ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
02.02.2009 р. № 5/601
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Кочана В.М., суддів Шелест С.Б., Блажівської Н.Є.,
секретаря судового засідання Стріхи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов
Голови правління Закритого акціонерного товариства "Фінансовий союз Банк" Козюк Алли Олександрівни,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем Люкс"
до Національного банку України
провизнання недійсним рішення №721 від 19 грудня 2008 року,
Голова правління ЗАТ "Фінансовий Союз Банк" (далі - Банк) та ТОВ "Тандем Люкс" звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати недійсним рішення №721 від 19 грудня 2008 року Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України про застосування заходів впливу до Закритого акціонерного товариства "Фінансовий Союз Банк" за порушення вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Представники позивачів в судовому засіданні уточнили позовні вимоги. Просили визнати протиправним оскаржуване рішення відповідача та скасувати його.
Представники позивача пояснили, що 19 грудня 2008 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України (далі -Комісія) прийнято рішення №721 про застосування заходів впливу до Закритого акціонерного товариства "Фінансовий Союз Банк" за порушення вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, у вигляді:
- припинення на дванадцять місяців з дня прийняття цього рішення ЗАТ "Фінансовий Союз Банк" здійснення певних видів операцій;
- відсторонення від посади Голови Правління Банку Козюк Аллу Олександрівну та заступника Голови Правління Ващенка Костянтина В'ячеславовича до усунення порушень.
На думку позивачів, оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 64 та 73 Закону України "Про банки та банківську діяльність", що в свою чергу призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Про причини неявки суд представник відповідача не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Національного банку України від 27.11.2008 № 675-р та посвідчення Національного банку України від 28.11.2008 № 48-040/2028-16769 (Довідка перевірки від 05.12.2008) було проведено позапланову інспекційну перевірку Закритого акціонерного товариства "Фінансовий Союз Банк".
За результатами перевірки було прийнято оскаржуване рішення №721 про виявлення фактів неодноразового порушення Банком вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі - Положення № 189), а також Складу реквізитів та структур файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затверджених постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 №233 (далі - Склад реквізитів).
Комісією, враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 73 Законy України "Про банки і банківську діяльність", пунктів 5.1, 5.2 глави 5 розділу III, пунктів 10.1 глави 10 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (далі -Положення № 369), було вирішено:
- припинити на 12 місяців з дня прийняття оскаржуваного рішення Закритому акціонерному товариству "Фінансовий Союз Банк" здійснення таких операцій:
- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них у частині здійснення операцій з готівковими коштами у грошовій одиниці України, окрім здійснення операцій щодо виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, інших соціальних виплат;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України у частині:
а) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів -нерезидентів (фізичних і юридичних осіб), у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
б) здійснення операцій з готівковими коштами в національній та іноземній валюті;
Крім того, тимчасово, до усунення порушень, відсторонено від посад Голову Правління Банку Козюк Аллу Олександрівну та заступника Голови Правління Банку Ващенка Костянтина В'ячеславовича.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться:
1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4) видати розпорядження щодо:
а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;
д) заборони надавати бланкові кредити;
е) накладення штрафів на:
керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;
є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;
з) примусової реорганізації банку;
и) призначення тимчасової адміністрації.
Порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Таким актом зокрема є Положення № 369.
Відповідно до п. 1.6 Положення № 369, заходи впливу, що застосовуються Національним банком України до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.
Постановою Правління Національного банку України від 9 листопада 1998 р. №470 було затверджено Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків (далі -Положення про комісію).
Положення про комісію чітко встановлює повноваження Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, зокрема, пп. 3.1 п. 3 Положення встановлено право Комісії тимчасово зупиняти на строк до трьох місяців дію всіх або окремих пунктів ліцензії, забороняти або обмежувати проведення операцій, право на здійснення яких дає той чи інший пункт ліцензії.
Даним положенням встановлено, що розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику видається у формі рішення Комісії.
Пунктом 5.2 зазначеного Положення передбачено, що рішення щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій приймається в разі здійснення банком операцій з високим рівнем ризику або операцій, подальше здійснення яких є ризиковим і створюватиме загрозу інтересам кредиторів і вкладників.
Положенням про Комісію не віднесено до її повноважень прийняття рішення щодо тимчасового відсторонення від посад посадових осіб банку.
Крім того, згідно п. 10.1 Глави 10 розділу ІІІ Положення 10.1. Національний банк має право тимчасово, до усунення порушення, відстороняти посадову особу банку від посади в разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, висновки Комісії щодо порушення Банком банківського законодавства не підтверджуються жодними доказами, не є обґрунтованими та законними.
