серії Н за кодом УКТ ЗЕД 8427 20 11 00, суд прийшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАСУ, тому ця обставина є підставою для відмови у позові в частині визнання протиправним та скасування попереднього рішення відповідача 3 щодо класифікації та кодування товару в УКТ ЗЕД ПРК-001213-06 від 24.05.2006 р.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одні зі сторін.
Відповідачем 3 було надано заяви в порядку ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких вказує про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду та наполягає на цьому.
Крім того, позивач просить стягнути з Управління державного казначейства в м. Києві на свою користь суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 548 594,14 грн. за період з 04 квітня 2006 року по 19 червня 2008 р.
Пунктом 2.2. Інструкції про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Держмитслужби, Мінфіну від 30.06.2000 № 368/149 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2000 року за № 429/4650) передбачено, що сума надмірно стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення.
Оскільки позивачем у період з 04 квітня 2006 року по 19 червня 2008 р. було правомірно та добровільне сплачене ввізне мито у розмірі 548 594,14 грн., суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Головного управління державного казначейства в м. Києві надмірно сплаченого ввізного мита в сумі 548 594,14 грн. за період з 04.04.2006 р. по 19.06.2008 р
Позовна вимога щодо зобов'язання Київську регіональну митницю здійснювати класифікацію автонавантажувачів «Лінде»серій Н за кодом УКТ ЗЕД 8427 20 19 00, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Питання про визначення коду товару згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) відносяться до виключної компетенції митних органів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1863 від 12.12.2002 р. затверджено «Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»(далі - Порядок № 1863).
Пунктом 4 Порядку встановлено, що Державна митна служба визначає процедуру щодо класифікації товарів в УКТ ЗЕД.
Згідно із ст. 4 Митного кодексу України, митне регулювання здійснюється на основі принципу виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи.
При вирішенні спорів про визнання недійсним рішення про визначення коду товарів відповідно до УКТ ЗЕД необхідно враховувати, що згідно зі статтею 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД та їх рішення щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що у нього відсутні підстави для визнання причини пропущення позивачем строку звернення до суду поважною, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а спірні дії та попередні рішення не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліфтек»відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяО.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 06.02.2009 р.