ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
05.08.2008 р. № 12/193
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Яремій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка»про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у розмірі 29 307, 0 грн. та суму пені 1 504, 8 грн.
В суді представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на те, що в січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка»подало до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік», згідно з яким, відповідач повинен був працевлаштувати 21 інваліда, а працевлаштовані лише 18 інвалідів, тобто менше на 3 одиниці. У зв'язку із цим, позивач вважає, що відповідачем допущено порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Представник відповідача позов не визнав, вважає його необґрунтованим, посилаючись на те, що відповідачем у випадку, на який посилається позивач, положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не порушувались, оскільки відповідач виконав усі вимоги даного Закону.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно ч.1. ст. 18 цього ж Закону передбачається, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто, на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Обов'язок працевлаштування інвалідів покладається на держану службу зайнятості, що підтверджується змістом ч.3 ст. 18-1 вищевказаного Закону, згідно із якою державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, та Законом України «Про зайнятість населення».
Разом з тим, в силу п.3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ № 1434 від 26.09.2002 року, основними завданнями Фонду, зокрема, є: - реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; - контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено, для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»здійснила наступні заходи: - 18.03.2003 року затверджений «Перелік робочих місць, що підлягають атестації з умов праці для працевлаштування інвалідів»; - 18.03.2003 року виданий наказ № 173 про визнання такими, що пройшли атестацію для працевлаштування інвалідів, робочих місць, відповідно до вищевказаного Переліку. Головою Центральної міської МСЕК в особі Тетериної Н.М. була проведена перевірка створених робочих місць для інвалідів (вих. № 78 від 27.03.2006 р.); - наказом № 188 від 25.03.2006 року затверджена «Інструкція про робоче місце інваліда з нормальними умовами праці»; - у Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів направлено Звіт форми 10-ІІІ «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік»; - у 2006 році щомісячно направлялись звіти до міського Центру зайнятості за формою № 3-ПН «Про наявність вакантних робочих місць та потребу у робітниках»з окремим зазначенням кількості місць для інвалідів; - 14.04.2006 р. за №287 підприємство направляло до Севастопольського центру зайнятості, Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Управління праці та соціального захисту населення листи про наявність вакантних місць для інвалідів та з проханням направити інвалідів для працевлаштування; - підприємство давало оголошення у пресі про прийом на роботу інвалідів; - підприємством у 2006 році самостійно працевлаштовано 7 інвалідів.
Отже, вбачається, що відповідач не порушував правил здійснення господарської діяльності та виконав усі зобов'язання із забезпечення працевлаштування інвалідів, що передбачені відповідним Законом.
При цьому, із представлених доказів вбачається, що за 2006 рік Севастопольський міський Центр зайнятості не направив до ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»жодного інваліда. Позивач не надав доказів про те, що до Товариства направлялись пропозиції про працевлаштування інвалідів або, що самі інваліди звертались до нього з метою працевлаштування, але їм було відмовлено.
Оскільки адміністративно-господарські санкції є одним з видів господарських санкцій, що застосовуються до учасників господарських правовідносин за вчинення ними господарських правопорушень, то відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тому вищезазначене дає підстави стверджувати, що представник позивача не довів вину відповідача у не працевлаштуванні даної кількості інвалідів на вакантні робочі місця підприємства, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та невиконанням ним вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Водночас, представником відповідача було доведено, обґрунтовано та підтверджено відповідними доказами вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Разом з тим, стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»до редакції Закону України від 23.02.2006 р. N3483-IV передбачала, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2006 року у справі за позовом прокурора Корольовського району міста Житомира в інтересах держави в особі Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ «Житомирнафтопродукт» штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, а на підприємство не покладається обов'язок підбирати і працевлаштовувати на створені робочі місця інвалідів.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2006 року у справі за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного науково-виробничого підприємства «АКам»про стягнення коштів було встановлено, що на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Вищезазначене враховується судом при розгляді та вирішенні цієї адміністративної справи.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішити у порядку, передбаченому гл.7 розділу ІІ КАС України.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 КАС України, суд
постановив:
В позові Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.