Висновки Комісії, що містяться в оскаржуваному рішенні, щодо встановлення неналежного виконання Банком вимог ст. 63 Закону про банки стосовно обов'язку розробляти, впроваджувати та постійно поновлювати правила внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення з урахуванням вимог законодавства про запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, не обґрунтовані.
Судом встановлено, що впродовж 2007-2008 р.р. в Банку працівниками Національного банку України було проведено планові перевірки з питань дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, про що було складено відповідні акти. Актами перевірки не було визначено, що внутрішньо банківські положення з питань фінансового моніторингу не відповідають законодавству України. Як свідчать матеріали справи, примірники всіх вищезазначених положень свого часу надавались до Національного банку України, тому встановлення невиконання Банком вимогу ст. 63 Закону України "Про банки та банківську діяльність" не відповідає дійсності.
Крім того, слід зазначити, що виходячи з адекватності застосування заходів впливу для усунення перелічених в оскаржуваному рішенні порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до п. 1.1 Глави 1 розділу ІІ Положення № 369, Національний банк застосовує до банку письмове застереження.
Неузгодженість пунктів 4.7-4.10 Правил фінансового моніторингу в Банку, затверджених Правлінням Банку від 03.01.2008 (далі -Правила Банку) з пунктом 1.6 Положення № 189 в редакції постанови Правління Національного банку України від 20.09.2005 р. №341 не відповідає дійсності, оскільки дані зміни набирають чинності одночасно з набранням чинності відповідними змінами до Складу реквізитів та структури файлів інформаційного обміну між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та банками (філіями), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.06.2003 №233 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.06.2003 за №457/7778 (далі - Склад реквізитів). Дані зміни до постанови НБУ №233 не були внесені.
Рішення №721 від 19.12.2008 р. містить безпідставне посилання Національного банку України на начебто порушення Банком абзацу 3 пункту 4.1 Положення №189 в частині незабезпечення фіксування надходження повідомлень від працівників Банку до відповідального працівника (отримання відповідальним працівником такого повідомлення).
Відповідно до вимог п.2.2 Постанови №189 від 14.05.2003р. "Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" та внутрішніх нормативних документів (пп.2.1, 2.3 гл. 2 "Правил фінансового моніторингу", п.2.3 гл. 2 загальної "Програми внутрішнього фінансового моніторингу", та розроблених Програм за напрямами діяльності: п.2.1 "Програми внутрішнього фінансового моніторингу в ЗАТ "ФСБанк" за валютними, документарними операціями та розрахунковими операціями в національній та іноземних валютах, п.2.1 "Програми внутрішнього фінансового моніторингу за операціями з цінними паперами та депозитними операціями", п.2.1 "Програми внутрішнього фінансового моніторингу за операціями з готівкою", п.2.1 "Програми внутрішнього фінансового моніторингу за кредитними операціями) основним принципом реалізації програми внутрішнього фінансового моніторингу є забезпечення безпосередньої участі та отримання інформації від працівників банку у межах їх компетенції, який ведеться за допомогою програмного забезпечення ОДБ в електронному вигляді. Дана процедура реалізована Банком.
Нормами Положення №189 не встановлено вимог щодо порядку надання та форми фіксування надходження повідомлення, тому Банком самостійно визначається порядок та форму фіксування Повідомлення.
У пункті 2 оскаржуваного рішення Комісії зазначено, що Банком порушено частину четверту та шосту статті 64 Закону про банки щодо відкриття рахунків клієнтам -юридичним особам-нерезидентам без належної ідентифікації фізичних осіб, які мають прямий або опосередкований вплив на них та отримують економічну вигоду від їх діяльності. Дане твердження не знаходить свого підтвердження, оскільки Банком проведено ідентифікацію таких осіб згідно норм чинного законодавства.
Відповідно до п.3.12 Положення №189 Банк уточнює інформацію щодо ідентифікації та вивчення клієнта не рідше одного разу на рік, якщо ризик проведення клієнтом операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, оцінюється банком як великий. Для інших клієнтів термін уточнення інформації не повинен перевищувати трьох років.
Банком здійснюється щоквартальний аналіз операцій клієнта щодо їх відповідності фінансовому стану та суті діяльності клієнта і має включати всі рахунки клієнта, що відкриті в підрозділах банку.
Анкета формується за результатами здійснення ідентифікації клієнта на етапі встановлення відносин з ним. Інформація, що міститься в анкеті, уточнюється в процесі вивчення клієнта в порядку, установленому банком.
Анкета є внутрішнім документом банку та має містити інформацію, отриману банком за результатами ідентифікації та вивчення клієнта, результати щоквартального аналізу його операцій, а також висновки банку щодо репутації клієнта та оцінки ризику здійснення ним операцій з легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Обов'язкове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта проводиться банком у разі:
а) зміни власника істотної участі;
б) зміни місцезнаходження (проживання) власника рахунку;
в) внесення змін до установчих документів;
г) закінчення строку дії наданих документів.
На думку суду, Національний банк України дійшов до невірних висновків про порушення Банком п.3.12 Положення №189, оскільки такі висновки зроблені без врахування додатків до анкет клієнтів, що містяться в справах про юридичне оформлення відкриття рахунків клієнтів.
Національним банком України безпідставно зроблено висновок, що Банком порушено вимоги абз. 12 п.3.1. Положення №189 в частині відсутності в анкетах клієнтів інформації, отриманої Банком за результатами ідентифікації та вивчення клієнтів.
Так, в ході вивчення юридичних справ Національним банком України було встановлено відкриття рахунків клієнтів Банку під час дії Положення №189 у редакції, чинної з 14.10.2003 р. по 20.09.2005 р. Банк при відкритті рахунку клієнтам користувався рекомендованою формою анкети Положення в редакції 2003-2005 р.р.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Дія закону у часі не поширюється на правовідносини, які виникли до його прийняття. До конкретного факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт.
Анкети клієнтів містять всі необхідні дані, отримані Банком за результатами ідентифікації та вивчення клієнтів.
Національним банком у п. 3 оскаржуваного рішення встановлено порушення Банком п.3.1 Положення №189, що є не обґрунтованим, оскільки анкета клієнтів є внутрішнім документом банку, тому банк сам визначає вид носія анкети. Чинне законодавство не містить обов'язку банку зберігати інформацію щодо з'ясування Банком фінансового стану клієнта в юридичній справі та анкеті на паперовому носії.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не враховано адекватність заходів впливу порушенням, зазначеним в рішенні, не обґрунтовано, чим дані порушенням створюватимуть загрозу інтересам кредиторів і вкладників, порушено інтереси клієнтів Банку, яким Конституцією гарантовано право розпоряджатися своєю власність на свій розсуд. Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення клієнтів банку позбавлено такої можливості, адже Банк не може здійснювати жодних операцій з коштами, які належать його клієнтам на праві приватної власності.
Стаття 41 Конституції України визначає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Оскільки кошти на депозитних рахунках вкладників є їх приватною власністю, то в зв'язку з рішенням Комісії Національного банку України конституційні права вкладників грубо порушені.
Окрім того, згідно зі ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Зазначене вище свідчить, що відповідачем в особі Комісії з перевищенням законних повноважень та без врахування приписів п. 1.6 Положення № 369 було прийнято необґрунтоване та незаконне рішення щодо припинення на дванадцять місяців з дня прийняття цього рішення Закритому акціонерному товариству "Фінансовий Союз Банк" здійснення певних операцій, а також щодо припинення повноважень посадових осіб Банку, тому таке рішення суперечить правовому порядку в Україні, встановленому Конституцією та законами України і є протиправним.
Введення заходів впливу передбачених Комісією Національного банку України призведе до неконкурентоспроможності банку на ринку фінансових послуг, банк буде позбавлено можливості здійснювати всі взяті на себе договірні зобов'язання, що може стати причиною нарахування банку штрафних санкції зі сторони клієнтів, особливо по договорах кредиту, депозитних договорах, стосунки банку з теперішніми та потенційними партнерами погіршаться, ділова репутація банку буде заплямована. Всі ці наслідки, як стверджують Позивачі, можуть в сукупності призвести до неефективного ведення господарської діяльності та неможливості отримувати прибуток, як основної цілі господарської діяльності, що особливо ускладнюється кризовими процесами в економіці.
Окрім того, відповідач своїм рішенням спричинив негативні наслідки іншим особа щодо їх можливості розпоряджатися своїми коштами та виконувати взяті на себе договірні зобов'язання.
Зокрема, ТОВ "Тандем Люкс" на даний момент повністю позбавлене можливості виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, який забезпечений заставою, тому в товариства існують обґрунтовані побоювання, що в зв'язку з неможливістю Банку здійснювати будь-які операції по його рахунку, на майно, що перебуває в заставі може бути звернене стягнення і товариство, з незалежних від нього причин, буде позбавлене можливості вести господарську діяльність.
Згідно зі ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, суд вбачає підстави для задоволення адміністративного позову, оскільки спірним рішенням були порушені прав та охоронювані законом інтереси позивачів, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення №721 від 19 грудня 2008 року Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України про застосування заходів впливу до Закритого акціонерного товариства "Фінансовий Союз Банк" за порушення вимог законодавства України, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий - суддя Кочан В.М.
судді Шелест С.Б.
Блажівська Н.Є.